Катя Кузнецова, Тарас Цимбалюк і закулісся «Випробувального терміну»: як створювались образи фільму

8 січня 2026 року у прокат вийде романтична комедія «Випробувальний термін». Це вже друга повнометражна картина групи 1+1 media, вироблена спільно з продакшн-командою Sfera Film. Художниця по костюмах фільму Наталія Степанєєва розповіла, як будувався мудборд історії та окремі образи героїв, наскільки важливим було зберегти автентичність характерів і картинки без «кіношності», та яким є типовий день стиліста на знімальному майданчику.

— У трейлері ми побачили виразні образи головних героїв — Кирила Парастаєва та Катерину Кузнецову. Розкажіть, як готували мудборд?

Підхід до формування стилю героїв у «Випробувальному терміні» починався з характерів, а не з одягу — саме це стало відправною точкою для мудборду. Перші концепції будувалися навколо внутрішнього стану персонажів, їхніх страхів, амбіцій і трансформації протягом історії. Я працювала з асоціативними образами: міські ритми, архітектура, текстури бетону і скла, стримана кольорова палітра з окремими акцентами. Важливо було знайти баланс між впізнаваною реальністю й легкою стилізацією, щоб герої виглядали сучасно, але не «модно заради моди».

— Акторка Катерина Кузнецова у своєму інстаграмі неодноразово хизувалась образом Поліни і закоханістю в цього персонажа, насамперед через стиль. Розкажіть детальніше про Поліну і як її зовнішній вигляд резонує з характером персонажа.

У героїні Поліни, яку грає Катерина Кузнецова, стиль багатошаровий. Він поєднує силу й вразливість: жіночні елементи сусідять із чіткими лініями, а колір працює як емоційний маркер. Через одяг ми показуємо не лише те, ким є героїня зараз, а й те, ким вона може стати.

Поліна — це жінка, яка звикла брати від життя все і одразу. Вона імпульсивна, емоційна, часто діє раніше, ніж думає, і саме в цьому — її магнетизм. Яскраві кольори та сміливі поєднання. Її речі привертають увагу, іноді навіть навмисно «надто». Глибокі декольте, блиск, нестандартні силуети, виразні аксесуари — Поліна одягається так, ніби кожен вихід у світ є сценою. Вона легко змінює стиль — від гламурної провокації до майже агресивної сексуальності. Це підкреслює її нестабільність і постійну потребу в нових відчуттях.

— Поліна в стрічці змінює близько 15 різних образів і всі вони яскраві. Який з образів був вашим фаворитом і чому?

Моїм фаворитом став образ із ніжно-рожевим корсетом і рожевою спідницею, тому що саме в ньому Поліна виглядає найбільш суперечливою — а отже, живою. Цей рожевий — не кричущий, а м’який і делікатний, він асоціюється з вразливістю, довірою, навіть наївністю. І саме тому образ так сильно працює на контрасті з характером Поліни. Зовні — ніжність і світло, всередині — імпульсивність, егоцентризм і звичка жити без гальм. Вона ніби одягає не просто колір, а маску, яка пом’якшує її різкість і робить ще більш привабливою.

— За сюжетом Катя Кузнецова має розкішний смак та образ, одягається у дорогі та вишукані речі. Чи було місце для українських брендів на знімальному майданчику?

Так, звичайно. Для Катерини Кузнецової рішення також вдягти українські бренди було не просто стилістичне, а й спосіб підкреслити, що українська мода здатна звучати на рівні з міжнародними іменами — дорого, сучасно й впізнавано.

— Для Тетяни Малкової роль у «Випробувальному терміні» була доволі нетиповою, адже вона зіграла майбутню маму. На що звертали увагу при підборі образів для неї? Чи стало у нагоді те, що Тетяна у житті виховує двох дітей?

Роль майбутньої мами для Тетяни Малкової справді була нетиповою, тому в роботі над її образом ми шукали баланс між ніжністю, внутрішнім спокоєм і живою, світлою енергією героїні. Нам було важливо, щоб вона не виглядала стереотипно «тихою», а залишалася яскравою й впізнаваною.Тому в образах з’явилися яскраві речі, сукні в горошок, квіткові принти, кольорові акценти — усе це підкреслювало жіночність, тепло й життєлюбність персонажа. Костюми працювали на відчуття радості очікування, а не на драматизацію стану. Досвід Тетяни як мами двох дітей, безумовно, став у нагоді. Це відчувалося в дрібницях — у пластиці, погляді, спокої, з яким вона існує в кадрі. Завдяки цьому образ вийшов дуже природним: яскравим зовні й надзвичайно правдивим за внутрішнім станом.

— Одягнути Тараса Цимбалюка в образ холостяка було стратегічним рішенням?

Не виключено, що для глядача це впізнаваний образ. Ми розуміли, що для глядача це впізнаваний культурний код, який одразу зчитується й працює на характер персонажа Тараса Цимбалюка.Тому образ будувався з легким іронічним підтекстом: доглянутий, стильний, упевнений у собі чоловік, який звик бути в центрі уваги. Костюми, силуети й деталі підкреслювали цей «телевізійний» образ холостяка, але без прямого копіювання — радше як гра з асоціаціями. Це рішення допомогло швидко задати настрій сцені й додати персонажу додаткового шарму та гумору, який глядач легко впізнає.

— Колеги по офісу у фільмі абсолютно різні за своїм характером та звичками. Які фішки ви використовували для формування стилю героїв?

Ми зі знімальною командою одразу вирішили, що офіс у фільмі має виглядати як живий організм, де кожен герой — окрема індивідуальність. Тому стиль формувався не під «дрескод», а навпаки — через характер, звички й внутрішній ритм кожного персонажа. Фішки були в деталях: хтось завжди в ідеально випрасуваних сорочках і стриманих кольорах, хтось дозволяє собі яскраві акценти, нестандартні принти або улюблені аксесуари. Ми працювали з кольоровими кодами, фактурами тканин, силуетами — усе це підказує, хто перед нами: педант, мрійник, кар’єрист чи бунтар.

— Чим ви надихались при створенні образів для героїв? Чи були якісь конкретні референси?

Я надихалися, передусім, реальними людьми й повсякденним життям — спостереженнями за офісами, вулицею, тим, як люди комбінують речі й через одяг підсвідомо розповідають про себе. Хотілося, щоб образи виглядали впізнаваними й живими, а не «кіношними». Водночас були й конкретні референси: європейське кіно, fashion-зйомки, Instagram-акаунти стилістів і брендів.

Для окремих персонажів ми відштовхувалися від чітких культурних кодів — телевізійних образів, публічних персон, знайомих архетипів, які глядач зчитує миттєво. Але всі ці референси завжди адаптувалися під конкретного героя. Для мене важливо, щоб одяг не «грав сам по собі», а підсилював характер, історію й атмосферу фільму. Саме поєднання реального життя та продуманих візуальних підказок стало основою стилю героїв.

— Опишіть типовий день художниці по костюмах на знімальному майданчику.

Типовий день художниці по костюмах на знімальному майданчику починається, звісно, з ранкової кави — швидкої, часто у дорозі, але життєво необхідної. Уже з горнятком у руках відбувається перша перевірка плану зйомок і образів на день: чи все зібрано по сценах, чи готові костюми, чи нічого не вийшло з таймінгу. Далі — підготовка акторів: допомогти вдягнутися, поправити посадку, перевірити, як костюм працює в русі й у кадрі. Протягом дня я постійно на майданчику слідкую за continuity (послідовність — ред.), ловлю дрібні недоліки, оперативно реагую на форс-мажори на кшталт пролитої кави на сорочку чи раптової зміни погоди. Мій робочий день — це постійна комунікація з режисером, оператором, гримерами й акторами, швидкі рішення та увага до деталей. А після зйомок — знову робота: чистка, прання, ремонт і підготовка образів на наступний день. Такий день інтенсивний, виснажливий, але дуже жвавий — і все починається з безумовної любові до своєї професії.