Зонд Parker зробив революційне відкриття про наше Сонце, що матиме наслідки для всього людства

Це відкриття змінює уявлення науковців про те, як формується космічна погода та чому сонячні викиди можуть рухатися різними траєкторіями. Воно може вплинути на наше розуміння космічної погоди, пише 24 Канал з посиланням на IOP Publishing.

Що відбувається на Сонці насправді?

Наше Сонце іноді поводиться неспокійно, викидаючи в космос намагнічений матеріал і небезпечні високоенергетичні частинки. Ці викиди формують космічну погоду, яка може порушувати роботу GPS, спричиняти збої в електромережах і становити загрозу для астронавтів.

Розуміння механізмів виникнення таких спалахів, які називають корональними викидами маси (КВМ), критично важливе для прогнозування їхнього впливу на Землю, а також Місяць і Марс, які ми збираємось колонізувати, розуміючи, що вони не мають магнітного поля, здатного відбивати небезпечні для людини частинки.

Знімки, зроблені Parker Solar Probe у грудні 2024 року й опубліковані в журналі Astrophysical Journal Letters 11 грудня 2025 року, показали несподіваний феномен. Виявилося, що магнітний матеріал із CME не завжди тікає від Сонця – частина його повертається, змінюючи форму сонячної атмосфери. Ці зміни можуть впливати на напрямок наступних викидів.

Джо Вестлейк, директор відділу геліофізики NASA, зазначив, що ці приголомшливі зображення належать до найближчих знімків Сонця, коли-небудь зроблених людством. Отримані дані допоможуть краще розуміти мінливість космічної погоди в Сонячній системі та планувати місії для безпеки астронавтів програми Artemis, які виходитимуть за межі захисту земної магнітосфери.

24 грудня 2024 року, коли Parker Solar Probe пролітав крізь атмосферу Сонця на відстані лише 6,1 мільйона кілометрів від його поверхні, камера Wide-Field Imager for Solar Probe (WISPR) зафіксувала вибух КВМ. Після викиду витягнуті згустки сонячної речовини почали падати назад до зірки.

Як вдалося зробити найближчий в історії знімок Сонця: дивіться відео англійською

Такі структури, які називають "притоками", раніше спостерігали з відстані інші місії NASA, зокрема SOHO (спільна місія з Європейським космічним агентством) і STEREO. Однак надзвичайно близький ракурс Parker Solar Probe дозволив побачити деталі падіння матеріалу в масштабах, недоступних раніше.

Нур Равафі, науковий керівник проєкту Parker Solar Probe з Лабораторії прикладної фізики Університету Джонса Гопкінса, підкреслив, що вперше вдалося з такою чіткістю побачити цей процес. Це захоплююче відкриття показує, як Сонце безперервно переробляє свої власні корональні магнітні поля та матеріал.

Як Сонце "переробляє" себе: дивіться відео англійською

Високороздільні знімки дозволили науковцям уперше точно виміряти швидкість і розмір згустків речовини, що повертаються до Сонця. Ці раніше приховані подробиці дають нові уявлення про фізичні механізми, які перебудовують сонячну атмосферу.

КВМ часто виникають через скручені лінії магнітного поля, які вибухово розриваються та перегруповуються в процесі, який називається магнітним перез'єднанням. Цей магнітний вибух викидає потік заряджених частинок і магнітних полів. Коли КВМ рухається від Сонця, він розширюється, іноді розриваючи сусідні лінії магнітного поля. Розірване поле швидко відновлюється, створюючи окремі магнітні петлі – частина з них прямує в космос, інші повертаються до Сонця, формуючи притоки.

На цьому знімку, зробленому 20 червня 2013 року, видно яскраве світло сонячного спалаху з лівого боку Сонця та виверження сонячної речовини, що пролітає крізь атмосферу Сонця, яке називається протуберанцевим виверженням. Незабаром після цього ця ж сама ділянка Сонця випустила в космос корональний викид маси / Фото NASA

Ангелос Вурлідас, науковий керівник проєкту WISPR, пояснив, що магнітне поле, вивільнене з КВМ, не завжди тікає, як очікувалося. Воно затримується на якийсь час і зрештою повертається до Сонця для перероблення, тонко перебудовуючи сонячну атмосферу.

Важливим наслідком цього магнітного перероблювання стало те, що притоки, стискаючись назад до Сонця, тягнуть за собою згустки навколишньої сонячної речовини. Це врешті впливає на магнітні поля, які обертаються нижче, переналаштовуючи магнітний ландшафт Сонця та потенційно змінюючи траєкторії наступних КВМ з цього регіону.

За словами Вурлідаса, магнітна переконфігурація, спричинена притоками, може відхилити вторинний КВМ на кілька градусів в іншому напрямку. Цього достатньо, щоб викид врізався в якусь планету замість того, аби пролетіти повз без наслідків або з мінімальним впливом.

Науковці використовують нові дані для вдосконалення моделей космічної погоди та складного магнітного середовища Сонця. Зрештою ця робота допоможе краще передбачати вплив космічної погоди в Сонячній системі на довші проміжки часу, ніж це можливо зараз.

Нур Равафі додав, що з кожним наступним проходженням повз Сонце Parker Solar Probe допомагатиме будувати ширшу картину магнітних полів зірки та їхнього впливу на нас. Оскільки Сонце переходить від сонячного максимуму до мінімуму, сцени, які апарат зафіксує, можуть виявитися ще драматичнішими.