Орбан проти всіх: чому в Угорщині діє надзвичайний стан і хто такий Петер Мадяр

Угорщина готується до виборів, які можуть стати найбільш непередбачуваним випробовуванням для Віктора Орбана за весь час його правління. 15 років його система трималася на поєднанні контролю над ЗМІ, внутрішньому розбрату в рядах опозиції, відкритому конфлікті з ЄС і балансуванні між Вашингтоном та Москвою. Але напередодні виборів у березні 2026 року ця конструкція опинилася під безпрецедентним тиском. Внутрішньополітичні скандали, економічна стагнація, втома суспільства та поява консервативного опонента зсередини правого табору – Петера Мадяра – різко змінили розклад сил.

У відповідь уряд посилив надзвичайний правовий режим, пояснюючи це "загрозами війни", але фактично надавши собі політичну перевагу напередодні виборів. Попри це, партія "Фідес"(FIDESZ) уперше за довгий час не контролює власне електоральне поле так впевнено, як раніше. Медіамашина дає збої, спроби криміналізувати опозицію наштовхуються на опір європейських інституцій, а ринки дедалі відвертіше закладають у свої прогнози сценарій зміни влади в Будапешті. Усе це робить майбутні вибори не просто боротьбою за владу, а тестом на стійкість орбанівської моделі управління, яка понад десятиліття здавалася непорушною.

24 Канал проаналізував підготовку до майбутніх виборів в Угорщині: як опозиція планує боротися за прихильність електорату, хто такий Петер Мадяр та чи допоможе Орбану зовнішня підтримка Дональда Трампа та Володимира Путіна, у спробі закріпити за угорським прем'єром образ європейського "миротворця". У цьому нам допомогла розібратися угорська парламентарка-опозиціонерка, співзасновниця партії "Гуманісти" та колишня євродепутатка Каталін Чех.

Угорці незадоволені: чому Орбан втрачає підтримку власного електорату?

На шляху до виборів в Угорщині уряд Віктора Орбана перебуває в режимі надзвичайного стану. І мова не лише про метафоричний стан передвиборчої кампанії угорського прем'єра, чий рейтинг сьогодні свідчить про втому угорців від його манери правління.

Парламент Угорщини також подовжив спеціальний правовий режим до травня 2026-го. У таких умовах і кампанія, і саме голосування пройдуть за правилами, що дозволяють кабінету Орбана одноосібно видавати урядові розпорядження, оминаючи парламент, а також вводити обмеження на базові свободи – включно з правом на масові зібрання.

Офіційне пояснення для такої "надзвичайщини" залишається незмінним з 2022 року – необхідністю реагувати на безпекову ситуацію в сусідній Україні. Політичний ефект від цих заходів також незмінний – уряд зберігає широкий інструментарій для контролю за перебігом передвиборчих процесів, фактично змушуючи угорську опозицію грати в нерівних умовах.

Утім, навіть такі інструменти не гарантують Віктору Орбану впевненої перемоги. Гучний скандал у лютому 2024 року став першим серйозним ударом по його політичній стійкості. Тодішня президентка Каталін Новак помилувала чиновника, засудженого за покривання сексуального насильства над дітьми в державному притулку. Обурення було настільки масштабним, що Новак невдовзі подала у відставку. Оскільки вона входила до найближчого політичного оточення прем'єра, інцидент боляче вдарив і по орбанівському образу захисника "сімейних цінностей".

Люди протестують перед резиденцією президента Угорщини в Будапешті / Фото Associated Press

На додачу, спроби "підкупити" населення напередодні виборів 2022 року різного роду субсидіями, компенсаціями та податковими поблажками призвели до того, що вже в 2024 – 2025 роках утворилася дірка в бюджеті, яку довелося закривати вже навпаки – підвищенням окремих податків і урізанням соціальних програм, що також вдарило по популярності уряду.

Саме після цієї серії негараздів рейтинг Віктора Орбана відчутно просів, а на національну політичну сцену стрімко увірвався амбітний опозиціонер – Петер Мадяр.

Конкурент серед колишніх лоялістів: хто такий Петер Мадяр?

Сам Петер Мадяр колишній член панівної партії "Фідес", отже виставити вибори 2026 року як традиційну боротьбу влади зі строкатою опозицією з незрозумілими поглядами вже не вийде, адже Мадяр у минулому був лоялістом самого Орбана, отже гратиме на його електоральному полі – правих консерваторів.

Вже сьогодні Мадяру вдалося зібрати навколо своєї партії "Тиса" (TISZA) помітний протестний електорат та за деякими опитуваннями, вийти уперед або зрівнятися з орбанівською "Фідес". На відміну від об'єднаних списків 2022 року, нова альтернативна партія чітко монетизує суспільне роздратування економічною стагнацією, високими цінами та втомою суспільства від корупції.

Та чим ближче до виборів, тим більше в національних та іноземних медіа з'являється публікацій про перегони "нога в ногу".

Згідно з опитуваннями"Тиса" впевнено перемагає "Фідес", але партія Орбана поступово скорочує відрив / Графік Politico

Ще один серйозний злам відбувся в інформаційному просторі. 15 років поспіль Віктор Орбан системно перекроював медіапростір країни, де держреклама, регуляторний тиск і вертикаль лояльних власників медіа тривалий період гарантували монолог влади для населення.

Втім, 2025-го цей, здавалося б налагоджений механізм, почав давати збій. Сюжети про необхідність мобілізації проти "зовнішнього ворога", нелегальну міграцію чи "культурні війни" почали програвати більш повсякденним економічним питанням.

На додачу, спроби демонізувати Петера Мадяра через ЗМІ не завдали шкоди його популярності, що зростає. Це можна описати як тріщини в "державній пропаганді", коли медійна атака проти опонентів перестає конвертуватися у наміри виборців поставити "правильну" галочку в бюлетені. Владі доводиться підвищувати ставки, але це також не завжди працює.

До прикладу, Європарламент відмовився знімати депутатську недоторканність з Петра Мадяра, що фактично заблокувало спробу угорської влади відкрити проти нього кримінальне провадження. Ініціатива про позбавлення Мадяра імунітету була внесена угорською прокуратурою, яку Брюссель уже багато років критикує за політичну ангажованість.

Формально йшлося про перевірку розмитих обвинувачень, що збіглися в часі з різким зростанням рейтингу партії "Тиса". У самому Європарламенті таку ініціативу сприйняли як потенційно політизовану, тож рішення відмовити стало нетиповим, але показовим жестом недовіри до угорських правоохоронних органів.

Для "Фідес" це стало символічною поразкою, адже одна з їхніх ключових ліній атаки полягала в дискредитації Мадяра через юридичний тиск, що зрештою зіграло проти них самих. Відмова Європарламенту посилила суспільні сумніви в незалежності угорської прокуратури та водночас показала виборцям, що спроби влади запустити кримінальний кейс проти Мадяра не проходять зовнішній тест на правову легітимність. У підсумку це підірвало ефективність старих тактик, які роками працювали проти попередніх опонентів Орбана.

Петер Мадяр виступає на передвиборчому мітингу / Фото з Facebook політика

Додатковою неприємністю для Віктора Орбана та "Фідес" стали ринкові очікування. Трейдери активно ставлять на сценарії зміни влади в Угорщині, а банки радять придивитися до суверенних цінних паперів, виходячи з припущення, що майбутній уряд, який складатиметься з опозиції – скорегує весь державний курс та доб'ється розморозки 18 мільярдів євро дотацій від Євросоюзу, проводитиме більш прогнозовану політику та укріпить національну валюту.

Політична кон'юнктура в Угорщині 2025-го року вперше за довгий час стала для Орбана дуже несприятливою. Наявні важелі, зокрема режим надзвичайного стану, не здатні зменшити дефіцит довіри серед населення, а контроль над медіа не гарантує зламу висхідної популярності опозиції. Саме тому кампанія "Фідес" дедалі виразніше вдається до гасел про "мир проти війни", що фактично є залякуванням населення ймовірним російським вторгненням після приходу опозиції.

Залякування війною та відкрита конфронтація з Брюсселем – останні великі наративи, де влада ще зберігає відносну перевагу. Втім, їхня здатність перекривати подібним популізмом щоденні економічні проблеми та втому від корупції – викликає сумніви, що вже проглядається в результатах свіжої соціології.

Коаліція всіх проти Орбана: яку стратегію обрала угорська опозиція?

Популярність Петера Мадяра беззаперечно змінила структуру угорської політики, однак самі опозиційні сили дедалі частіше визнають – подолати Орбана навесні 2026 року можливо лише за умови максимально широкої координації. Саме тому так необхідне об'єднання всієї угорської опозиції – від поміркованих консерваторів до ліволіберальних партій.

Мова радше не про класичну передвиборчу коаліцію, а про стратегічний розподіл ролей, де Мадяр виступає єдиним кандидатом на посаду прем'єра, а решта сил забезпечують політичну репрезентацію в парламенті та мобілізують свої електоральні аудиторії.

Однією з політсил, яка свідомо вписується в цю логіку, стала нещодавно створена партія "Гуманісти" (Humanisták). Cпівзасновниця партії Каталін Чех в інтерв'ю 24 каналу розповідала про свою головну мотивацію: нова політична екосистема не може спиратися виключно на колишнього орбанівського лояліста, навіть якщо саме він зараз здатен перемогти чинного прем'єра.

Чех наголошує, що завданням опозиції на цих виборах є не лише заміна персоналії в уряді, а й перебудова самого принципу угорської політики.

Каталін Чех під час засідання Національної асамблеї Угорщини / Фото з особистого архіву політикині

Тобто фактично "Гуманісти" висвітлюють ті теми, які сам Петер Мадяр – з огляду на власний консервативний бекграунд та електоральну стратегію частково ігнорує. Йдеться про права жінок і меншин, оновлення виборчої системи, глибшій інтеграції з ЄС та чітко артикульована підтримка України. Саме тому "Гуманісти" планують висувати власний партійний список, але водночас підтримувати кандидатів "Тиси" в одномандатних округах.

На практиці це означає координацію зусиль всієї опозиції без створення формальної коаліції.

Втім, ця модель не є якимось угорським ноу-хау. Парламентські демократії не раз проходили через періоди, коли ідеологічно несхожі партії об'єднувалися заради зміни влади:

• Найочевидніший приклад – "коаліція Світлофор" у Німеччині, яка об'єднала соціал-демократів, "Зелених" і лібералів. Створення цієї коаліції у 2021 році стало відходом від традиційних для країни форматів співпраці, адже всі три партії мали істотні ідеологічні розбіжності – від податкової політики до кліматичних питань.

Проте в ситуації, коли політична сцена була роздрібнена, а країна потребувала стабільної більшості після завершення епохи Ангели Меркель, такий компроміс став єдиним способом сформувати майбутній уряд. Попри суперечки всередині коаліції, "Світлофор" зміг провести кілька ключових реформ і забезпечити відносну політичну стійкість у період енергетичної кризи, спричиненої російським вторгненням в Україну та санкціями проти РФ. Досвід показав, що уряд може працювати ефективно навіть тоді, коли партнери відрізняються у поглядах – за умови, що вони об'єднані спільною стратегічною метою.

• Другий показовий приклад – коаліція в Ізраїлі 2021 – 2022 років, сформована під керівництвом Нафталі Беннета та Яїра Лапіда. Це була, мабуть, одна з найрізноманітніших коаліцій у сучасній політиці. Там були представлені та працювали разом праві націоналісти, центристи, ліві та навіть арабська партія "Ra'am". Здавалося б абсолютно різні політичні сили тоді об'єдналися завдяки єдиній спільній меті – бажанню зменшити політичний вплив Беньяміна Нетаньягу.

Попри радикальні внутрішні розбіжності, уряд протримався майже два роки, та вперше за багато років змінив політичну динаміку країни, на деякий період зупинивши персоналістську концентрацію влади в руках Нетаньягу. Попри те, що коаліція врешті розвалилася, ізраїльський кейс довів, що навіть у глибоко поляризованих системах широкі союзи можуть спрацювати, якщо вони об'єднані чітко сформульованою ціллю.

Угорська опозиція, здається, рухається подібним шляхом. Петер Мадяр, попри сплеск популярність, має природне обмеження – недовіру значної частини ліберального й молодого міського електорату, який досі не довіряє політику з середовища Орбана. Саме такі партії, як "Гуманісти", покликані заповнити цю нішу, при цьому не конкуруючи з "Тисою" в ключових округах.

Такий підхід надає опозиції сильні переваги, адже це дозволяє охопити набагато більш широкий спектр виборців – від консерваторів та розчарованих прихильників "Фідес" до прогресивних ліберальних груп, створюючи симбіоз, який сам Орбан довгі роки успішно роз'єднував завдяки пропаганді. Проте ризики такого підходу також реальні, адже якщо опозиція справді виграє вибори, уряд із надто різнорідними цінностями може швидко заритися у внутрішні суперечки – від соціальної політики до зовнішніх рішень, включно з позицією щодо України.

Втім, для боротьби з авторитарним Віктором Орбаном плюси такого підходу поки переважають мінуси. Стратегія угорської опозиції дозволяє розбудувати справжню політичну альтернативу, що виходить за межі традиційних ідеологічних категорій. Водночас для виборця, який прагне зміни влади, така широка модель може стати саме тим компромісом, що відкриває шлях до завершення епохи правління Віктора Орбана.

Всі надії на Трампа та Путіна: чи може зовнішня підтримка забезпечити Орбану перемогу на виборах?

Та попри відчутні внутрішні проблеми з підтримкою, Віктор Орбан продовжує розігрувати те, що багато років було його найсильнішою картою – зовнішню політичну підтримку і вміння створювати враження, ніби Угорщина перебуває на передовій великих міжнародних процесів.

У 2025 році цей курс набув нових обрисів, адже Будапешт намагається стати майданчиком для переговорів між Дональдом Трампом та Володимиром Путіним, а сам Орбан послідовно вибудовує образ політика, який здатен принести в Європу "мир" – навіть якщо для цього потрібно дистанціюватися від ЄС та поступитися майбутнім України. Показово, що саме Кремль першим публічно заявив про можливість проведення зустрічі Трампа й Путіна в Угорщині, пояснюючи це тим, що Орбан "має хороші стосунки з обома сторонами".

Для угорського прем'єра такий розклад видається надзвичайно вигідним, адже це безкоштовна передвиборча реклама.

Фактично, Орбан сьогодні може описувати себе як ледь не єдиного європейського лідера, здатного говорити одночасно і з Вашингтоном, і з Москвою, тим самим утримуючи Угорщину якомога далі від війни. І справді, образ "миротворця", який не дозволить "притягнути війну в країну", залишається одним із найдієвіших меседжів правлячої партії.

Цей же наратив підсилюється теплими відносинами з Росією. Орбан наполягає, що дружні контакти з Кремлем – це не політична симпатія, а прагматична необхідність, щоб гарантувати енергетичну безпеку Угорщини. І Москва, своєю чергою, регулярно дає йому майданчик для таких заяв. У листопаді 2025 року відбулися вже четверті за рахунком перемовини Орбана з Путіним від 2022 року, і ключовою темою знову були постачання газу та атомний проєкт "Пакш-2".

Особиста зустріч Віктора Орбана та Володимира Путіна / Фото Getty Images

Для внутрішньої аудиторії Орбан пояснює свою близькість до Кремля через логіку "маленької держави, яка тримається осторонь великого конфлікту". ЄС у його риториці часто перетворюється на "підбурювача війни", тоді як Угорщина має образ обережного реаліста. Не дивно, що значна частина угорців досі не вважає Росію безпосередньою загрозою, і за свіжою соціологією від 2025 року більшість респондентів підтримує курс держави на нейтралітет.

Проте такий зовнішньополітичний "щит" не завжди працює так, як хотілося б самому прем'єру Угорщини. Підтримка з боку Дональда Трампа, яку Орбан регулярно виставляє за одне зі своїх найбільших досягнень у зовнішній політиці – доволі обмежена. Частина американських заяв, які угорська влада подавала як "підтримку національної валюти" чи "гарантію економічної стабільності" з боку США, була згодом поставлена під сумнів самими представниками Вашингтона.

Американські посадовці прямо підкреслили у коментарях для медіа, що гучні заяви про всебічну підтримку з боку США були сильно перебільшені офіційним Будапештом, а економічні гарантії для Угорщини ніколи не обговорювались на офіційному рівні.

Крім того, дуже показовим став приклад Польщі та партії "Право і справедливість", яку Дональд Трамп відкрито підтримував і за часів своєї першої каденції, і напередодні другої. Під час свого перебування в Білому домі він неодноразово називав польський уряд "моделлю для Європи", виступав у Варшаві поруч з лідерами ПіС та називав їх "захисниками християнських цінностей".

Навіть після програшу на виборах 2020-го року, Трамп продовжував публічно підтримувати партію Ярослава Качинського, а польські праві активно використовували цю підтримку у своїй риториці перед виборами 2023 року.

Та попри таку відверту політичну підтримку з боку Трампа, ПіС програла вибори, а владу сформувала коаліція, на чолі з Дональдом Туском. Ключовим фактором провалу став не рівень зовнішніх союзників, а внутрішні проблеми – погіршення економічної ситуації, конфлікти з ЄС та відчутна втома виборців від багаторічного правління однієї політсили.

Віктор Орбан та Дональд Трамп під час візиту прем'єра Угорщини у Вашингтон / Фото з Facebook політика

У підсумку Орбан входить у виборчий цикл із парадоксальним набором активів. Його внутрішня політична конструкція хитка як ніколи – але зовнішньополітичний театр дозволяє йому утримувати образ сильного лідера, який веде Угорщину своєю дорогою, незалежною від Брюсселя.

Питання лише в тому, чи вистачить цього ресурсу, коли втома виборців від економічної стагнації зіткнеться з бажанням реальних змін, а не чергових риторичних гасел про "мир" і "особливий шлях".

На тлі мобілізованої опозиції та відверто поганих економічних показників зовнішня підтримка може додати рейтингу Віктору Орбану, але навряд чи стане вирішальним фактором. Як і в Польщі, де партія ПіС втратила владу попри міцні міжнародні зв'язки, ключовим залишиться не зовнішній імідж, а внутрішня довіра. І саме вона сьогодні є однією з найбільших проблем для Орбана напередодні виборів.