Наш валлієць «Ріґлі»

Чому вчить нас боєць із позивним «Ріґлі»? Якщо вже приїхав сюди — то будь підготовленим до війни. А він точно готовий. Тож сьогодні ми розповімо про ще одного чудового іноземця, який так багато зробив для української незалежності.

«Ріґлі» виріс посеред смарагдового високогір’я Уельсу. Тепер він воює на розлогих пагорбах Харківщини. Ці краєвиди можуть здатися дивовижно схожими — та якщо валлійські узвишшя говорять мовою атлантичних злив, то наші схили віддалено гримлять артилерію.

Кожного іноземця, що взяв до рук зброю, ми обов’язково питаємо про мотивацію. «Ріґлі» не став винятком. Що ж, відповідь стандартна: особисто він приєднався до 3-го Інтернаціонального легіону оборони України, щоб захищати беззахисних.

— Спершу я не був певен, чи правильно зробив, що приїхав сюди. Але перебуваючи тут, тільки утвердився у своєму рішенні. Жінки й діти не заслуговують на ті страждання, що їм доводиться переживати щодня. І я радий, що тут опинився.

На момент інтерв’ю 24-річний валлієць перебував у Легіоні приблизно чотири з половиною місяці. Втім, навіть за такий проміжок часу він зіткнувся з випробуваннями, що назавжди змінюють людину. І серед цих моментів був його перший бій.

— Через використання дронів ми фактично не бачили ворога. Помітили росіян лише тоді, коли ті вийшли з укриття. Щоб вижити в такій незручній ситуації, я відкрив вогонь на придушення й допоміг своїй групі відступити, поки вона продовжувала стримувати противника.

Що ж, бойове хрещення вдалося на славу. Група вибралась, наш валлієць став по-справжньому «своїм». І добре, що в нього така витримка! Коли опиняєшся всього за сім метрів від ворога, легко запанікувати. Однак у ту мить, як згадує «Ріґлі», ним керував лише чистий адреналін.

— Ситуація була вкрай небезпечною. Під час нашого відходу противник накривав мінами й артилерією наші позиції. А коли це не спрацювало, він запустив шість-сім дронів, кожен із двома боєприпасами. Ми повинні були бігти, хоча залишалися готовими до бою, щоб кожен із команди дійшов живим.

Була й інша історія, якою поділився «Ріґлі». Вона яскраво демонструє, наскільки важливо для життя мати медичні навички. Особливо на цій війні.

— Коли ми виконували завдання, одного з моїх найкращих друзів накрило мінометом. Нам довелося надати так звану «допомогу під вогнем». Я накладав бинт та ізраїльський бандаж, адже в нього були поранення спини та стопи.

Найкраще нагадування про те, що зараз кожен боєць — наполовину солдат, наполовину медик, адже порятунок часто вимірюється секундами. А вміння зупинити кров може врятувати життя не лише твоє, а й побратима поруч.

Разом із побратимами «Ріґлі» довелося нести пораненого шість або сім кілометрів. І це не лише про вагу пораненого чи рельєф. Вони робили це, постійно виходячи з-під вогню, поки безпілотники переслідували їх увесь шлях. На щастя, прикриття дерев заважало операторам дронів точно визначити місцеположення легіонерів.

— Вони скидали боєприпаси, ті міни розривались поруч [із нами]. У якийсь момент у район зайшли FPV-дрони, тож нам довелося зупинитися й ховатися. Коли ми нарешті дісталися безпечного місця, моєму другу вже надали повноцінну медичну допомогу — видалили уламки та наклали шви.

Ворожі безпілотники стали справжнім прокляттям цієї війни. Колись «Ріґлі» з побратимами збили FPV-дрон, ведучи вогонь із кузова пікапа, який вивозив їх у безпечну зону. Той момент назавжди залишиться в його пам’яті — але подібного було набагато більше.

— Йдеш у штурм, на розвідку чи повертаєшся із завдання — безпілотники скрізь. Це головна загроза цієї війни. Вони скидають великі бомби, гранати, C4. Інколи бувають термобаричні, або навіть напалмові боєприпаси. А тепер вони ще й спостерігають за нами та коригують мінометний і артилерійський вогонь.

Спираючись на власний бойовий досвід, «Ріґлі» охоче ділиться практичними порадами й реальними ситуаціями з передової. Він уже точно знає, що робити, чого уникати та як перехитрити ворога в небі.

— Залишайтеся спокійними, тримайте очі відкритими та завжди будьте у русі. Бігати не обов’язково, але постійно потрібно бути на сторожі. Якщо помітили дрон, попередьте команду та рушайте до лісосмуги. Якщо дерев немає і ви на відкритій місцевості — тримайте дистанцію, рухайтеся й шукайте будь-яке укриття. Найнадійніший захист? Під землею. Якщо дістатися туди неможливо, використовуйте будь-яке маскування максимально ефективно.

Війна постійно змінюється, щоразу набуваючи нових форм. Саме тому валлієць наголошує на важливості безперервного самовдосконалення. Важливо залишатися гнучким, відточувати навички й бути справді готовим до бою, коли настане потреба.

— Тут не можна бути ледачим. Потрібно залишатися активним і тримати себе у формі. Рекомендую біг, відтискання, підтягування та присідання. Ви маєте бути сильними — і фізично, і морально. Завжди виходьте за межі своїх можливостей. І якщо вже приїхали сюди — будьте підготовленими до війни.

Дізнатися більше про Інтернаціональні легіони оборони України й про те, як долучитися, можна за цим посиланням.