"Большая сделка" Лукашенко и Трампа: что стоит за освобождением ключевых политзаключенных Беларуси

Александр Лукашенко пішов на звільнення своїх "найцінніших" заручників.

У суботу 13 грудня стало відомо про звільнення самопроголошеним президентом Білорусі 123 політв’язнів.

Це третє звільнення заручників режимом Лукашенка, досягнуте за посередництва нинішньої адміністрації Дональда Трампа.

А також – найбільше та "найгучніше".

Першим топурядовцем США, хто після тривалої перерви відвідав Мінськ, був генерал Кіт Келлог.

Той візит, що відбувся 21 червня, був скоріш "розвідкою боєм" – в обмін на прорив дипломатичної блокади Лукашенко погодився звільнити 14 політв'язнів.

Натомість, наголосив згодом білоруський диктатор, наступні поступки стануть можливими лише у разі зустрічних кроків Вашингтона.

Наступне масове звільнення, що відбулося 11 вересня, можна вважати підготовкою до великого обміну.

Тоді було звільнено 51 політв’язень, а у відповідь Сполучені Штати зняли частину санкцій, дозволивши Білорусі купувати запчастини для літаків Boeing.

Цього разу поступки з боку Вашингтона виглядають набагато серйозніше.

Вже оголошено, що Сполучені Штати знімуть санкції з білоруського калію, експорт якого є одним із головних джерел наповнення білоруського бюджету.

У відповідь на це Лукашенко пішов на звільнення "перших осіб" – на волю вийшли нобелівський лауреат Алесь Біляцький, ексбанкір Віктор Бабарико, який вважався головним опонентом Лукашенка на президентських виборах 2020 року, а також соратниця Бабарико Марія Колесникова.

Це – безумовний успіх американської дипломатії.

Разом із тим залишається дуже багато питань.

Головне з яких – яке продовження матиме нинішній обмін?.

Чи піде Трамп на подальші обміни, намагаючись звільнити всіх політв’язнів, як було анонсовано? Чи навпаки – після нинішнього успіху втратить інтерес до білоруської теми?.

А разом із тим – яким чином ці сценарії залежать від перебігу мирних перемовин між Україною та РФ?.

Два маршрути депортації.

"У рамках досягнутих домовленостей з президентом США Дональдом Трампом та на його прохання, у зв'язку зі скасуванням незаконних санкцій проти калійної галузі Республіки Білорусь, запроваджених Адміністрацією попереднього президента США Байдена, та у зв'язку з переходом у практичну площину процесу скасування інших незаконних санкцій проти Республіки Білорусь", – саме таким чином пресслужба Лукашенка пояснила рішення про "помилування" політв'язнів, серед яких були ключові опоненти нинішнього режиму.

Це рішення було цілком очікуваним, як тільки був анонсований візит до Мінська спеціального посланника Дональда Трампа Джона Коула.

Адже місяцем раніше – 4 листопада – Міністерство фінансів США оголосило про зняття санкцій проти національної авіакомпанії Білорусі та дозволило операції, пов'язані з літаком самого Лукашенка.

Вже тоді ці кроки виглядали як підготовка до нового, ймовірно, набагато масштабнішого обміну.

Так і сталося.

Джон Коул у Мінську підтвердив зняття санкцій з білоруського калію – крок, який має для Мінська принципове значення.

Втім, цього разу процедура звільнення політв’язнів не обійшлася без сюрпризів.

Досі всіх звільнених депортували у Литву, однак цього разу відбулося дещо інакше.

Такий крок виглядає логічним лише щодо невеликої групи звільнених – відомо, що п'ятеро з них мають українське громадянство.

Натомість для всіх інших такий крок виглядає щонайменше дивним – все-таки Україна є державою у стані війни, а депортація до воюючих країн зазвичай не проводиться.

Можна припустити, що це рішення стало імпульсивною реакцією Лукашенка.

Зараз відносини Білорусі з Литвою перебувають у стадії загострення.

Мінськ затримав литовських далекобійників, а також атакує Литву за допомогою метеозондів, блокуючи роботу аеропортів.

У Вільнюсі у відповідь погрожують конфіскувати всі білоруські активи.

У такій ситуації Лукашенко міг не захотіти робити такий, навіть символічний, подарунок Литві.

А оскільки відносини Мінська з іншими сусідами – країнами ЄС також непрості, то виникла ідея з Україною.

Натомість невелику частину ув’язнених було депортовано саме до Литви.

Серед них – правозахисник та нобелівський лауреат 2022 року Алесь Біляцький.

Це досить показовий момент, оскільки з усіх в’язнів режиму Лукашенка Біляцький був єдиним, хто представляв інтерес особисто для Трампа.

Звільнення "нобеліата" має збільшити шанси президента США самому отримати Нобелівську премію миру.

Тож не виключено, що саме тому, без проблем погодившись на вибрик Лукашенка щодо зміни маршруту депортації для більшості ув’язнених, у США були непоступливі щодо Біляцького.

Що залишилося у Лукашенка?.

Попри три хвилі звільнення, у Білорусі залишається ще близько тисячі політв’язнів.

Спецпосланець Трампа Джон Коул припускає, що їх може бути звільнено протягом місяця, цілком можливо – однією групою.

"Я думаю, що це більш ніж можливо… Ми на правильному шляху, імпульс є", – стверджує він.

Також представник США прогнозує, що Лукашенко може відмовитися від практики запуску метеозондів у бік Литви, адже "щиро намагається знизити напруженість" у відносинах із сусідами.

"Думаю, це займе деякий час, але, як на мене, проблему можна вирішити.

Він (Лукашенко) хоче нормальних стосунків зі своїми сусідами – принаймні він мене в цьому запевняє", – заявив американський дипломат.

Своєю чергою, за словами Коула, у разі повного звільнення політв'язнів може бути знята більша частина санкцій з Білорусі – він назвав це "чесним обміном".

Чи можливо реалізувати такий сценарій?.

З одного боку, попередні обміни показали, що неможливого немає – Лукашенко погодився звільнити тих, кого вважає своїми особистими ворогами.

З іншого, у Лукашенка не залишитися тих політв’язнів, які могли б бути цікавими для Трампа.

Серед тих, хто залишився у білоруських в’язницях, є чимало журналістів та профспілкових діячів, але їхнє звільнення мало що дасть президенту США.

По суті, з тих, хто залишився, топперсоною є лише Анджей Почобут – журналіст польського походження та активіст польської громади у Білорусі.

Втім, його звільнення є пріоритетом для Варшави – і саме з Польщею Лукашенко веде торги про умови звільнення Почобута.

Також в ув’язненні залишився син Віктора Бабарико Едуард – проте він виглядає скоріш як інструменти тиску на батька.

Крім того, як вважається, Лукашенко також може бути корисним США для тиску на Путіна.

Зокрема, за словами Джона Коула, він обговорював із Лукашенком питання російсько-української війни, і його поради та близькі контакти з правителем РФ можуть бути корисними.

Ще одна можлива опція – вплив на венесуельського диктатора Ніколаса Мадуро, з яким білоруський диктатор має добрі відносини.

Втім, в обох випадках всерйоз розраховувати, що допомога Лукашенка в цих питаннях може бути ефективною, явно не варто.

Що може запропонувати США?.

Історія правління Лукашенка демонструє одну закономірність: у "нульові" роки режим йде на загострення та підпадає під дію західних санкцій.

Проте у середині десятиріччя відбувається "відлига": Мінськ випускає частину заручників, а Захід – послаблює санкції.

Проте є одна істотна відмінність – Європа не бере участі у нинішній "відлизі".

Натомість в арсеналі Сполучених Штатів не так і багато пропозицій для Лукашенка.

Для білоруської економіки санкції ЄС є набагато важливішими, аніж американські.

Зокрема, Вашингтон може у майбутньому піти на зняття санкцій з білоруських банків.

Проте без аналогічних кроків з боку ЄС ефект від цих кроків також буде обмеженим.

А одночасно, як вважається, без зняття Євросоюзом санкцій з білоруського калію позитивний ефект для Білорусі від зняття аналогічних санкцій Сполученими Штатами буде дуже обмеженим.

Головна перешкода, через яку Лукашенко не зможе повноцінно скористатися зняттям санкцій з калію – відсутність морської логістики.

Адже залізничне перевезення "вбиває" маржу таких продажів, а морські порти РФ не мають зайвих потужностей для допомоги Білорусі.

Ефект зняття цих санкцій міг би бути помітним, якби Литва погодилася розблокувати транзит білоруських добрив до Клайпеди – це відкриває для Лукашенка можливість суттєвого збільшення експорту.

Проте у Вільнюсі вже заявили, що не підуть на поступки білоруському режиму.

А інших топзаручників, здатних зацікавити Трампа і натиснути на Литву, у Лукашенка не залишилося.

Тож які аргументи мають сторони, щоб продовжити торги?.

Виглядає, що подальші обміни між США та Білоруссю залежатимуть від перебігу мирних переговорів між Україною та РФ.

Якщо ці перемовини просуватимуться, США будуть зацікавлені у покращенні відносин із Білоруссю як одному з елементів м’якого тиску на Путіна.

А Лукашенко зі свого боку – зацікавлений домовитися із США до призупинення російсько-української війни.

Адже потім пропозиції зі звільнення політв’язнів вже не будуть такими "щедрими", як зараз.

Проте якщо чергова мирна ініціатива Трампа провалиться, це матиме безпосередній вплив і на діалог із Лукашенком.

Це питання може бути вкотре "заморожене" до нового прориву миротворчої діяльності Білого дому.

Автор: Юрій Панченко,.

редактор "Європейської правди".