Сідні Свіні про особисте життя і фільм «Служниця»: «Я зараз сама і не шукаю чоловіка». Ексклюзив

Акторка та продюсерка Сідні Свіні вважається одним із найбільш затребуваних талантів свого покоління. Акторські здібності Сідні безперечні. Світову славу їй принесла роль Кессі Говард у культовому серіалі HBO «Ейфорія», де її героїня пройшла крізь низку випробувань і кошмарів у стосунках (погані хлопці, жахливі татусі, порнопомста, підліткова вагітність), ставши центром дискусій щодо того, як у шоу зображується сексуальність. Ця роль 2022 року принесла Свіні першу номінацію на премію «Еммі». І вже невдовзі вона була вдруге номінована на «Еммі» за свою безжальну та надзвичайно актуальну гру в ролі Олівії в першому сезоні «Білого лотоса».

Паралельно Свіні також утвердилася і як продюсерка – насамперед завдяки популярному ромкому 2023 року «Люблю тебе ненавидіти». А зараз готова повторити цей подвійний успіх із спокусливим трилером режисера Пола Фіга «Служниця» за однойменним бестселером Фріди Мак-Фадден.

Тут Сідні є виконавчою продюсеркою, а також грає головну роль Міллі – дівчини із темним минулим, якій випадає шанс змінити своє життя, отримавши роботу покоївки з проживанням у заможній родині Ніни та Ендрю Вінчестерів (їх зіграли Аманда Сейфрід і Брендон Скленар). Однак невдовзі Міллі починає зазнавати від Ніни постійних знущань, що перетворюють щоденну роботу по дому на справжнє пекло. Спочатку Міллі шукає прихистку Ендрю, чоловіка Ніни (Брендон Скленар). Але чим глибше вона занурюється у світ цієї зовні ідеальної родини, тим більше розуміє, що, здається, потрапила у жорстоку пастку.

Побачити «Служницю» в українських кінотеатрах ми зможемо вже 1 січня. До першої гучної прем’єри нового року ми ексклюзивно поговорили з акторкою про роботу над цим фільмом.

— Сідні, чи читали ви роман Фріди Мак-Фадден, перш ніж взятися за проєкт?

Так, я величезна шанувальниця книги! Взагалі, я завжди була фанаткою психологічних трилерів – і книжок, і фільмів, – а також персонажів, які в них діють. Глядачам завжди цікаво спостерігати за персонажем, знаючи, що йому не можна стовідсотково довіряти. І ти як актор маєш знайти різні рівні гри для того часу, коли персонаж говорить правду, і коли – ні.

«Служниця» – одна з тих історій, яка прямо грає на людських страхах, спільних для усіх. Фріда так поєднала персонажів, сюжетні повороти, тональність оповіді, що ви ні на мить не можете відволіктися. Пам’ятаю, як я просто не могла відірватися від читання. Тож для мене було надзвичайно захопливо побачити, як вона оживає у фільмі: усі ці її заплутані елементи, таємні посмішки та те, наскільки дисфункціональною є родина Вінчестерів. Брехня, обман, зрада, інтриги... У «Служниці» є все це і навіть більше. І книга, і фільм із насолодою підводить своїх персонажів – і читачів з глядачами – до бісової межі! (Сміється)

— Розкажіть про свою героїню.

Міллі у фільмі відповідає книжковому образу, чому я була дуже рада. Вона – дівчина, яка просто намагається зрозуміти, як їй виплутатися з надзвичайно складної ситуації. Потрапивши до Вінчестерів, Міллі опиняється в чомусь набагато більшому, ніж те, до чого, як вона думала, вона була готова.

Відтоді, як уперше прочитала «Служницю», я закохалася в Міллі. Вона така жива, вразлива персонажка і проходить крізь справді божевільну подорож. Та яких би ударів вона не зазнавала, Міллі – борець за виживання. І вона не настільки проста, якою може видаватися на перший погляд.

Дуже показовою є сцена, де в будинку Вінчестерів збираються сусідки Ніни, і, коли тієї нема в кімнаті, починають за очі її обговорювати. Вони не звертають жодної уваги на безмовну покоївку, яка весь час поруч. Міллі на цьому етапі все ще не впевнена у своєму новому місці, у Ніні, у цій родині. Їй ніяково поруч з цією групою жінок-снобок: вони зовсім не до її смаку, і вона взагалі не обертається в таких колах. Але вона тримається поблизу – наче муха на стелі, непомітна спостерігачка, яка в такий спосіб отримує дещицю інформації, котра змушує її почати ставити під сумнів абсолютно все.

— Як вам було працювати з режисером Полом Фігом?

Він приніс у «Служницю» своє безкомпромісне режисерське бачення, завдяки якому вдихнув життя в цю історію так, як ніхто інший не зміг би. Щодня на майданчику він давав зрозуміти, як сильно поважає акторів, знімальну групу, а також фанатів роману.

Я особисто дуже вдячна Полу за те, що він створив атмосферу повної безпеки для акторів, завдяки якій я відчувала себе вільною досліджувати найвіддаленіші межі того, куди протягом історії заходить Міллі. А ще з Полом просто весело. Ми знімали дуже швидко, постійно були в русі, і при цьому завжди перебували в одному будинку. Тож він став ніби домом для всієї нашої знімальної команди. Ми в якійсь момент просто почали після зйомок зависати на дивані та дивитися фільми. Це стало схожим на велику родину.

— А що скажете про таких членів цієї родини, як Аманда Сейфрід і Брендон Скленар?

Аманда розкрила багато несподіваних граней у Ніні. Я любила кожну хвилину роботи з нею, тому що так само як ви ніколи не знаєте, чого наступної миті чекати від Ніни, ви ніколи не знаєте, куди Аманда спрямує сцену. І це було чудово – встигати за нею!

Щодо Брендона, то у нас з ним було багато імпровізації у деяких найбільш напружених сценах фільму, де настрій змінюється від спокусливого до безжального. У таких сценах дуже важливо повністю довіряти своєму партнеру. І з Брендоном у мене ця довіра була. Ми все обговорювали разом, і було дуже звільняючим відчувати себе в абсолютній безпеці та комфорті протягом усього процесу.

— Ваша героїня у фільмі багато працює по дому. Можливо, вам довелося чогось спеціально навчитися для цього?

Ну ні, прибирання точно не є для мене чимось новим (сміється). Насправді, я це люблю. А ще я… залежна від перегляду ASMR-відео з чищенням килимів. Я іноді просто лежу, дивлюся їх, і це заспокоює мій мозок. У цих відео найжахливіші брудні килими, які ви будь-коли бачили – зазвичай вони ще й в якихось брудних гаражах. Туди приходять люди, одягнені в костюми хімзахисту, притягують спеціальні величезні машини – і починається магія чистоти. Це справді заворожує.

— Сідні, цьогоріч у вашому житті сталося декілька важливих подій: як професійних, так і особистих. У вас вийшло одразу три гучних фільми: окрім «Служниці», це ще трилер Майкла Пірса «Материнська любов» і байопік про боксерку Крісті Мартін «Королева рингу». А ще цьогоріч ви розірвали заручини із кінопродюсером Джонатаном Давіно. Недивно, що протягом усього року до вас була прикута увага медіа. Чи змінилося через це ваше відчуття власної слави?

Ні. Я доволі приватна, закрита особистість, оточую себе дуже-дуже міцним колом людей, які були в моєму житті змалечку. Вони витягують мене з Голлівуду, забирають із цієї бульбашки та нагадують мені, що таке реальний світ і що саме там я існую. Тому цей аспект та сама ідея слави не стосуються мого особистого життя. Я просто Сід, і я не обертаюся в тому світі.

— Хіба ви не відчуваєте, як останніми роками зростає шум навколо вас?

Якщо я вмикаю телефон – так. А якщо мій телефон вимкнений і я вдома – ні.

Я зараз сама, не шукаю чоловіка і не звертаю уваги на «зовнішні подразники». Я взагалі не з тих людей, хто хоче постійно виходити кудись у світ. Що я зрозуміла цього року, так це те, що в мене є справді дивовижна група подруг, що я сильна і незалежна, і що зі мною все буде гаразд. Я безнадійний романтик – дійсно вірю в справжнє кохання та в те, що захочу бути з кимось до кінця свого життя. Тож я сподіваюся, що кохання знайде мене. Але – буде як буде.

З моєю професією приватність є дуже важливою – для мене це спосіб зберегти власне здоров’я та душевний спокій. Я думаю, що якби я відкривалася усім, у мене б не залишилося нічого для себе. Я просто 28-річна жінка, яка намагається в усьому розібратися. Я все ще вчуся, буду робити помилки і рости. Вважаю, що важливо мати можливість робити це, не мусячи озвучувати кожен свій крок. Я можу виговоритися своїм подругам. Але крім цього – ні.

Я знаю, хто я є. Я знаю свої цінності. Я знаю, що я добра людина. Вмію сильно кохати і знаю, що мені цікаво подивитися, що буде далі. Тому я насправді не звертаю уваги на шум навколо й не дозволяю іншим людям визначати, хто я є.

Фото: пресслужба Adastra Cinema