Важкоатлет Данило Чиняков - про три золоті медалі чемпіонату Європи, Rammstein і пельмені

19-річний Данило Чиняков став справжньою зіркою на чемпіонаті Європи з важкої атлетики серед юніорів, що відбувся на початку листопада в Албанії. У ваговій категорії до 110 кг у віковій групі до 20 років Данило виборов три золоті медалі. А ще в ривку та двоборстві він встановив рекорди Європи серед юніорів і вписав своє ім’я в історію. Про рекорди, перемогу і шлях до них Данило Чиняков розповів Коротко про.

Як може не тішити момент, коли ти встановлюєш рекорди Європи?

- Даниле, ви стали абсолютним чемпіоном Європи серед юніорів. Що означає для вас такий видатний результат?

- Це велика перемога, до якої я йшов роками праці, болю і самодисципліни. Але водночас я розумію - це лише початок. Попереду ще більше роботи, бо мої справжні цілі значно вищі.

- Чи підсилює цю перемогу той факт, що ваші результати у ривку і двоборстві стали юніорськими рекордами Європи?

- Як може не тішити момент, коли ти встановлюєш рекорди Європи? Це окрема гордість - знати, що твій результат увійшов в історію.

- Яка дисципліна вам більше до вподоби – ривок чи поштовх? І чому?

- Раніше більше подобався ривок, бо з поштовхом були труднощі. Але тепер, коли він почав виходити, полюбив і поштовх. Тож зараз подобаються обидві вправи.

- На юнацькому чемпіонаті світу у вас було 163 кг у ривку та 187 кг у поштовху. На молодіжному Євро вже 171 кг у ривку та 203 кг у поштовху! Що допомогло вам так потужно покращити свої результати?

- Раніше були великі проблеми з поштовхом. Я багато працював над технікою цього руху - розбирав помилки, постійно вдосконалювався. З часом усе почало виходити краще, і саме завдяки цій роботі прийшов серйозний приріст у результатах.

- Ви представник Донецької області. У якому стані зараз ваше рідне місто, зал? Що там наразі відбувається?

- Я родом із міста Білозерське Донецької області. Зараз місто щодня страждає від обстрілів. На жаль, зал, у якому я починав свій спортивний шлях, уже не працює - він постраждав від обстрілів. Проте для мене це ще більша мотивація продовжувати і доводити, що навіть із таких містечок можна піднятися на найвищий рівень.

- Як вважаєте, що потрібно вам для того, аби бути успішним у важкій атлетиці вже на дорослому рівні? 

- Щоб боротися за медалі міжнародного рівня, потрібно вдосконалювати техніку і піднімати рівень фізичної підготовки. Тут усе вирішують дрібниці - один рух може коштувати медалі. Я розумію, над чим працювати, і впевнений, що з часом зможу конкурувати з найкращими.

У важкій атлетиці не буває швидких результатів

- Який шлях ви пройшли до абсолютного чемпіонства Європи серед юніорів? З чого все починалось?

- У важку атлетику я прийшов у шість років. Моїм першим тренером був Жога Володимир Миколайович - саме він заклав у мені базу. У спортивному ліцеї Бахмута у мене був тренер Обухов Ігор Вікторович. Після цього мене запросили до збірної України, де я тренуюсь і зараз - поруч із найкращими спортсменами та під керівництвом головного тренера збірної Селіванова Костянтина Олександровича.

- Які психологічні якості розвинула у вас важка атлетика? Чому навчила?

- Вона навчила терпінню, самодисципліні й умінню працювати навіть тоді, коли важко. У цьому виді спорту немає швидких результатів - тільки щоденна робота, через біль, через втому. Саме це формує всередині справжню витримку й силу духу.

- Що було більш корисним на спортивному шляху – перемоги чи поразки?

- Поразки дали мені набагато більше, ніж перемоги. Після перемоги ти просто радієш і рухаєшся далі, а от поразка змушує розбирати, де помилився, що недопрацював - і саме це штовхає вперед. Кожна невдача робила мене сильнішим, злішим у хорошому сенсі - хотілося довести, що я можу краще. Тому без поразок не було б і тих перемог, які маю зараз.

- Про що думаєте в момент, коли потрібно виконати дуже відповідальний ривок або поштовх?

- Коли виходжу на поміст, думаю лише про техніку - щоб усе зробити правильно, як треба.

- Чи правда, що робота з «залізом» може сильно виснажувати психологічно? Що допомагає вам «перезавантажити» свою психіку, щоб упевнено рухатись далі?

- Так, це правда. Буває, що повністю вигораєш, тоді треба просто відпочити від класики - переключитися, сходити в сауну, побути у спокої й просто відпочити. А потім повертаєшся з новим зарядом, свіжою головою та ще більшим бажанням працювати далі.

- Як ви вважаєте, в чому полягає різниця між чемпіоном і просто талановитим спортсменом?

- Різниця в характері. Талановитих спортсменів багато, але чемпіоном стає той, хто не здається, навіть коли важко. Той, хто виходить і робить свою справу, коли інші вже опускають руки. Чемпіон - це не лише про силу чи техніку, а про дисципліну, терпіння і готовність пройти через усе заради мети.

Улюблена страва – пельмені, відпочинок – більярд і сауна

- Як любите проводити вільний від спорту час?

- У вихідні дні ми з командою любимо сходити в більярд - там відпочиваємо, спілкуємось і просто проводимо час без напруги.

- Що для вас ідеальний вихідний?

- Як і казав, у вихідні люблю сходити в більярд, іноді в сауну, а потім просто повалятися на ліжку й відпочити від усього.

- Чи є у вас улюблена страва?

- Пельмені.

- Якій музиці надаєте перевагу?

- Якщо брати музику, яку ми слухаємо на тренуваннях, то вона буває різною - іноді важка, на зразок Rammstein, а іноді легка, щоб підняти настрій і зарядитись енергією.

- Який ви у колі друзів? І що для вас найцінніше у дружбі?

- Активний і веселий, завжди стараюся створити гарну атмосферу. Для мене важливо, щоб друзі були чесними і надійними.