Неправильне Євробачення: як популярний пісенний конкурс перетворився на кулуарне політизоване шоу

Неможливо ігнорувати кризу в конкурсі пісні Євробачення: а саме те, що деяким журі Євробачення не можна довіряти оцінку виступів учасників виключно за їхніми заслугами.

Тому після хаосу минулого тижня, коли чотири країни на знак протесту проти участі Ізраїлю драматично залишили конкурс, необхідна радикальна реформа: переможець Євробачення має визначатися винятково шляхом громадського голосування.

Отже, враховуючи 100-мільйонну аудиторію, яка дивиться конкурс, принаймні корона переможця буде в руках звичайних людей. А не в руках безіменного, безликого журі, спотвореного упередженістю та політикою. Зрештою, журі Євробачення залишається загадкою. Хто вони і як їх обирають? І чому, з огляду на цю непрозорість, вони повинні мати право ігнорувати думку всього континенту?

Звичайно, ми завжди знали, що журі Євробачення здатне на деяку сусідську підтримку. Любов між Грецією та Кіпром триває вже багато років.

Але події минулого тижня, коли Нідерланди, Іспанія, Ірландія та Словенія спробували шантажувати Євробачення, відмовившись брати участь у конкурсі разом з Ізраїлем, змінили правила гри. І це було дуже небезпечно.

Уже з моменту жахливих терактів 7 жовтня Ізраїль зазнає систематичної упередженості в багатьох сферах. Звірства ХАМАС були переосмислені як акти насильства, мотивовані ненавистю до євреїв, по всьому світу. Не в останню чергу тут, у Великій Британії, у синагозі моєї сім'ї в Манчестері, де двоє вірян було вбито внаслідок нападу джихадистського екстреміста.

Але коли країни — і хто знає, чи буде їх більше — бойкотують аполітичний захід через участь у ньому Ізраїлю, це говорить про жахливу правду. Про те, що допустимо вигнати цілу країну — у цьому випадку єврейську державу. Це посилює токсичне сприйняття того, що Ізраїль — і, загалом, єврейський народ — за своєю суттю нелегітимні.

Якби вердикти ґрунтувалися тільки на думці публіки, то принаймні була б подоба прозорості. Це не означає, що деякі голоси не будуть віддані через нефокусовану лінзу. Від глядачів, які люблять усе, що пов'язане, скажімо, з Францією, до тих, хто щиро вірить, що дві пантомімні конячки, загорнуті фольгою Bacofoil, являють собою вершину європейського музичного вираження. Але принаймні голосування відображатиме індивідуальні смаки мільйонів людей, а не безликого журі.

Але що щодо звинувачення в тому, що торік втручання Ізраїлю в громадське голосування призвело до того, що учасниця від цієї країни, Юваль Рафаель, посіла друге місце на Євробаченні 2025? (Ізраїль посів 14-те місце за результатами голосування національних журі, але піднявся в рейтингу завдяки результатам телефонного та онлайн-голосування).

Але хіба не могло бути так, що глядачі Євробачення були зачаровані виступом Юваль, яка вижила в масовому вбивстві молодих людей на музичному фестивалі Nova 7 жовтня, з її прекрасно виконаним гімном надії та щирим бажанням, щоб настав новий день?

Музичні смаки завжди будуть індивідуальними. Шедевр однієї країни може виявитися кошмаром для караоке-вечора в іншій. Саме це робить Євробачення чудовим і демократичним.

А демократія означає громадське голосування. Нехай люди висловлять свою думку — чи подобається їм ця музика, чи вона ріже слух і розбиває серце.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.