Війна може закінчитися 2026 року не на користь Києва: невтішний прогноз Politico

Війна Росії проти України, ймовірно, завершиться вже наступного року, однак за сценарієм, який буде вкрай невигідним для Києва, насамперед через фінансові обмеження та нездатність Європейського Союзу ухвалити ключові рішення щодо використання заморожених російських активів.

Про це пише міжнародний оглядач Politico Europe Джеймі Деттмер.

Як зазначає автор, вирішальним фактором стала неспроможність ЄС минулого тижня досягти домовленості щодо використання близько 210 млрд євро заморожених російських активів для довгострокової підтримки платоспроможності України та фінансування її військових зусиль.

Йдеться про провал ініціативи так званої «репараційної позики», яка передбачала рециклінг російських активів, переважно заморожених у бельгійському кліринговому банку, з подальшим спрямуванням коштів на підтримку України. У разі ухвалення ця схема гарантувала б Києву стабільне фінансування щонайменше на два роки.

Однак, як зазначає Деттмер, саме юридичні застереження Бельгії, а також відмова президента Франції Еммануеля Макрона та прем’єр-міністерки Італії Джорджі Мелоні приєднатися до канцлера Німеччини Фрідріха Мерца в підтримці плану, фактично прирекли пропозицію на провал. Це сталося попри багатотижневі дискусії та високі очікування прихильників ідеї, зокрема президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн.

Водночас Європейський Союз погодив альтернативне рішення — спільне запозичення 90 млрд євро на ринках капіталу під гарантії бюджету ЄС із подальшим наданням цих коштів Україні у вигляді безвідсоткової позики.

Цей пакет, за словами оглядача, дозволить уникнути фінансового колапсу України на початку наступного року, однак він розрахований лише на два роки і не здатен забезпечити довгострокову стійкість країни у війні. Згідно з прогнозами Міжнародного валютного фонду, на тлі скорочення фінансової підтримки з боку США дефіцит бюджету України упродовж найближчих двох років може сягнути 160 млрд доларів.

«Простіше кажучи, Україні знадобиться значно більше коштів від Європи, і блоку дедалі важче буде це забезпечити», — зазначає Деттмер.

Попри це, низка європейських лідерів після досягнення фінансової домовленості минулого тижня демонстрували обережний оптимізм. Зокрема, президент Фінляндії Александр Стубб заявив, що узгоджений пакет усе ж пов’язаний із замороженими російськими активами, оскільки Київ зможе використати їх для погашення позики після завершення війни.

«Іммобілізовані російські активи залишаться іммобілізованими… і Союз залишає за собою право використати ці активи для погашення цієї позики», — написав Стубб у соцмережі X.

Водночас оглядач зазначає, що розрахунок на майбутні позики, опосередковано прив’язані до російських активів, може виявитися надто оптимістичним. Усе залежатиме від того, які саме умови завершення війни будуть погоджені, а отримати нове фінансування буде складніше, коли державна скарбниця України знову спорожніє.

Минулого тижня Угорщина, Словаччина та Чехія вже відмовилися брати участь у схемі спільних запозичень. За оцінкою Деттмера, цілком імовірно, що до них можуть приєднатися й інші країни, особливо з огляду на те, що 2027 рік є ключовим виборчим роком для Франції та Німеччини. Крім того, Дональд Трамп залишатиметься в Білому домі, що робить перспективи додаткової допомоги з боку США вкрай невизначеними.

Попри це, прем’єр-міністр Бельгії Барт Де Вевер назвав досягнуту після майже 17 годин переговорів угоду «перемогою для України, перемогою для фінансової стабільності та перемогою для Європейського Союзу».

Втім, як зазначає автор, президент Росії Володимир Путін навряд чи поділяє таку оцінку.

Президент України Володимир Зеленський, намагаючись переконати європейських лідерів підтримати репараційну позику, раніше наголошував:

«Якщо Путін знатиме, що ми можемо залишатися стійкими принаймні ще кілька років, його мотив затягувати цю війну стане значно слабшим».

Однак, підкреслює Деттмер, цього не сталося. Навпаки, провал минулотижневих переговорів лише оголив глибокі розбіжності всередині Європи, що, на думку автора, лише зміцнює переконання Кремля, що час працює на нього.