OKS: «Моя пісня для Нацвідбору Євробачення-2026 – це сповідь і дзеркало всіх українців»

Ми поговорили з OKS  – українським автором пісень і виконавцем, ініціатором проєкту «Переосмислення», учасником Національного відбору Євробачення-2026, який нині готується до глядацького голосування в «Дії».

У розмові артист відверто поділився, чому вирішив взяти участь Національному відборі Євробачення-2026, вперше розповів про свою конкурсну пісню та пояснив, чому для нього вирішальним є вибір людей і довіра слухачів.

— У сучасних реаліях багато артистів ставлять під сумнів участь у конкурсах. Чи було у тебе відчуття, що конкурс Євробачення – не на часі, і що врешті стало вирішальним подати заявку цього року знову?

Чесно кажучи, я жива людина, і сумніви були. Коли навколо стільки болю, іноді здається, що для музики немає місця. Але я зрозумів: якщо ми затихнемо, якщо перестанемо творити – ми втратимо себе.

Моя пісня про дуже особисте, і я переконаний, що про це болить зараз кожному з нас. Цей Нацвідбір, як і кожного року, для мене – доказ того, що ми живі. Поки ми співаємо, працюємо, допомагаємо, живемо врешті-решт – нас не зламати. Зараз це не про  «шоу» чи розваги. Це спосіб прожити цей біль разом, випустити емоції, щоб мати сили рухатися далі і допомагати нашій армії, нашій Країні. А Євробачення – це шанс нагадати світові про Україну не через сухі новини, а через серце. Музика вміє «прошивати» там, де звичайні слова вже не працюють. Я хочу показати, що попри весь біль, ми стоїмо, ми талановиті і ми продовжуємо боротися кожного дня, у кожній нашій дії.

— Про пісню, з якою ти йдеш на Нацвідбір, нічого не відомо. Без деталей: що в ній може зачепити людину, яка слухатиме її вперше?

Знаєте, бувають пісні, які ніби знімають з тебе шкіру. Це саме такий випадок. Вона про те, що кожен із нас носить глибоко всередині й не завжди наважується висловити вголос. Це музика про те, що ми відчуваємо, коли залишаємося наодинці зі своїми думками та минулим.

Я думаю, вона зачепить своєю щирістю. Це не просто слова під біт, а щось дуже особисте, що я нарешті готовий випустити. Там є емоція, яку неможливо зімітувати, бо вона знайома кожній людині, яка хоч раз відчувала, що час неможливо повернути назад, та все ж є надія, що тримає попри біль. А про що саме ця історія – кожен зрозуміє сам, коли почує її.

— У твоїй творчості багато уваги до теми внутрішнього вибору та особистих почуттів. Чи змінилося твоє розуміння цих тем за останні роки життя в Україні?

Звісно. Мені здається, за ці роки ми всі прожили кілька життів. Війна дуже прискорює час, і я відчуваю, що як людина і як артист я подорослішав екстерном.

Раніше «внутрішній вибір» та особисті драми здавалися чимось філософським. Зараз все інакше. Війна ніби зриває маски і оголює нерви. Любов тепер відчувається гостріше, страх за рідних — сильніший, а біль втрати — набагато глибший. Ти починаєш цінувати прості речі, на які раніше не звертав уваги.

Моя музика не може бути осторонь, вона — дзеркало цих змін. Спілкуючись з людьми на концертах, я «вбираю» їхні історії, і це змінює мої тексти. Я став писати чесніше, пряміше, без прикрас. Бо зараз ані в мене, ані в мого слухача немає часу на фальш. Ми всі хочемо чути правду про те, що нам болить

— Ти зараз на етапі, де долю участі вирішує глядацьке голосування. Наскільки для тебе важливо, щоб рішення ухвалювали саме глядачі і слухачі, а не професійне журі?

Для мене це велика відповідальність і честь. Я поважаю думку професійного журі, але також дуже хочу, аби мою пісню почули всі наші люди.

Знову ж таки, моя пісня про спільні переживання. І вже зараз найчесніший шлях: якщо моя історія відгукнеться у ваших серцях, якщо ви мені повірите — значить, я маю право представляти Україну. Я приймаю цей виклик спокійно і з вдячністю, бо саме ваша підтримка — це головний доказ того, що я на своєму місці.

— Проєкт «Переосмислення» став важливою частиною твого шляху. Чи вплинув цей досвід на пісню, з якою ти йдеш на Нацвідбір, і якщо так – у чому саме?

Безумовно. Адже «Переосмислення» – це не просто назва музичного проєкту, це стан, який прожила вся Україна. Під час війни ми всі почали переосмислювати своє: мову, культуру, цінності. Я зробив це через музику. Цей досвід, як і мої авторські треки, які виходили паралельно, навчив мене головного – відчувати «нерв» часу і розуміти, що потрібно людям.

Тому пісня для Нацвідбору – це логічне продовження цього шляху. Тільки якщо в проєкті я переосмислював відомі хіти, то зараз я осмислюю власне життя і свій біль. Цей досвід дав мені сміливість бути максимально відвертим і говорити про те, що справді важливе.

— І наостанок: що б ти хотів сказати людині, яка ще не визначилась, за кого голосувати в «Дії»?

Я попрошу про просту річ. Не дивіться на рейтинги чи прогнози. Просто закрийте очі, увімкніть пісню і прислухайтеся до себе. Якщо в цій музиці ви впізнаєте себе, якщо вона зачепить щось живе всередині, якщо ви відчуєте, що це про вашу історію і про наш спільний біль – тоді ваш вибір буде правильним.

Голосуйте за правду. Бо саме так сьогодні звучить Україна – не ідеально  «причесано», а щиро, іноді з болем, але з величезною силою жити далі. Якщо ви довірите мені нести цей голос у світ – я зроблю все, щоб ми прозвучали гідно. Слухайте своє серце – воно не обмане.