Вчені знайшли незвичні яйця динозаврів, заповнені гігантськими кристалами: що це таке

Яйця динозаврів / © earth.com

Палеонтологи в Китаї виявили два незвичайні яйця динозаврів, порожнини яких заповнені блискучими кристалами кальциту. Ця знахідка не лише вражає красою, а й дозволила вченим описати абсолютно новий вид древніх рептилій.

Про це повідомляє earth.com.

На сході Китаю науковці натрапили на незвичайну знахідку — два яйця динозаврів діаметром приблизно п’ять дюймів (13 см), майже ідеально кулястої форми. Усередині них не було ані крихкої шкаралупи з рештками ембріонів, ані кісток — замість цього там виявилися порожнини, заповнені сяйливими мінеральними кристалами.

Дослідження проводила команда під керівництвом палеонтологині Цін Хе з Аньхойського університету та Нанкінського інституту геології і палеонтології Китайської академії наук, яка спеціалізується на вивченні скам’янілих яєць.

Вчені класифікували ці знахідки як новий оовид — таксон, що визначається винятково за характеристиками яєць, без прив’язки до скелетних залишків динозаврів. Одна зі знахідок мала тріщину в шкаралупі, крізь яку було видно скупчення світлого кальциту — різновиду карбонату кальцію, широко поширеного в осадових породах.

За висновками дослідників, у заховані яйця поступово проникали ґрунтові води, насичені хімічними сполуками. Протягом мільйонів років у порожніх камерах відбувався повільний процес кристалізації мінералів.

Новий вид, встановлений лише за яйцями

Товста шкаралупа та щільно розташовані мікроскопічні колонки в її структурі дали змогу віднести яйця до родини Stalicoolithidae — групи товстошкарлупних майже сферичних яєць динозаврів, які зазвичай трапляються у великих кладках.

Нову оовидову форму назвали Shixingoolithus qianshanensis. Науковці наголошують, що ці яйця є надзвичайно великими для своєї групи та вирізняються компактною будовою шкаралупи.

«Новий оовид Shixingoolithus qianshanensis є першим відкриттям оороду Shixingoolithus у басейні Цяньшань», — написала Цін Хе.

Що відомо про можливих батьків?

Яйця з басейну Цяньшань мають майже ідеально круглу форму і не містять збережених ембріонів, тому точно визначити, який саме динозавр їх відклав, неможливо. Втім, форма, розміри та мікроструктура шкаралупи вказують на рослиноїдного орнітопода — двоногого швидкого динозавра з широким, схожим на качиний, дзьобом.

Представники цієї групи були поширені від пізньої юрської доби до кінця крейдяного періоду та нерідко досягали довжини 20–30 футів (6–9 м) від голови до хвоста.

Вони, як і більшість великих непташиних динозаврів, вимерли після падіння астероїда діаметром близько 6 миль (9,5 км) в районі сучасного Юкатану приблизно 66 млн років тому.

Попри неможливість точно встановити вид батьків, дослідники наголошують: ці яйця суттєво доповнюють знання про розмноження орнітоподів на півдні Китаю та проливають світло на те, як ці рослиноїдні динозаври відкладали й захищали свої кладки.

Дитинчата динозаврів, збережені мільйонами років

Ще одна знахідка в Китаї дозволяє глибше зазирнути в життя динозаврів. Цього разу йдеться про кладку яєць, виявлену в провінції Цзянсі. Під час підривних робіт на будівництві робітники натрапили на кілька яєць, у яких згодом ідентифікували крихкі ембріони гадрозавроїдів — качкодзьобих рослиноїдних динозаврів.

Два ембріони з інвентарними номерами YLSNHM 01328 та 01373 зберегли мініатюрні черепи, хребти й кінцівки, згорнуті всередині частково зруйнованої шкаралупи.

Ці скам’янілості зафіксували найперші етапи росту, даючи змогу палеонтологам простежити еволюцію скелета качкодзьобих динозаврів від ембріонального стану до дорослої особини.

«Цікаво бачити позу ембріона динозавра та ембріона курчати», — зазначила дослідниця з Університету Бірмінгема Фіон Вайсум Ма.

Цей коментар підкреслює цінність таких знахідок: ембріони зберігають не лише анатомічні риси, а й поведінкові особливості на самому початку життя.

Чому китайські динозаври так добре збереглися?

Китай давно привертає увагу палеонтологів регіонами з винятково добре збереженими викопними рештками. Одним із найвідоміших прикладів є біота Джехол на північному сході країни. Це ранньокрейдове озерно-лісове середовище, багате на скам’янілості, де часті вулканічні виверження вкривали флору і фауну тонкими шарами попелу.

Аналіз хімічного складу та шаруватості порід свідчить, що пірокластичні потоки й попелясті опади неодноразово накривали цілі екосистеми. Попіл і мул обмежували доступ кисню, уповільнюючи розкладання. Саме тому в окремих знахідках збереглися навіть сліди пір’я, шкіри та вмісту шлунка.

Східні басейни, зокрема Цяньшань і Ганьчжоу, мають подібні вулканічні й осадові умови, що пояснює виняткову збереженість яєць та ембріонів у цих регіонах.

Замість поодиноких кісток дослідники іноді знаходять цілі гнізда з яйцями, всередині яких збереглися ембріони, а також тонкі відбитки м’яких тканин у навколишній породі.

Що дають науці яйця динозаврів?

Кристалізовані яйця з Цяньшаня та ембріональні кладки з провінції Цзянсі надають ученим унікальні «кадри» процесу розмноження наприкінці ери динозаврів. Вони демонструють еволюцію яєчної шкаралупи в різних групах, дають уявлення про щільність гніздування та особливості розвитку ембріонів у теплих, а подекуди й посушливих кліматичних умовах.

Поєднання даних про яйця з інформацією про шари вулканічного попелу, давні ґрунти та викопні рослини дозволяє відтворювати стародавні екосистеми з високою точністю.

Такі реконструкції допомагають порівнювати реакцію тварин на кліматичні зміни в далекому минулому з адаптаціями живих організмів до екологічних викликів сьогодення.

Ще кілька десятиліть тому викопні яйця з ембріонами були надзвичайною рідкістю, а уявлення про батьківську поведінку динозаврів базувалися переважно на припущеннях. Нині ж яйця та дитинчат динозаврів знаходять на різних континентах, і кожна нова знахідка — зокрема ці блискучі «яйця-ядра» — робить картину життя до масового вимирання дедалі чіткішою.

До слова, раніше у заповіднику Цінлуншань у центральному Китаї вчені виявили понад 3000 унікальних яєць динозаврів, більшість із яких зберегли тривимірну форму. Дослідники встановили точний вік знахідок — приблизно 86 млн років. Більшість зразків належать до оовиду Placoolithus tumiaolingensis.