Тепер ми знаємо, що Марс має дивовижний вплив на клімат Землі: ось як це працює

Як гравітація сусідніх планет формує земний клімат?

Земля ніколи не рухається навколо Сонця в ізоляції. Постійне гравітаційне тяжіння від інших планет Сонячної системи повільно змінює форму земної орбіти, кут нахилу земної осі та напрямок, у якому спрямовані земні полюси. Це призводить до циклічних коливань клімату, які простягаються на мільйони років, пише 24 Канал з посиланням на ScienceAlert.

Дослідники на чолі зі Стівеном Кейном провели детальне комп'ютерне моделювання, щоб зрозуміти, яку роль у цих циклах відіграє Марс. Учені віртуально змінювали масу Марса від нуля до десяти разів від його справжньої величини й стежили, як ці зміни впливали на орбітальні варіації Землі впродовж мільйонів років. Результати вказують на те, що Марс є ключовим гравцем у визначенні земних зледенінь.

Два головні цикли

• Найстабільнішою характеристикою у всіх симуляціях виявився 405-тисячолітній цикл ексцентриситету – цикл, пов'язаний зі взаємодією між Венерою та Юпітером. Цей цикл можна порівняти з метрономом, який створює постійний ритм під земними климатичними коливаннями, і він залишається незмінним незалежно від маси Марса.
• Проте коротші 100-тисячолітні цикли, які контролюють переходи між крижаними епохами, критично залежать від Марса. У симуляціях, коли Марс стає більш масивним, ці цикли подовжуються і посилюються, що відповідає посиленому взаємовпливу орбітальних рухів внутрішніх планет. Це стало відкриттям для вчених, оскільки, якщо збільшення маси посилює вплив, то цей вплив є і на поточному рівні маси Марса.

Великий цикл

Найбільш вражаючим відкриттям стало те, що коли маса Марса в моделях наближається до нуля, цілком зникає один із критично важливих для клімату циклів, пише Universe Today. Так званий "великий цикл", який триває 2,4 мільйона років і викликає довгострокові кліматичні коливання, існує лише тому, що Марс має достатню масу для створення правильного гравітаційного резонансу.

Цей цикл пов'язаний з повільним обертанням орбіт Землі та Марса й визначає, скільки сонячного світла отримує Земля протягом мільйонів років.

Вплив на нахил земної осі

Гравітаційний вплив Марса також впливає на нахил земної осі. Ще один відомий науці цикл, який займає 41 тисячу років, можна простежити в геологічних записах. Він подовжується зі збільшенням маси Марса. Якби Марс був у десять разів важчим, цей цикл змістився б до домінантного періоду від 45 до 55 тисяч років, що суттєво змінило б закономірність росту та відступу льодяних щитів.

Що це нам дає?

Ці висновки мають значення й за межами вивчення власної планети. Розуміння впливу сусідніх планет допомагає оцінювати придатність для життя планет земного типу біля інших зір. Землеподібна планета з масивним сусідом у правильній орбітальній конфігурації могла б переживати климатичні коливання, які запобігають крайньому охолодженню або роблять її сезони більш сприятливими для виникнення життя.

Дослідження демонструє, що земні цикли Мілановича – це не просто взаємодія Землі та Сонця або Землі та газових гігантів. Вони є результатом роботи всього нашого планетного сусідства, де Марс відіграє неочікувану, але надзвичайно важливу роль у формуванні земного клімату, підсумовує дослідження, поки що опубліковане у вигляді препринту на ArXiv.

Припущення, про яке поки що ніхто не говорить

Науковці вже довгий час намагаються зрозуміти, чому наша планета зараз настільки тепла. Безумовно, ми знаємо про проблему парникових викидів, але підрахунки та моделювання показують, що навіть із урахуванням усіх викидів та приходу теплих течій Ель-Ніньйо в минулі роки, атмосфера планети має вищу температуру, ніж повинна була б мати.

Таким чином, ймовірно, існують невідомі нам чинники, які впливають на глобальне потепління, посилюючи і без того згубний вплив людини. Цілком можливо, що досі невідомі нам впливи планет, які керують поки що невиявленими циклами, впливають на потепління і воно повинно було б настати навіть без впливу людини. Але ми ще більше посилюємо його, наближаючи катастрофу цивілізації.

Можливе виявлення та розуміння таких впливів могло б допомогти нам усвідомити потребу в якнайшвидшому охолодженні планети, а отже розробці технологій для цього.