Забута катастрофа Кремля: Сагайдачний – геній, який вперше зробив Москву вразливою

Аналіз історичної ненависті: за що саме Москва намагалася стерти ім'я Петра Сагайдачного з історії та чим його спадок загрожує Кремлю сьогодні.

Про що ви дізнаєтесь:

Для українців Петро Конашевич-Сагайдачний — геніальний воєнний стратег, меценат і захисник православної віри. Для Москви ж він залишається одним із найнебезпечніших і найпам’ятніших ворогів в історії. Гетьман Війська Запорозького увійшов у європейські хроніки не лише завдяки нищівним морським походам проти Османської імперії, а й через подію, яка й досі викликає істерику в російській пропаганді, — похід козаків на Москву 1618 року.

Саме ця кампанія, а також чітка державницька позиція Сагайдачного, стали основою багатовікової ворожості Кремля до його постаті. Главред розповість про це більш детально.

Похід Сагайдачного на Москву 1618 року: забута катастрофа Московії

Як розповідають на каналі "Реальна історія", головна причина ненависті Московського царства до Сагайдачного криється в його блискучій, але цілеспрямовано замовчуваній воєнній кампанії періоду Смутного часу.

У 1618 році Петро Сагайдачний очолив близько 20-тисячне козацьке військо, яке приєдналося до армії польського королевича Владислава Вази, претендента на московський престол. Козаки обрали нестандартну тактику: замість руху основними шляхами вони здійснили стрімкий рейд південними землями Московії.

Протягом кампанії були захоплені й зруйновані стратегічно важливі міста та фортеці — Лівни, Єлець, Путивль, Михайлів, Серпухов. Цей рейд спричинив паніку, паралізував оборону та відволік основні сили московського війська. У жовтні 1618 року козацько-польські сили підійшли безпосередньо до Москви й узяли участь у штурмі столиці.

Хоча місто так і не було взяте, сам факт облоги Москви українським військом став нищівним ударом по престижу та міфу про неприступність Московського царства.

Деулінське перемир’я: геополітичне приниження Москви

Воєнні успіхи Сагайдачного змусили Московію піти на Деулінське перемир’я 1618 року — один із найневигідніших договорів у її історії. За його умовами Московське царство втратило значні території, зокрема Смоленські, Чернігівські та Новгород-Сіверські землі, які відійшли до Речі Посполитої.

Сагайдачний був не просто учасником кампанії, а її ключовим військовим архітектором. Саме тому в московській історичній пам’яті він закарбувався як людина, що змусила Москву капітулювати без падіння столиці.

Відео про те, за що Москва ненавидити Сагайдачного, можна переглянути тут:

Сагайдачний і відродження православної церкви в Україні

На відміну від московської пропаганди, яка століттями намагалася монополізувати образ "захисника істинного православ’я", Сагайдачний став діячем, що реально відродив православну церкву в Україні, діючи всупереч тиску і Варшави, і Москви.

У 1620 році, скориставшись перебуванням у Києві Єрусалимського патріарха Феофана III, Сагайдачний домігся відновлення православної ієрархії. Було висвячено київського митрополита та єпископів, що врятувало українське православ’я від ліквідації.

У символічному жесті все Військо Запорозьке на чолі з гетьманом вступило до Київського братства, взявши церкву під збройний захист.

Освіта і культура як зброя проти імперій

Сагайдачний був одним із перших українських лідерів, хто усвідомив, що без освіти й культури неможлива політична суб’єктність. Він передав значні кошти на розвиток Київської братської школи, яка згодом стала основою Києво-Могилянської академії.

Таким чином гетьман заклав духовний та інтелектуальний фундамент української нації, не дозволивши ані Москві, ані Варшаві повністю контролювати релігійне й освітнє життя України.

Антимосковська позиція Сагайдачного

Сагайдачний був серед перших українських діячів, які чітко усвідомили, що московська "протекція" становить не меншу загрозу, ніж турецько-татарські набіги чи польська асиміляція. Він послідовно відстоював розширення прав козацтва та автономію українських земель.

У переговорах із польською владою гетьман завжди наполягав на політичних і релігійних гарантіях, спрямованих на захист української ідентичності та ролі козацтва як провідної верстви суспільства.

Як Москва намагалася знищити пам’ять про Сагайдачного

Ненависть до Сагайдачного має і сучасний вимір. Російська пропаганда роками намагалася спотворити факти, поширюючи міф, ніби гетьман "пожалів" Москву під час штурму через православну солідарність і свято Покрови. Насправді припинення облоги було результатом політичних переговорів і стратегічних обставин, а не релігійних мотивів.

У радянський період було знищено й фізичну пам’ять про гетьмана. Його поховання знаходилося в Богоявленському соборі Київського Братського монастиря на території сучасної Києво-Могилянської академії. У 1930-х роках храм було зруйновано радянською владою, а прах Сагайдачного втрачено — символічний акт стирання історичної пам’яті.

Вас може зацікавити: