Справа Данила Кузьміна: правда, яку намагаються сховати

У ніч з 25 на 26 листопада у Відні було вбито 21-річного Данила Кузьміна. Його катували чотири години, вибили зуби, а потім спалили живцем заради 200 тисяч доларів. Вбивцями виявилися 19-річний Богдан Ринжук і 45-річний Олександр Агоєв.

Здавалося б, звичайні злочинці. Але коли починаєш розбиратися, хто стоїть за цими прізвищами, стає моторошно. Мати одного — діючий посол України в Болгарії Олеся Ілащук. Батько — впливовий буковинський бізнесмен Іван Ринжук з десятками компаній.

Другий вбивця — колишній працівник Одеської митниці. Це не просто історія про злочин. Це історія про те, як люди з впливовими родинами виховують покидьків, які вважають, що їм усе можна. Історія про те, чому такі сім'ї мають нести відповідальність за те, що створили. І про те, чому їм тепер ніхто не має подати руки.

Данило заслуговував на життя

21-річний Данило Кузьмін був звичайним хлопцем, який будував своє життя. Він жив у Відні, мав плани, мрії, майбутнє. Його родина любила його, вірила в нього, чекала на нього додому. А тепер батьки ховають сина. Уявіть собі цей біль. Уявіть, що ви останній раз бачили свою дитину живою, а наступного разу вам повідомляють, що її катували, вибивали зуби, а потім спалили живцем.

За що? За гроші. За доступ до криптогаманця. За 200 тисяч доларів два виродки вирішили, що можуть забрати життя молодого чоловіка. І найстрашніше, що вони, ймовірно, вважали, що їм це зійде з рук. Що їхні впливові родини, зв'язки, гроші допоможуть уникнути покарання.

Родина Данила має право на справедливість. На чесне, об'єктивне й відкрите розслідування. На те, щоб вбивці їхнього сина відповіли за кожну хвилину його страждань. Справедливість — це не помста. Справедливість — це процедура, яку ніхто не має права зламати. І якщо зараз хтось спробує використати вплив, гроші чи зв'язки, щоб захистити цих покидьків — це буде плювком в обличчя не тільки родині Данила, а й кожному громадянину України.

Олександр Агоєв: митник, який став вбивцею

45-річний Олександр Агоєв народився 14 квітня 1980 року. До 1997 року носив прізвище Красножон. Працював на Одеській митниці — про це свідчать декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави. Уявіть: людина, яка мала представляти державу, захищати її інтереси, стежити за законністю, виявилася здатною на жорстоке вбивство.

Його батьки — Красножон Володимир Васильович (1957 р.н.) та Агоєва (Красножон) Тетяна Михайлівна (1960 р.н.) — живуть в Одесі. Квартира належить матері. Чи знали вони, якого монстра виростили? Чи бачили ознаки того, що їхній син здатний на таке? Чи закривали очі на його поведінку? 

З 2005 по 2015 рік Агоєв був одружений з Бесарабчук Марією Миколаївною. Від цього шлюбу має доньку Вероніку, яка народилася 31 серпня 2011 року. У 2016 році його було позбавлено батьківських прав. Це говорить само за себе. Людина, яка виявилася непридатною бути батьком через жорстоке поводження, здатна на вбивство — хіба це дивно?

За даними, які з'являлися раніше, Агоєв відомий своєю схильністю до жорстокого поводження з тваринами, актами домашнього насильства та знущання над дітьми. Це не раптова зміна. Це людина, яка роками демонструвала жорстокість, але суспільство, система, оточення не зупинили його вчасно. І тепер він убивця. 

У власності Агоєва є однокімнатна квартира площею 33,3 кв.м. в Одесі на Левандовського тупику. Скромне житло для людини з такими амбіціями. Може, саме тому він вирішив, що легше вбити і забрати чуже, ніж чесно заробити своє?

Богдан Ринжук: золотий хлопчик впливової родини

19-річний Богдан Ринжук народився 30 червня 2006 року. І ось тут починається найцікавіше. Його мати — Олеся Ілащук, Надзвичайний і Повноважний Посол України в Болгарії. Жінка, яка представляє нашу країну на міжнародній арені. Жінка, яка мала би бути взірцем моралі, честі, гідності. А виховала покидька, який катував і спалив живцем молодого хлопця.

Батько Богдана — Іван Ринжук, дуже мутний буковинський бізнесмен з десятками компаній і шлейфом кримінальних справ за плечима. Людина, яка заробила мільйони, але не зміг або не захотів виховати у сина найпростіших людських якостей: совісті, емпатії, поваги до чужого життя. 

Богдан — позашлюбна дитина. Його батьківство було офіційно встановлено, і цей факт призвів до розлучення Івана Ринжука з його тодішньою дружиною Наталією Ілащук. Сімейна драма, яка, ймовірно, позначилася на вихованні хлопця. Але це не виправдання. Мільйони дітей ростуть у неповних сім'ях, у складних обставинах — і не стають вбивцями.

Олеся Ілащук: кар'єра замість виховання

Давайте подивимося на життєвий шлях Олесі Ілащук. Від вчительки англійської до журналістки, від керівниці ювелірної компанії до гештальт-терапевта, і врешті — до посла України. Вражаюча кар'єра. Але де у цьому всьому був її син?

1993-1997 — викладала англійську мову у школі. Богдана ще не було. 1997-2000 — журналістка ICTV. Богдана ще не було. 2002-2005 — директорка з міжнародного розвитку компанії. Богдана ще не було. 2006 — народження Богдана. 2010-2015 — керівниця ювелірної компанії "Джемма". Богдану від 4 до 9 років. 2015-2016 — гендиректорка СтарПак. Богдану 9-10 років. 2016-2018 — керівниця видавничого департаменту у Баку, Азербайджан. Богдану 10-12 років. Мати живе в іншій країні. 2018-2022 — приватна практика гештальт-терапії у Києві. Богдану 12-16 років. 2022-досі — посол України в Болгарії. Богдану 16-19 років. Мати знову в іншій країні. 

Бачите тенденцію? Жінка будувала кар'єру. Жінка досягала успіхів. Жінка переїжджала з країни в країну. А хлопець ріс сам. Чи приділяла вона йому увагу? Чи знала, з ким він спілкується, що читає, про що думає? Чи помічала тривожні ознаки, якщо вони були?

Зараз вона посол. Вона представляє Україну. А її син — вбивця, який катував і спалив живцем молодого хлопця. Як вона може дивитися людям в очі? Як вона може говорити про цінності, мораль, права людини, коли її власний син їх найжахливішим чином порушив?

Іван Ринжук: гроші не замінять виховання

Іван Ринжук — це ціла бізнес-імперія. Десятки компаній, мільйони обертів, власність, зв'язки. Ось неповний список його компаній:

• ПСП "Громівка"
• ТОВ "Ріал Траст"
• ТОВ "Нова Гра"
• ТОВ "Домінанта Інвест"
• ТОВ "Профітек Плюс"
• ТОВ "Професіонал"
• ТОВ "Автострім"
• ТОВ "Є-Док"
• ТОВ "Корпорація УБТ"
• ТОВ "Професіонал Авто-ЛТД"
• ТОВ "Компанія "Восход"

І це ще не все. Житлово-будівельні кооперативи, об'єднання співвласників, спільні проєкти з десятками партнерів. Людина заробила величезні гроші. Але чи навчив він сина, що гроші треба заробляти чесно? Що життя людини безцінне? Що не все можна купити?

Іван Ринжук двічі одружений. Перший шлюб з Наталією Ілащук, від якого народилася донька Мар'яна. Другий шлюб у 2025 році з Тетяною Козирчук (яка раніше носила прізвище Погурська). І між цими шлюбами — позашлюбний син Богдан від Олесі Ілащук.

Складна сімейна історія. Але знову ж таки — це не виправдання. Батько має виховувати дитину, навіть якщо вона позашлюбна. Має прищеплювати цінності, навчати відповідальності, показувати приклад. Але схоже, Іван Ринжук вважав, що гроші зроблять все за нього. Оплатить найкращі школи, купить найдорожчі речі, забезпечить комфортне життя. А моральне виховання? А совість? А людяність? Це, мабуть, було необов'язковим.

Родинні зв'язки: павутина впливу

Коли починаєш розплутувати родинні зв'язки цієї історії, розумієш — це не просто окремі люди. Це ціла мережа впливу, грошей і зв'язків.

Двоюрідний брат Олесі Ілащук — Василь Ілащук, який у 2008-2010 роках очолював Національну телекомпанію України за часів Віктора Ющенка. Опосередковано родина пов'язана з нардепами групи "Довіра" — Ларисою Білозір та Миколою Кучером. Усі ці люди мають відношення до чернівецького земляцтва.

Наталія Ілащук (перша дружина Івана Ринжука) є рідною сестрою Василя Ілащука та двоюрідною сестрою Олесі Ілащук. Тобто коли Іван Ринжук залишив Наталію заради Олесі, він фактично пішов до її двоюрідної сестри. Сімейна драма, яка тепер має нові, жахливі відтінки.

У бізнес-структурах Івана Ринжука фігурують десятки партнерів: Середюк Василь Іванович, Керницький Тарас Любомирович, Божовський Іван Васильович, Держицький Володимир Володимирович та багато інших. Всі ці люди зараз, напевно, намагаються дистанціюватися від скандалу. Але вони роками працювали пліч-о-пліч з людиною, чий син виявився вбивцею.

Вони знали свою вагу — і вважали, що їм усе можна

Іван Ринжук і Олеся Ілащук добре розуміють вагу власних ресурсів. Вони знають, хто стоїть за ними і хто з можновладців готовий підставити плече без вагань. Вони діють, коли потрібно, і завжди роблять це заради своїх.

І саме ось це "заради своїх" — найстрашніше. Тому що зараз вони, найімовірніше, використають усі свої ресурси, щоб захистити свого сина. Адвокати, зв'язки, гроші, тиск на слідство, спроби затягнути справу, домовленості за лаштунками. Усе, що завгодно, аби їхній "хлопчик" не отримав те покарання, на яке заслуговує.

Але чи мають вони на це право? Чи мають вони право використовувати свій вплив, щоб захистити людину, яка катувала і спалила живцем 21-річного хлопця? Чи мають вони право перетворити зв'язки та ресурси на інструмент тиску на слідство?

Ні. Тисячу разів ні. Єдиний допустимий шлях — чітка правова процедура, прозорість і відповідальність кожного згідно із законом. Лише так можна гарантувати, що жодні особисті інтереси, впливові зв'язки чи родинні кола не зможуть підмінити собою справедливість.

Таким покидькам не місце у суспільстві

Богдан Ринжук і Олександр Агоєв — не просто вбивці. Це люди, які катували іншу людину чотири години. Які вибивали йому зуби. Які силою змусили перерахувати гроші. А потім спалили його живцем. Уявіть ці чотири години. Уявіть біль, страх, відчай Данила. Уявіть, як він благав про пощаду. Уявіть, як розумів, що його вб'ють.

Таким покидькам не місце у суспільстві. Вони не заслуговують на друге шанс, на розуміння, на пом'якшуючі обставини. Вони заслуговують на довічне ув'язнення, де матимуть багато часу подумати про те, що зробили.

Але що важливіше — їхні родини також мають нести відповідальність. Моральну, якщо не юридичну. Олеся Ілащук має піти з посади посла. Як вона може представляти Україну, коли виховала вбивцю? Іван Ринжук має публічно вибачитися перед родиною Данила і відмовитися від будь-яких спроб захистити свого сина. Батьки Агоєва мають визнати, що вони не змогли виховати нормальну людину.

Їм тепер ніхто не має подати руки

Є речі, після яких суспільство має повернутися спиною. Є вчинки, які не прощаються. І вбивство з особливою жорстокістю — один з них.

Олесі Ілащук тепер ніхто не має подати руки. На дипломатичних прийомах, на переговорах, на зустрічах — люди мають відвертатися від неї. Тому що вона виховала вбивцю. І якщо вона залишиться на посаді, це означатиме, що Україна закриває очі на це.

Івану Ринжуку тепер ніхто не має подати руки. Його бізнес-партнери, колеги, знайомі — всі мають дистанціюватися. Тому що він виховав вбивцю. І якщо вони продовжать з ним працювати, це означатиме, що гроші для них важливіші за людське життя.

Родичам, які зараз намагаються захистити цих покидьків — ніхто не має подати руки. Тому що захищати вбивцю — означає плювати на могилу жертви.

Мар'яна Ринжук є юристом та працює в відомій адвокатській компанії ТОВ "Адвокатська компания "Ло-Стріт" і якщо вони візьмуться захищати вбивцю, ніхто їм не повинен подати руки. Тому що є речі, які не можна виправдати навіть родинними зв'язками.

Данило заслуговує на справедливість

21-річний Данило Кузьмін більше не може говорити за себе. Він більше не може вимагати справедливості. Це мають робити ми — суспільство, ЗМІ, правоохоронці, суд.

Його родина втратила найдорожче. Батьки ховають сина, дружина втратила чоловіка, двоє діточок втратили тата. Найменшій доньці Данила лише 5 місяців…

І вони мають право знати, що вбивці їхнього сина отримають покарання, яке відповідає тяжкості злочину.

Але це не тільки про родину Данила. Це про всіх нас. Це про те, який ми маємо суспільство. Якщо зараз впливові родини зможуть використати свої ресурси, щоб захистити вбивць — це означатиме, що закон не для всіх. Що є люди, яким можна все. Що життя звичайної людини нічого не варте перед владою і грошима.