Чи зможе Путін відрізати Україну від моря? Експерт про тіньовий флот Росії, вибухові "санкції" спецслужб та атаки на українські порти

Пару століть тому морські мандрівники розповідали охочим історії про кораблі-фантоми, які маряться на обрії й безслідно зникають.

Тепер такими кораблями-привидами стали судна тіньового флоту – танкери з російською нафтою, які західний світ нерідко воліє не помічати.

Поняття "тіньовий флот" використовують з 2022-го, коли євроатлантичні країни стали накладати обмеження на перевезення морем російської нафти, а Росія почала ці обмеження легко обходити.

Така позиція влаштовувала багатьох: і РФ, що зберігав нафтові доходи, і західних політиків, які через імітацію справжньої боротьби могли не боятися прямої конфронтації з Кремлем.

Протягом трьох років про тіньовий флот здебільшого говорили в контексті ембарго чи санкційних списків, але останнім часом новини про нього стали воістину вибуховими.

28 листопада в Чорному морі через українську атаку дронів загорілися два підсанкційні танкери – "Kairos" і "Virat".

1 грудня коло берегів Африки зазнав ушкоджень танкер "Mersin", який також транспортує російські нафтопродукти.

10 грудня настала черга ще одного танкера із санкційного списку – "Dashan", що був атакований СБУ та ВМС України в Чорному морі.

18 грудня почав тонути нафтовий танкер "Валерій Горчаков", по якому дрони вдарили біля терміналу з перевалки нафтопродуктів у Ростові-на-Дону.

А 19 грудня СБУ дотягнулася й до Середземного моря, вразивши танкер "тіньового флоту" "Qendil".

У відповідь на операції українських військових і спецслужб Путін пригрозив, що Росія збільшить атаки по одеських портах та кораблях, які до них заходять.

Що таке тіньовий флот, як Захід намагається з ним боротися та наскільки ефективні такі спроби? Як на ситуацію можуть вплинути українські атаки на танкери, що беруть участь у транзиті російської нафти? Чи здатна Росія відрізати Україну від моря? Про це "Українська правда" поговорила з керівником Моніторингової групи Інституту Чорноморських стратегічних досліджень та головним редактором порталу Black.

News Андрієм Клименком.

"Зниження цінової стелі на російську нафту – це індульгенція всім: возіть!".

– Пане Андрію, давайте почнемо з азів.

Що являє собою явище, яке називають "тіньовим флотом Росії", у який, за підрахунками The New York Times, входить кожний шостий танкер у світі?.

– Я мрію про ті часи, коли всі визнають, що так званий "тіньовий флот" – це одна з найбільших містифікацій 20-х років XXI століття.

Тому що його не було і немає.

Існує танкерний флот, який возить російську нафту.

В нашій базі даних, яку ми сподіваємось викласти у відкритий доступ десь у першій половині січня, зараз приблизно 2100 таких танкерів.

Другий міф, що нафта підсанкційна.

Нафта підсанкційною стала 10 січня 2025 року після того, як президент Байден в останні дні свого правління наклав санкції на "Газпромнефть" і "Сургутнафтогаз".

Таким чином під санкції потрапили приблизно 20% експортної російської нафти.

Після того санкції посилив президент Трамп, який 20 жовтня цього року наклав їх на "Лукойл" і "Роснефть" – це приблизно 60% експортної російської нафти.

Але до цього часу жодних санкцій на російську нафту не було.

– А що було?.

– Було ембарго.

Що таке ембарго? Ми з вами, Андрій Клименко і Рустем Халілов, домовились, що ми не купуємо російську нафту, яку привозять морем.

Ми оголосили ембарго.

Всі решта, які не доєдналися до нас, як купували її, так і продовжують купувати.

Ембарго оголосили країни G7 і країни Європейського Союзу, потім до них доєдналися ще кілька країн.

Це не є санкціями.

Ембарго було введено в грудні 2022 року: 5 грудня почало діяти по сирій нафті, а по нафтопродуктах – ще за 3 місяці.

Європейцям треба зрозуміти: Росія не закінчить війну, поки існує експорт через Балтійське море.

Його треба скорочувати в рази – Андрій Клименко.

Фото надане А.

Третій міф – це так звана цінова стеля.

Її придумали в адміністрації президента Байдена в той же час, що й ембарго.

Нафта, яку возять танкери з Росії, не має бути дорожчою ніж 60 доларів за барель.

Тоді ж у грудні 2002 року Путін видав указ, яким заборонив продаж російської нафти компаніям, що прописують у контрактах стелю цін.

Більше того, він доручив прем'єр-міністру Росії створити при уряді спеціальну комісію, яка б за цим стежила.

В 2023–2024 роках були десятки журналістських розслідувань: репортерам поставили завдання дізнатися ціну (реалізації нафти – УП), коли танкер приходить у порт, скажімо, в Індії.

В результаті всі відповіді були: ціна – ринкова.

Уявіть: ви таксист, до вас сідає пасажир з валізою.

І ви питаєте: "А скільки коштує вміст вашої валізи? Якщо вона коштує більше ніж 60 доларів, я вас не повезу".

Це дебілізм.

Так і власник танкера – це перевізник, а не трейдер.

– Тобто коли ЄС знижує стелю до 47,6 долара за барель – це знов таки ілюзія тиску?.

– Я б сказав навіть крутіше.

Це індульгенція всім: возіть!.

Це така велика гра, яку придумали майже чотири роки тому, і всі вдають, що "при ділі".

Що ми докладаємо дипломатичних зусиль, щоб це зупинити.

Це просто імітація.

Весь цей час більше як 40% російської нафти по Балтійському морю (а загалом на цей коридор припадає 60% загального морського експорту російської нафти) возили грецькі компанії.

6–7 грецьких компаній володіють сотнями танкерів, і їхні власники впливають на уряд Греції.

Була така ситуація минулого року, коли під їхнім тиском грецький уряд блокував прийняття чергового раунду європейських санкцій.

В ті дні, коли вся країна знімала Єрмака, в Києві пройшов невеликий, але дуже впливовий санкційний форум, в якому взяли участь санкційні уповноважені різних країн.

І саме там спливла ця тема з боку України.

Нашим друзям з Європейського Союзу дуже не подобається, коли ми їм кажемо: "Дивіться, хто возить нафту".

І крок номер один для того, щоб створити Росії проблеми з цим експортом, полягає в тому, щоб прибрати звідти танкери, які належать європейським компаніям.

Це мінус 40%.

Я не кажу про прапори, під якими ходять танкери, бо деякі люди на них зациклені.

Вже давно прапори не значать нічого.

Сьогодні ви можете зареєструвати судно будь-де.

Не треба їхати в умовну Гамбію, бо є купа юридичних фірм, які за кілька днів по інтернету організують вам включення в реєстр з отриманням відповідного прапора.

Навіщо потрібні прапори? Наприклад, якщо ви поїдете на машині без номерів, то це – до першого поліцейського.

Те саме стосується танкерів без прапора.

І жодна страхова компанія не застрахує незареєстрований танкер.

Дивіться також: Тіньовий флот.

Як Росія попри санкції продовжує возити нафту в Європейський Союз.

– А як щодо технічного стану суден?.

– Є міф про те, що ці всі судна старі.

Це брехня.

Більше як половина суден, які возять російську нафту, мають абсолютно нормальний вік.

І нарешті, є міф про те, що тіньовий флот не побачити в АІС (система для ідентифікації суден, яка необхідна, щоб уникати зіткнень між суднами і щоб берегові системи спостереження могли ідентифікувати судна – УП).

Слухайте, це просто люди не хочуть працювати.

Жодне судно, починаючи з судна вагою 300 тонн, не пройде жодної міжнародної протоки з вимкненим передавачем автоматизованої інформаційної системи.

Це категорично заборонено, його не пустять.

Тому ми бачимо всіх.

І ми бачимо приблизно на 20% більше, ніж іде по звітах дуже авторитетних світових агенцій.

Тому що вони не використовують людей як "моніторщика" – в них все робить штучний інтелект.

А Російська Федерація навчилась обманювати штучний інтелект, який працює з відомими світовими сервісами з відслідковування морських суден.

В середньому (щомісячно) ходить 100 танкерів сирої нафти, які з Балтійського моря возять 11 мільйонів тонн нафти на місяць.

Кожний бере приблизно 100 тисяч тонн, іноді 150 тисяч.

І кількість цієї нафти не зменшується через санкції.

От, наприклад, якщо взяти частку перевезень підсанкційними танкерами – у січні це було 14%, у жовтні вже 38,8%.

Тобто якщо збільшиться санкційний список на 100, 200 чи 300 танкерів – значить, складати вони будуть не 40%, як зараз, а 60.

"Існує міф, що весь рух у морях кимось контролюється.

– Чому санкції не працюють?.

– Тому, що вони передбачають заборону заходити в порти (країн ЄС та держав-партнерів).

А підсанкційні танкери в них і не заходять.

Їм вони не потрібні.

Вони йдуть в Індію, в Китай, в Північну Африку, в Західну Африку, в Індонезію, навіть на Тайвань.

– Що ж тоді могло б спрацювати?.

– Данські протоки, які з'єднують Балтійське море (через Північне море – УП) з Атлантикою, є територіальними водами Данії і трохи Швеції.

Але модель санкцій не забороняє підсанкційним танкерам заходити в територіальні води.

Так забороніть! Але нам кажуть: а в Данії є конвенція про свободу проходу з Російської імперії 1857 року (Копенгагенський трактат – УП).

Я не помилився: 1857 року.

І вони не хочуть її порушувати.

Тоді наступний пункт – судна без прапорів і без реєстрації.

Вже кілька місяців йде дуже потужний тиск дипломатів ЄС і України на так звані країни зручного прапора: Панама, Ліберія, різні екзотичні острови… Тиск такий: якщо ви не хочете проблем з Європейським Союзом, вилучіть санкційні танкери з реєстрів.

Що роблять судновласники? Біжать в іншу країну.

Коли і до тієї країни доходять дипломати ЄС і України, біжать у третю… І коли вже їм немає куди бігти, вони відкривають шафу, яка є на рубці в кожного судна, а в ній – прапори всіх країн світу.

Беруть прапор Малаві, або Ґамбії, Мозамбіка і без жодних документів чіпляють його на мачту (щоглу – УП).

Кількість таких танкерів зростає.

Це, до речі, до тих танкерів, які були атаковані нашими дронами в Чорному морі наприкінці листопада.

Вони не мали реєстрації, не мали прапорів.

Чому вони пройшли? Турки були зобов'язані це перевірити в своїх протоках.

Раз їх пропустили, значить, їм або повірили на слово, або взяли хабар.

Танкер "Virat" після ураження.

В листопаді цього року в Балтійському морі пройшли 86 танкерів з російською нафтою.

З них 5 мали прапор невідомий, а 9 – прапор фальшивий.

Тобто 16% танкерів, які можна було не пустити туди.

В Чорному морі 12% таких.

Закрийте свої моря для таких танкерів.

Це мільйони тонн нафти.

Наступне.

Є офіційні чорні списки Паризького меморандуму портового контролю, до якого доєдналися всі країни ЄС.

В них – судна з високим ризиком техногенних аварій.

Таких суден 15–17% по Балтійському морю на місяць.

– Складається враження, що морський коридор, який проходить через країни ЄС, ніким не контролюється.

– Існує в широкого загалу такий міф, що весь рух у морях кимось контролюється.

Відповідь – ні!.

Військово-морські сили країн Балтійського моря, Атлантики контролюють перебування поблизу них російських військових кораблів.

Їм ніхто не давав команду моніторити рух цивільних суден.

Тому вони не знають, які там танкери повз них ходять.

Був випадок, коли естонці, а потім французи з інтервалом в пів року затримали один і той же самий танкер без прапора.

Згідно з конвенцією ООН з морського права, ходити без прапора – це грубе порушення, і військові можуть судно затримати.

Але в місцевому законодавстві країн ЄС відповідальність за це не імплементована.

Ну поставили його на якір.

Але екіпаж треба годувати, їм треба постачати пальне.

А хто за це буде платити? От і відпустили.

За нашою інформацією, на танкерах, які возять російську нафту, кілька місяців тому з'явились супроводжуючі.

Це російські офіцери, перевдягнені в форму цивільних моряків.

І саме вони вирішують: дотримуватись розпоряджень берегової охорони конкретної країни чи ні.

Є таке страшне слово – ескалація.

Захід боїться Росії.

І це психологічно треба зламати.

Нема чого боятися Росії в Балтійському морі.

Балтійський флот – найбільш слабкий флот з усіх, що є.

Це не Північний і навіть не Чорноморський, який сидить забитий там на Новоросійській військово-морській базі.

– Бояться ж не конкретно Балтійського флоту, Росія ж буде воювати не тільки ним.

– Ну ось вони вже добоялись до того, що в них дрони літають і вони зупиняють свої аеропорти (так, наприклад, у вересні 14 європейських аеропортів тимчасово призупиняли роботу через вторгнення невідомих безпілотників – УП).

Треба перестати боятись.

Це важко.

– Виходить, Росія легко може не тільки запускати БПЛА з тих самих танкерів, а використовувати ці судна в майбутньому в якихось більш серйозних військових цілях?.

– Річ у тім, що ракету "Іскандер" і ракету "Калібр" можна запускати з типового стандартного морського контейнера.

Тобто існують варіанти всіх ракетних озброєнь, які модифіковані під універсальний 20- чи 40-футовий контейнер, який перевозить будь-яке судно.

Тобто він виглядає абсолютно так же, як виглядає звичайний контейнер зі шмотками з Китаю, але там всередині пускова установка: кришка відкидається, вона приймає бойове положення і стартує.

І те, що військові моряки і берегова охорона країн Європи не контролюють цей потік – це проблема.

Росіяни це прекрасно знають.

В " час Ч" вони це використають.

За вашими оцінками, як це може вплинути на стан речей?.

– Це наслідки роботи української сторони зі санкційними представниками всіх урядів країн Європейського Союзу та G7.

Виникла ситуація дуже така цікава.

Справа в тому, що, оголосивши ембарго наприкінці 2022-го року, європейські країни замістили російську нафту казахською.

Ми ще рік тому в спеціальній доповіді попереджали, що Росія таким чином отримала важіль.

От дивіться, український дрон начебто нещодавно вивів з ладу виносний причальний пристрій (наприкінці листопада морські дрони Сил оборони атакували й вивели з ладу один із причальних пристроїв у терміналі Каспійського трубопровідного консорціуму в Новоросійську – УП).

Але його закривали вже багато разів, і закривав "Роскомнадзор".

Приїжджають, наприклад, екологи: "О, тут три літри нафти розлилось.

Ми закриваємо на два місяці виносний причальний пристрій, тому що треба його перевірити".

Звичайно, що обсяги (постачання нафти) падають, країни ЄС починають хвилюватися, і тоді Росія може висувати їм будь-які вимоги додаткові.

Зниження обсягів казахської нафти йде з вересня.

Можна фантазувати, чи це наслідок української атаки, але маємо те, що маємо.

Європі треба зараз вирішувати, чим тепер цю нафту замістити.

Світові агенції оприлюднили цифри, що (Каспійський трубопровідний консорціум) знизив експорт нафти на 12% у листопаді.

За нашими даними, експорт зменшився не на 12%, а на 20%.

А звідки взялися 8%? Це казахську нафту замінили російською.

Але європейці її прийняли, бо папірець був правильний.

"Атака на танкери – це демонстрація того, що в України є карти".

– Ми бачимо, що Україна вводить свої "санкції" щодо "тіньового флоту", атакуючи танкери та порти.

Як оцінюєте їхній ефект?.

– В 2020-му в порту Бейруту в Лівані стався вибух, який знищив порт і купу будинків.

Вибухнули склади аміачної селітри в кількості 2700 тонн.

І це не порівняти з ракетою, потужність бойової частини якої складає 300 кілограмів, яка може прилетіти в порт Приморська або Усть-Луги, площі якого там 5–10 квадратних кілометрів.

Можна вивести з ладу технологічну колону на терміналі, якийсь конкретний пристрій, але це все відновлюється за кілька днів.

– А атаки на танкери?.

– Думаю, що ми всі радіємо, коли Сили оборони атакують танкери з російською нафтою.

А для наших партнерів це сигнал, що в України уривається терпець дивитись, як вони розповідають про свою "завзяту боротьбу з тіньовим флотом", але це не призводить до зменшення обсягів.

Крім того, в контексті перемовин це демонстрація того, що в України є карти.

– З моєї дилетантської точки зору, якщо регулярно знищувати танкери, то, по-перше, має зростати ціна страховки.

А по-друге, частина власників, що не хочуть ризикувати майном, мають відмовитися від перевезення російської нафти.

Чи це працює так?.

– Розумієте, це працювало в мирних умовах.

В розумінні рядової людини це значить, що всі злякались, що страхові ставки виросли, і тому танкери перестали ходити.

Але так не стається.

Чому? Тому що це елемент війни.

Без цього експорту нафти Росія не може фінансувати війну.

Тому вона знайде танкери, вони посадять, як на Балтиці, туди офіцерів у цивільній формі… Точно так же і для нас це елемент війни, коли судна йдуть до одеських портів.

Ну і моряки – це ризикова професія, життя в них таке.

І тому все одно знайдуться моряки, які погодяться за хорошу зарплату йти на ризикований рейс.

Тобто не треба думати, що одиничні випадки призведуть до кардинальних змін.

Їх має бути багато.

– А яка червона лінія? Умовно, скільки танкерів має потонути, щоб це змінило ситуацію?.

– Думаю, що ніхто на це не відповість.

Треба пробувати.

"Путін – як акула, що біснується в акваріумі торгового центру".

– Поговоримо про українські порти.

З березня по листопад цього року Росія пошкодила на Одещині 28 цивільних суден.

Чи існують якісь маркери, можливо, пов'язані з українськими атаками на танкери, після яких ми розуміємо, що обстріли портів будуть посилюватися чи навпаки стануть на паузу?.

– Немає там пауз.

Атаки сотнями – і шахеди, і різні типи ракет.

І ми не бачимо ніякого зв'язку.

Це теж елемент війни.

Всі кошти від нашого експорту йдуть на війну.

І для нас критично важливо, щоб він відбувався.

Це робить честь і українським портовикам та логістам, і іноземному морському бізнесу.

Це означає, що нормально вирішене питання страхування від подібних ризиків: 50 на 50 – за рахунок коштів іноземних першокласних страхових компаній і української держави.

Рятувальники ліквідовують пожежу на танкері "Orinda", що сталася через російську атаку на порт в Ізмаїлі.

Цікаво, що більше ніж 40% суден, які до нас приходять, мають турецьких судновласників.

Приблизно 20% – це судновласники Греції.

Приблизно 10% – Китаю і Гонконгу.

Українських суден – 5–7%.

– Якщо будуть збільшені атаки на судна, які заходять в українські порти...

– Яким чином?.

– Ракети, БПЛА, міни, морські дрони.

Путін же погрожував відрізати Україну від моря.

– Ну хай тисне на свого стратегічного партнера Ердогана.

В турецькому морському бізнесі є дуже впливові галузеві торговельно-промислові палати.

І це дуже потужні політичні сили в Туреччині.

Тому Ердоган зацікавлений у тому, щоб турецький морський бізнес його підтримував.

Окрім того, ну не збільшить Росія в десятки разів кількість ракет, тому що в неї їх немає.

Стосовно морських мін: ми просто мало знаємо про технічні спроможності наших ВМС України в сенсі охорони водного району.

Після того, як Росія вийшла з морського коридору ООНівського, ми ж проводимо 200–250 суден на місяць.

Втрати є, але для війни вони мізерні.

Путін нагадує мені акулу в акваріумі торгового центру.

Немає спроможності на сьогоднішній день у Путіна виконати свої погрози.

Тому він і біснується.

Щодо дронів.

Коли Маск нам вимкнув "Старлінки", пам'ятаєте, один чи два наші самі перші (морські) дрони викинуло на узбережжя Криму.

Росіяни їх підібрали, розібрали, скопіювали.

Бо вони ж самі нічого не вміють.

– Можливо.

Але вони вміють масштабувати.

– Поки мені не відомий жоден випадок з середини 2023-го року, щоб судно при проходженні вздовж українського узбережжя, від острова Зміїний до портів Великої Одеси було атаковано.

Там є щит, там ведеться робота протимінна, там ведеться робота протиповітряна.

Якщо вони спробують атакувати морськими дронами судна іноземних держав, які йдуть до берегів Одеської області, то вони підуть по 12-мильних берегових зонах Туреччини, Болгарії і Румунії.

Нарешті буде привід для того, щоб ВМС і берегова охорона цих країн перестали почуватися в мирній ситуації, а почала б захищати свою суверенну морську територію.

Рустем Халілов, УП.