Кров, жертви й екстаз: шокувальні обряди давніх цивілізацій

Давні цивілізації практикували ритуали, які сьогодні виглядають шокуючими та важкоуявними — від кривавих жертвоприношень до поховань живцем і ритуальних убивств.

Про це йдеться в історичному огляді, присвяченому незвичним обрядам стародавніх народів, що практикувалися в різних частинах світу — від Мезоамерики та Європи до Близького Сходу й Центральної Азії, пише Medium.

Як зазначається в матеріалі, ритуали в давніх суспільствах виконували сакральну функцію — слугували способом спілкування з богами, забезпечення добробуту громади, утвердження влади або збереження космічного порядку. Водночас низка таких обрядів відзначалася крайньою жорстокістю або радикальністю, що й сьогодні викликає подив у дослідників.

Зокрема, у цивілізації мая кров вважалася найціннішою жертвою богам. Правителі особисто проколювали язик, вуха чи статеві органи, збирали кров на папір і спалювали його, вірячи, що дим донесе жертву до небес. Біль при цьому сприймався як доказ духовної відданості.

У Стародавній Спарті існував обряд «криптея», під час якого молоді воїни таємно вбивали рабів-ілотів. Ця практика одночасно слугувала випробуванням для юнаків і засобом залякування поневоленого населення.

Вікінги ховали знатних воїнів на кораблях разом зі зброєю, тваринами, а іноді й людьми. Судна підпалювали та відправляли в море, вважаючи, що таким чином померлий потрапить до Вальгалли.

Ацтеки практикували масові людські жертвоприношення, переконані, що сонячний бог потребує постійного «живлення» людськими серцями. Полонених приносили в жертву публічно на вершинах пірамід, що було частиною щоденного релігійного життя.

У Персії прихильники зороастризму застосовували так зване «небесне поховання»: тіла померлих залишали на спеціальних вежах, де їх поїдали птахи. Це пояснювалося прагненням не осквернювати землю та вогонь.

У Стародавньому Римі існувало переконання, що кров загиблих гладіаторів має лікувальні властивості. Її вживали для лікування епілепсії або як засіб «передачі сили».

Інки здійснювали ритуал капакоча — дитячі жертвоприношення гірським богам. Дітей, відібраних за зовнішніми якостями, присипляли алкоголем і ховали живцем у горах, де тіла зберігалися завдяки холоду.

Стародавні єгиптяни застосовували «ритуали прокляття»: імена ворогів писали на глиняних фігурках, які потім розбивали або спалювали, вірячи, що це принесе супротивникам нещастя або смерть.

Кельти вважали людську голову осередком душі, тому зберігали голови ворогів як трофеї або жертвували їх богам.

Окремо згадується описаний Геродотом ритуал скіфів, які вдихали дим конопель у закритих наметах до стану екстазу, вважаючи це способом спілкування зі світом духів.

Дослідники наголошують, що більшість цих практик у сучасному світі сприймаються як жорстокі або неприйнятні, однак у контексті свого часу вони вважалися священним обов’язком і важливою складовою соціального та релігійного порядку.