Досвід здобувається втратами, – інтерв'ю командира БпАК "Феміда" про дрони та зброю проти них

Війна поступово перетворюється у війну дронів. Зараз без БпЛА на фронті не обійтися. Українські військові та інженери постійно знаходять способи здивувати ворога застосуванням дронів та протидії їхнім безпілотникам, проте Росія все ще має перевагу в масованості виробництва.

Командир роти БпАК "Феміда" 115 окремої механізованої бригади ЗСУ Євген з позивним "Адвокат" в інтерв'ю 24 Каналурозповів про особливості застосування дронів зимою, чому Лиман оповитий "павутиною", як працюють антидронові сітки. Більше деталей – читайте далі у матеріалі.

Який вигляд має Лиман, оповитий "павутиною"?

Натрапив на відео зовсім нещодавно, де наші бійці показали Лиман з повітря. Дуже схоже на те, що місто ніби оповите павутиною. Настільки багато там оптоволокна? Зараз така картина загалом по лінії боєзіткнення? І які останні тенденції щодо застосування безпілотників з боку противника?

Розумію, про яке відео ви кажете. Його знімали наші колеги, суміжники 63 окремої механізованої бригади, з якими ми активно співпрацюємо. Якщо говорити про те, чи так скрізь, то не зовсім. Оптика є по всій лінії, але саме на Лиманському напрямку працює доволі відома група російських пілотів під назвою "Рубікон", і вони надзвичайно активно її використовують. Майже 80% усіх їхніх "пташок" саме на оптоволокні.

І Лиман, і прилегла територія до нього, Серебрянське лісництво, як показано на відео, справді виглядають саме так. Тому що там надзвичайно велика активність оптоволоконних дронів. Це і так звані дрони – ждуни, і звичайні "камікадзе", які вилітають на ураження, а подекуди навіть летять, скажімо так, наосліп. І коли закінчується оптоволоконна нитка або сідає батарейка, вони просто б'ють по цивільному населенню, по цивільних будинках, і все.

Повне інтерв'ю військового: дивіться відео

Ось ці дрони-ждуни, наскільки це поширене явище загалом?

Надзвичайно поширене. Вони стоять уздовж дороги, на самій дорозі, десь у траві, будь-де насправді, і просто чекають на ціль. Це може бути автомобіль, людина, що йде пішки – будь-що. Він фактично "сидить" і чекає. У такому режимі батарея може триматися довго, і дрон просто вичікує свою ціль.

Як їм протидіяти?

Тут важливо розуміти, що оптика не є чимось надновим. Але основна протидія дронам загалом – це радіоелектронна боротьба (РЕБ). Проблема в тому, що ці дрони летять на проводі, тому їх неможливо заглушити. Сигнал між пультом оператора і дроном іде дротом, тож вплинути на нього не виходить, окрім як фізично збити або пошкодити.

Лиман, оповитий "павутиною" / Скриншот з відео 63 ОМБр

У таких випадках ми використовуємо звичайні помпові рушниці. Дрон сам по собі виходить масивнішим, бо, окрім бойової частини, несе ще й котушку з кабелем. Залежно від дальності це може бути 15 – 30 кілометрів, і ми вже навіть зустрічали такі, що летять на 50 кілометрів.

Якими дронами атакує Росія?

Ви взяли в студію дрон, розкажіть про нього детальніше. Що це за примірник?

Це російський дрон. Тобто, російсько-китайський, тому що зібрали його десь у Росії, а компоненти там китайські. Це не дрон на оптоволокні. Це був звичайний дрон на аналоговому зв'язку. Він трохи постраждав, але, на щастя, не вибухнув. Ми його збили, він упав і, як бачите, на ньому не спрацювало, бо тут нічого й не було.

Це те, чим вони намагаються вражати і нас, пілотів, і загалом будь-яких представників Збройних Сил України. Якихось супертехнологій тут насправді немає. Усе це знайоме і нашим військовим, і нашим інженерам. Я приніс просто показати, що воно таке є.

Це дрон на десятій рамі, тобто десять дюймів. Такі напівцивільні штуки надзвичайно небезпечні, бо, по-перше, їх дуже багато, а по-друге, якщо є сталий зв'язок, ними можна влучити безпосередньо в ціль. Це не артилерія, де є певний радіус. Тут можна влучити туди, куди ти цілишся.

Збитий російський дрон / Скриншот з відео

Це керований боєприпас, якщо можна так висловитися.

Це фактично керований боєприпас. На десятій рамі він може нести до трьох кілограмів бойової частини: фугасної, осколкової або кумулятивної – під завдання обираєш, чим саме працювати.

Хто перемагає у війні дронів?

У Росії є перевага в дронах, чи у нас паритет?

Якщо говорити про технології та розвиток безпілотної сфери, то ми переважаємо. У нас більше ноу-хау, більше нових рішень, цікавіші прошивки, більше можливостей перемикати канали. Але ворог швидко вчиться.

Найбільша проблема не в ідеях, а в масштабі. Там, де в нас один боєприпас, одна установка або один розрахунок FPV, у них цього може бути п'ять і більше. У них банально більше людей, а ще є партнер – Китай. Плюс ресурсів у них більше. Нам часто доводиться закуповувати це через підприємства, а в них, наскільки відомо, йде пряме постачання. Причому це не ящиками, а, напевно, фурами або суховантажними суднами.

Тобто йдеться про дуже великі обсяги? Не знаю, чи це тонни або десятки тонн компонентів?

Або ж десятки тисяч, а то й сотні тисяч одиниць, але обсяги значні.

Безпілотники свого часу стали рішенням українських інженерів і бійців, коли бракувало артилерійських боєприпасів. FPV і дрони зі скидами фактично закрили цю прогалину. Ви були серед тих, хто запускав напрям у 115 бригаді. Наскільки виросла ця сфера за роки війни і яке майбутнє?

Ми починали у 2022 році. Тоді слова "FPV" на війні майже не було, хіба що в окремих підрозділах. У звичайних бригадах цього фактично не існувало. У нас був звичайний Mavic 3.

Пам'ятаю, в першій бойовій бригаді, коли ми заходили на Авдіївку, яка тоді ще була відносно цілою, ми працювали звичайним Mavic для розвідки та спостереження. Не стільки по піхоті, бо дальність не дозволяла – антен тоді ще не було, скільки для спостереження за переднім краєм і коригування артилерії. Це був дрон "з коробки" і пульт, і на цьому все.

Потім з'явилися скиди, далі пішли FPV, потім з'явилися важкі бомбери й так далі. Змінилося кардинально все: і антени, і наземні станції керування, і самі дрони. Якщо порівнювати з 2022 і навіть 2023 роком, зараз усе абсолютно інакше, і ця сфера далі розвиватиметься. Саме тому вона потребує постійних фінансових вкладень, бо якщо ми зупинимося на місці, то уже за місяць почнемо деградувати.

Чи можливі повністю автоматизовані дрони, щоб усе робила одна людина або взагалі без людей?

Зараз, якщо говорити про розвиток, я бачу ключову роль за штучним інтелектом. Але в тому вигляді, як ви описали, щоб дрон сам сідав, заряджався і сам виконував завдання, – все одно потрібна присутність людини.

Потрібно спорядити боєприпас, тому в екіпажі має бути сапер, оператор і пілот. Оператор веде пілота по монітору і підказує, куди летіти, бо картинка у FPV далеко не така, як у Mavic чи Autel – вона гірша. Пілот може заблукати, особливо в лісистій місцевості, тому потрібні орієнтири.

Присутність людини потрібна. Але те, що може робити штучний інтелект, це фіксація цілі, виліт за заданими координатами та мітками, які безпілотник визначає сам. І це вже не "майбутнє", а сьогодення, просто технології ще не так розвинені. Але вони вже існують і застосовуються.

В інформаційному просторі часто звучить слово "кілзона". Яка вона зараз за глибиною на лінії бойового зіткнення, чи відрізняється на різних ділянках? І наскільки небезпечною стала логістика, зокрема на Лиманському напрямку?

Логістика зараз є найбільшою проблемою. На позиції, умовно кажучи, безпечніше, ніж заїхати на позицію і виїхати з неї.

Як тоді визначають кілзону і її кілометраж? Сталого показника немає. У середньому це, думаю, плюс-мінус 15 кілометрів. Це смуга між нашими позиціями та позиціями ворога. FPV може залітати значно далі, але все залежить від засобів дорозвідки. А дорозвідка, як уже казали, це здебільшого DJI Mavic 3 різних модифікацій: Classic, Pro, Enterprise. І далі все прив'язано до коригування застосування FPV.

Тож кілзона визначається саме цими базовими засобами. Звісно, є крила, які можуть літати на 100+ кілометрів. Але масовість це все ж таки засоби ближнього виявлення, тобто квадрокоптери DJI.

Як працює антидронова сітка?

Ще одне рішення, про яке багато говорять, це антидронові сітки. Вони справді ефективні?

Так. Більшість FPV працює на дотик, тобто через так звані "вусики". Їх можна тут показати.

На цьому дроні зверху кріпиться батарея, знизу боєприпас. Також кріплять камеру. Спереду з мідного або алюмінієвого дроту встановлені "вусики". Під час дотику вони замикають контакт між собою і відбувається підрив.

Де встановлюються "вусики" на дроні / Скриншот з відео

Антидронова сітка працює так: вона замикає ці "вусики" раніше, і тоді підрив стається не при контакті з ціллю, а при контакті із сіткою. Дрон підривається умовно за 20 метрів і вже не завдає шкоди. Звісно, все залежить від боєприпасу, яким він споряджений. Але такі сітки справді рятують життя, і техніку теж, але техніка тут другорядне. Головне це життя та здоров'я військовослужбовців.

Що зараз найбільш необхідне Силам оборони, зокрема вашій роті? Чи маєте активний збір?

Активний збір є. На жаль, держава не всім може забезпечити, бо працює бюрократична система, і ми не можемо купити те, що потрібно саме зараз. Це не може оперативно організувати й служба забезпечення. Тому багато чого, особливо в нашій сфері, доводиться купувати самостійно. Йдеться про різні нові технологічні рішення, а також про все, що стосується логістики.

Я десь почув, а може й сам так сформулював: транспорт цієї війни це Mitsubishi L200. Звісно, це може бути й будь-який інший пікап, але саме ця модель дуже добре себе показала. Їх не вистачає, тому зараз у нас збір на пікап і на ремонт. Бо наші машини вже побиті, старенькі, але свою роботу виконують.

Важливо! Закликаємо приєднатися до збору на пікап та безпілотники для роти безпілотних авіаційних комплексів "Феміда" 115 окремої механізованої бригади ЗСУ. Важливо допомагати нашим захисникам та підтримувати у важкий час!

Тому збір іде на логістику, тобто на пікапи, а також на модернізацію нашого взводу і на закупівлю "подарунка для ворога", як ми це називаємо. Цей "подарунок" дозволить нам ефективніше знищувати противника.

У нас немає бажання когось убивати, як би це не звучало. Але я завжди кажу так: більше знищеного ворога це більше збережених життів наших. Нехай ідуть додому у свою Росію. Нам це не цікаво. Нехай займаються своїми домашніми справами.

Як працюють дронами вночі та в туман?

Про будні вашої роти ударних безпілотних систем – як ви працюєте, які цілі найчастіше оператори бачать в екранах чи окулярах?

Як відомо, техніка вже не їздить. Цю тактику росіяни вже не використовують, адже небо моніториться 24/7. Зараз, це не таємниця, ворог використовує малі піхотні групи. Це може бути від 1 до 5 їхніх військовослужбовців, які намагаються просочуватися.

Однак через те, що їх надзвичайно багато (росіяни залучають і засуджених), то навіть, розбивши до 5 таких груп, все одно хтось дійде. У такий спосіб вони намагаються накопичуватися або в якомусь опорному пункті (старому бліндажі, природних укриттях), або, якщо це міська чи сільська агломерація, – в якомусь будинку.

Наша робота – за допомогою засобів виявлення моніторити просування ворога і не допустити його проникнення на нашу територію, в наші тили. Завдання пілота FPV-дрона або важкого бомбера – швидко та ефективно реагувати на будь-який рух. Тобто на смузі відповідальності нашої роти, батальйону не має бути руху. Якщо його помічають – вилітають і знищують.

Якщо рух – то тільки наш і вперед по нашій території. Вони (росіяни, – 24 Канал) вважають тут щось своїм, але нехай відкриють Конституцію, міжнародне право і подивляться, якщо вміють читати.

Щодо темної пори доби. Чи продовжуються ці атаки вночі? І які спроможності наших операторів працювати вночі? Чи є нагальна потреба у дронах з приладами нічного бачення, з тепловізорами?

Звісно, є. Зараз зима, темніє, умовно, о 16:00 – 17:00. Як і ворог, ми теж використовуємо дрони з тепловізійним наведенням, з нічним. Це ті самі дрони Mavic, серія Thermal. Так само з нічним режимом – він краще допомагає в туманну та сиру погоду.

FPV також є з нічними камерами. Ми активно їх використовуємо. Вони дорожче коштують банально через одну камеру. Тобто це абсолютно такий самий дрон, як і денний, проте дорожча сама камера.

Як погодні умови, зокрема туман, впливають на роботу наших безпілотних систем і наскільки це збільшує втрати БпЛА з нашого боку?

Це збільшує втрати безпосередньо самих засобів, тобто дронів. Щодо туману – під час нього потрібно спускатися (дроном, – 24 Канал) нижче. З висоти 300 метрів ти вже нічого не побачиш. Потрібно опуститися максимально низько, як дозволяє зв'язок, що, відповідно, погіршує цей зв'язок і збільшує ризик втрати. Це щодо того, як оператор має роздивитися ціль.

Є ще такий нюанс – під час туману та сирої погоди пілоту важко зорієнтуватися в напрямку цілі, куди летіти, і безпосередньо під час повернення. Тобто при заміні АКБ (акумуляторна батарея, – 24 Канал) потрібно повернутися назад. І туман це дуже сильно ускладнює, особливо, коли немає глобальних орієнтирів, наприклад, річки, одинокої лісової посадки, чи ще чогось.

Наприклад, раніше ми працювали у Серебрянському лісництві. У лісі надзвичайно важко зорієнтуватися. Сосна від сосни не дуже відрізняється, особливо на камері. Тому це надзвичайно сильно впливає.

Удень пілот кілька разів туди-сюди пролетів, вивчив маршрут і орієнтується. У темну пору чи туман потрібен просто досвід. А як він здобувається? Втратами. Однак краще ми втратимо 10 дронів Mavic, ніж життя та здоров'я військовослужбовця. Пілоти дронів – це як і в авіації. Тому лише досвід. Ти його не купиш ні за які американські чи китайські кошти.

Темнота і морози впливають на роботу операторів. Водночас росіяни розповідають про так звані лайфхаки – вкриваються ковдрами й намагаються рухатись вперед невеликими кроками. Це їм допомагає?

Це (так звані ковдри, – 24 Канал) – теплоізоляційні плащі. Для них використовується тканина фольгоізол, чи будь-яка інша тканина, яка прикриває випромінювання тепла. Людське тіло має температуру 36,6, а на вулиці, наприклад, -5. Це прикриває, але не дає 100% ефекту. Тобто так, ти накрився, але це не плащ-невидимка. Однак з висоти воно все ж закриває.

Росіянам також потрібно якось доїхати до своїх передових позицій. Наше завдання – не лише дивитися за нашими позиціями й моніторити, потрібно моніторити й підходи. Ми будемо поганими операторами, якщо будемо чекати, щоб ворог підійшов прямо до нас.

Ми виявляємо їх за кілька кілометрів, куди вони можуть приїхати автотранспортом – "Нивами", "Жигулями", мотоциклами й велосипедами. Це двигун внутрішнього згоряння, який світиться як гірлянда. Тому стараємося в тепловізійних камерах їх виявляти. Оскільки зараз темніє раніше, збільшується час використання дронів з тепловізійною камерою, які є вдвічі дорожчими при закупівлі державою. Крім того, їх просто менше.

Набагато легше купити просто денний дрон, який коштує до 70 тисяч у звичайному магазині, наприклад. Дрон з тепловізійною камерою коштує під 200 тисяч. А пора року темна.

Кого бракує у військах безпілотних систем?

Пілоти – це дуже цінний ресурс для нас, тому що це і навчання, і досвід. Як нині з зацікавленістю з боку суспільства до безпілотних систем, до теми мобілізації? Які спеціальності нині необхідні? Чи є дефіцит щодо конкретних спеціальностей?

Я не скажу, що є дефіцит, але ми раді кожному. Вільні місця в нас у штаті є. Якщо людина прийде у мою роту, вона не буде кулеметником чи стрільцем. Вона буде працювати, виходячи зі своїх можливостей. Якщо людина хоче літати, вона навчиться. Головне – бажання. Людина може хотіти бути інженером, а без цього жоден безпілотний підрозділ не буде існувати. Не існує такого.

Виробники розказують, що вони найкращі, що їхній безпілотник найкращий. Однак потрібна мінімальна модернізація дронів під конкретні потреби підрозділу. А без інженерії ти цього не зробиш. Пілот фізично не зможе самостійно перепрошити, налаштувати, потім ще й літати, вивчати місцевість і моніторити свій злітно-посадковий майданчик, щоб туди, не дай Бог, не забіг якийсь росіянин.

Тому інженерія потрібна й інженери нам також потрібні, як і люди, умовно, IT-спеціальностей. Це не обов'язково має бути людина, яка закінчила технологічний заклад освіти та працювала на Google все життя. Ні, всі самоучки. Крім того, потрібні техніки, сапери. Адже боєприпас потрібно безпечно спорядити, безпечно зачепити на дрон і тоді він полетить.

Ця війна нас навчила всього. Той, хто 3 роки тому не знав, як перемикається коробка передач на автомобілі, зараз може в чемпіонаті світу по офроуд (вид спорту пов'язаний з їздою автомобілями по дорогах без покриття, – 24 Канал) брати участь і займати призові місця. Головне – бажання і якийсь мінімальний рівень навченості. Якщо навіть цього мінімального рівня немає, то якщо є бажання – можна всього навчитися.

Мені розповідали, що людям, які цікавляться комп'ютерними іграми, які багато грають, набагато легше опанувати дрон та управляти ним. По суті, приблизно це те саме, що і на комп'ютері.

Ви маєте рацію, є, наприклад, джойстик у Sony PlayStation.

Мені говорили, що його іноді буквально використовують для потреб управління безпілотником.

Не зовсім так, як для PlayStation, але суть така сама – пульт і крутилки. Це дуже схоже. Тому геймерам може бути легше.

А у вас в роті є геймери?

У нас хлопці люблять гратися, коли в них є вільний час. Наприклад, після позиції, після перезмінки екіпажу вони мають час і можуть займатися усім, чим захочуть. Звісно, в межах розумного.

Що думають військові щодо переговорів?

Чи зважають військові на те, що відбувається за межами нашої держави? Ось зараз, наприклад, ми на етапі перемовин. Чи слідкують військові за новинами? Яка позиція військових щодо цього, який настрій?

Думаю, що озвучу думку усіх військових – ми не для того жертвуємо своїми сім'ями, особистим життям, дехто здоров'ям і власним життям, щоб щось віддати росіянам. Ми стоїмо на полі бою для того, щоб звільнити нашу країну. Ми не йдемо захоплювати Бєлгород, Калінінград чи ще якесь болото. Це ні мені, ні 99% військових не цікаво.

Ми там для того, щоб у моїй рідній Вінниці, чи тут в Києві, чи в Кропивницькому, чи у Львові не було ворога, а було світло. І Україна була Україною. А далі з нашою владою ми собі самі розберемося. Будуть вибори, виберемо когось іншого. Буде подобатись чинна влада, то виберемо її. Однак це внутрішня справа нашої держави.

Тому настрій у війську такий – перемогти, вистояти, і не розмінюватися територіями. Бо що Донецьк, що Харків і так далі – це Україна.