Пошук шляхів завершення війни зайшов у глухий кут

Після кількох раундів перемовин спостерігачі на Заході починають констатувати, що пошук шляхів завершення російсько-української війни знаходиться у глухому куті. Учасники перемовин є достатньо оптимістичними і говорять про те, що перемовини відбувається конструктивно і призводять до прогресу. І разом із цим по принципових питаннях цих перемовин, тих самих, які, скажімо, президент Фінляндії Олександр Ступ схарактеризовує як 5% домовленостей, ніякого компромісу поки що немає. А без знаходження цього компромісу не варто взагалі говорити про якийсь реальний мирний процес.​

Перше питання, з якого не вдається знайти компроміс — це питання територіальне. Російська Федерація продовжує наполягати на тому, що її територіальні надбання в Україні з 2014 року мають бути юридично визнаними. Ну і, звичайно, наполягає на виведенні українських військ з території Донецької області. І як можна зрозуміти з висловлювання президента Росії Путіна не тільки з Донецької, але й із Херсонською і Запорізькою. А Україна рішуче виступає проти, щоб визнавати факти анексії своєї території агресивної сусідньої держави. Навіть президент Сполучених Штатів Дональд Трамп неодноразово говорив про те, що Путін хотів би всю Україну. І абсолютно незрозуміло, звідки ідея, що російський президент готовий задовольнитися тільки кількома українськими областями. Втім, коли мова йде про Донбас, питання полягає в тому, з якої причини Україна має відмовлятися від території, яку вона ефективно обороняє.​

Віце-президент Сполучених Штатів Джейд Венс визнає, що Україна може обороняти Донбас протягом року, хоча і підкреслює, що у приватному порядку українські учасники перемовин дали йому зрозуміти, що дійсно можуть втратити контроль над цією територією Донецької області. Однак зараз мова йде не стільки про сам факт втрати контролю, скільки про темп втрату контролю. Якщо Україна може утримувати російську армію на території Донецької області ще протягом року або навіть більшого часу, це означає, що всі ресурси Росії будуть спрямовані тільки для того, щоб захопити частину території однієї з українських областей. І таким чином амбіції щодо інших територіальних захватів у Росії будуть, м'яко кажучи, зменшеними. А якщо Російська Федерація захопить частину території Донецької області з містами фортецями без збою, це буде означати, що для Росії відкриється оперативний простір для захоплення інших областей України і принаймні для встановлення контролю над українським лівобережжям.​

Звісно, на це може бути відповідь, що гарантією того, що це не відбудеться, будуть безпекові питання, які також обговорюються на перемовинах. Але і з цього приводу немає жодної конкретики. І це вже не питання російсько-українського діалогу, хоча очевидно, що Росія буде виступати проти будь-яких гарантій безпеки, які унеможливлять можливість подальшої агресії Росії проти нашої держави. Але для того, щоб Росія мала можливість сказати ні, Сполучені Штати та інші західні країни спочатку мають сказати Україні так. І це стосується того, якими ж будуть реалістичні гарантії безпеки для України в разі, якщо Сполучені Штати продовжують блокувати можливість вступу України до НАТО і таким чином застосування п'ятої статті, яка б принаймні створила шанси для безпосередньої участі Сполучених Штатів та інших західних країн у війні з Росією в разі повторного нападу Росії на Україну.​

І таким чином фактично поставили б Російську Федерацію перед загрозою великої ядерної війни, навіть із застосуванням стратегічної ядерної зброї, що могло б поставити крапку на історії Росії, але можливо і на історії Сполучених Штатів. Ну і, звісно, коли дві ядерні надпотуги в результаті юридичних зобов'язань Сполучених Штатів опинилася перед можливістю зникнення, це і стало б надійною гарантією для того, що нова війна не розпочнеться. Але Сполучені Штати Трамп, хоча чому тільки Трамп, його попередники теж були не у захваті від такої ідеї, рішуче виступають проти того, щоб Україна приєдналася до НАТО. Тоді якими є гарантії компенсаторного характеру? На це питання також немає жодної конкретної відповіді. Може тому, що ніяких таких гарантій не існує в природі і їх доводиться вигадувати, сподіваючись, що вони перелякають Російську Федерацію.​

Якщо немає ніяких реальних гарантій безпеки, то може варто стримувати Росію на Донбасі, щоб знищувати її армію, її воєнний і демографічний потенціал і таким чином унеможливити окупацію іншої частини української території російським агресором. Навіщо давати Росії додаткові можливості для цієї окупації в час, коли західні країни і насамперед Сполучені Штати не готові вигадати гарантії безпеки, які хоча б віддалено нагадували гарантії п'ятої статті НАТО? Це ще при тому, що ми з вами не знаємо, чи буде діяти ця п'ята стаття в епоху Трампа і чи у наступному році ми не переконаємося в тому, що і ці гарантії безпеки марні. Ну, скажімо, якщо Путін вирішить напасти на одну з європейських країн НАТО, а Сполучені Штати замість того, щоб рішуче вдарити по російських воєнних об'єктах, надійшлють до російської столиці Стіва Віткофа домовлятися про спільні економічні проекти у Арктиці.​

В цій ситуації, звичайно, можна сподіватися, що Сполучені Штати могли б здійснити тиск на Росію, щоб примусити її на припинення вогню, а вже потім, як це і було б з точки зору логіки, а не тієї Абракадабри, яку ми спостерігаємо у виконанні Вітхофа Скушнера, домовлятися про реальний мир. Для цього потрібний тиск, про який вже говорить сенатор Лінці Грем. Якщо Путін відмовляється від реалістичної мирної угоди, надати Україні достатньо зброю, в тому числі і томагавків для знищення військового і нафтопереробного потенціалу Російської Федерації і перетворення російської економіки на справжні руїни. Однак поки що ми не бачили ані у президента Дональда Трампа, ані у його соратників реального бажання переміститися з світу ілюзій, в якому американський президент перебуває з моменту своєї появи у овальному кабінеті у реальний світ, де головними питаннями є дійсно питання війни, миру і виживання, а не гардеробу Маланії Трамп, про який з таким задоволенням чинний американський президент розповідає своїм дивовижним прихильникам.​

Джерело