Його "Щедрик" підкорив світ і зачаровує душі мільйонів: історія легендарного Миколи Леонтовича

24 Канал розповість про життя Леонтовича та те, як, створена ним різдвяна мелодія, стала знаною не тільки в Україні, але й підкорила увесь світ.

Що відомо про Леонтовича, що подарував світу "Щедрик"?

Юні роки Леонтовича

Микола Дмитрович Леонтович – один із найвидатніших українських композиторів, хоровий диригент, чия творчість вплинула на світову культуру.

Народився він 13 грудня 1877 року в селі Монастирок (нині Вінницька область) у родині сільського священника. З дитинства Леонтович був оточений музикою: батько Дмитро Феофанович грав на кількох інструментах і керував хором семінаристів, мати – Марія Йосипівна мала гарний голос і часто співала українські народні пісні, брат і сестри також із дитинства вчилися музики. Все це сформувало в хлопця любов до співу та народних мелодій.

Леонтович навчався у Немирівській гімназії, Шаргородському початковому духовному училищі. Вже у 1892 році він вступив до Подільської духовної семінарії в Кам'янці-Подільському. Опанував скрипку, фортепіано, деякі духові інструменти. В той час він почав обробляти народні мелодії, беручи за взірець обробки Миколи Лисенка.

Хоча родина пророкувала, що хлопець продовжить сімейну традицію і буде священником, проте Микола обрав музику. Він працював учителем співів у школах і водночас самотужки удосконалював свою музичну освіту. Під час вчителювання Леонтович організовував літературно-музичні вечори з учнями.

Народження культового "Щедрика"

В 1901 році Леонтович видає перший збірник пісень з Поділля, а вже у 1903 році – другий збірник подільських пісень, який він присвячує Миколі Лисенкові. Згодом він переїхав на Донбас та жив там деякий час. Там влаштувався викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі.

Всесвітньо відомий твір "Щедрик"належить до тих, над якими Микола Леонтович працював майже все життя. Відомо, що було 5 редакцій цієї пісні. Перша – написана у 1901 – 1902, друга – 1906 – 1908 роках. Над нею він працював у різних містах, зокрема й Покровську.

Публічне виконання "Щедрика" у 1916 році з хором Київського університету одразу завоював серця слухачів. Тоді це була вже четверта редакція твору.

З роками в мережі з'явився перший запис "Щедрика", написаного композитором Миколою Леонтовичем.

У жовтні 1921 року композицію представили на концерті у Карнегі-Голлі в Нью-Йорку. Там "Щедрик" вперше пролунав на американському континенті й викликав фурор.

У 1936 році американський диригент українського походження Пітер Вільховський створив англійський текст до мелодії Леонтовича, перетворивши її на "Carol of the Bells".

Ця версія стала глобальним хітом, увійшла до репертуару тисяч хорів, звучала в фільмах, рекламі та поп-культурі. Сьогодні існує понад тисячу аранжувань "Щедрика" – від класичних до рокових і джазових, – і він є однією з найвідоміших різдвяних мелодій у світі.

Загибель великого композитора

Трагічно обірвалося життя композитора 23 січня 1921 року в селі Марківка (нині Вінницька область). Під час перебування в будинку батька до нього напросився на ночівлю невідомий, який виявився агентом ЧК Афанасієм Грищенком. Вночі він смертельно поранив Леонтовича пострілом. Композитору було лише 43 роки.

Деталі смерті Леонтовича довгий час були приховані, а правду дізналися лише після повалення радянсько-комуністичної влади в часи незалежності України, коли стали доступні засекречені матеріали тих часів. Вони вказали на спотвореність та заангажованість публікацій у радянські часи, якими приховували знищення талановитого композитора від рук тодішніх владних структур.

Життя великого композитора обірвалося трагічно. Однак спадщина Миколи Леонтовича живе до сьогодні.

Щороку в період різдвяних свят "Щедрик" композитора лунає у всьому світі. Відому пісню, яка зачаровує мільйони людей, нещодавно виконав й львівський муніципальний хор "Гомін".

"Щедрик" Леонтовича не лише прославив українську культуру, а й став символом радості, надії та різдвяного дива для мільйонів людей по всьому світу. Леонтовича називають "українським Бахом" за майстерність, а його внесок у збереження та піднесення народної пісні є неоціненним.