Культурна дипломатія в радіоефірі. Як «Українське радіо» просуває українську музику в Європі

Україна взяла участь в міжнародному проєкті Euroradio Christmas Music Day, де різдвяна програма з Києва стала частиною 14-годинного марафону з 12 країн світу.

У подкасті «Медіуми» Наталія Попудрібко, завідувачка редакції музичних передач і фондових записів «Радіо Культура», продюсерка проєкту Euroradio Christmas Music Day розповіла про те, як працює музичний обмін Європейської мовної спілки. А також про ренесанс хорового співу після пандемії, попит на академічну музику в Європі, силу спільного звучання хору й історичні паралелі зі світовим успіхом «Щедрика» сто років тому.

Підписатися на подкаст «Медіуми» можна на Apple Podcasts, Spotify, SoundCloud, Megogo Audio, NV Подкасти, YouTube Music, YouTube та інших подкастингових платформах.

00:00 Що таке Euroradio Christmas Music Day і як Україна до нього долучилася;

04:16 Де слухачі можуть почути концерт;

06:06 «Українське радіо співпрацює з ЄМС із 1994 року»;

08:11 Чому українські колядки добре сприймає європейська аудиторія;

11:34 Який попит у Європі на хорову й академічну музику;

16:55 Як повномасштабна війна вплинула на інтерес до української музики;

20:16 Які плани щодо подальшої участі у подібних проєктах.

Що таке Euroradio Christmas Music Day і як Україна до нього долучилася

Вадим Міський: Пропоную почати з того, що 5 грудня відбувся великий різдвяний концерт, який давала Хорова капела «Українського радіо» в Будинку звукозапису за участі відомих оперних солісток Людмили Монастирської, Алли Позняк та інших. Особливість цього концерту в тому, що це не просто традиційний різдвяний хоровий радіоконцерт. Він став частиною величезного проєкту, який охоплює весь наш континент і навіть виходить за його межі — Euroradio Christmas Music Day. Наталко, ти продюсерка цього проєкту. Розкажи, будь ласка, що це за цікава міжнародна колаборація?

Наталія Попудрібко: Про цей концерт варто сказати, що перші ідеї та плани народилися ще влітку, коли про Різдво ще ніхто не думав. Але думали ми — у музичній редакції «Радіо Культура», і Юлія Сергіївна Ткач (диригентка Хорової капели Українського радіо — «ДМ»), яка теж уже планувала новий концертний сезон. Ми захотіли взяти участь у традиційній різдвяній ініціативі Європейської мовної спілки, яка називається Euroradio Christmas Music Day, коли низка радіокомпаній пропонують контент, що стає своєрідним марафоном різдвяної музики. Наприклад, цьогоріч було зібрано 14 годинних концертів із 12 країн світу, які стали великою панорамою різдвяної музики Європи.

Ми зрозуміли, що хочемо долучитися до цієї ініціативи, додати свої барви, і ми з диригенткою вирішили, що концептуально зробимо мікс європейської класики й української різдвяної традиції. Юлія Сергіївна запропонувала виконати доволі оригінальний твір — Різдвяну ораторію Каміля Сен-Санса. Це надзвичайно красива музика, з надзвичайно оригінальним інструментальним складом, і попри красу цього твору, він рідко виконується, адже має дуже особливий склад. Доповнили ми це серією українських народних колядок, але не просто народних версій, а хорових обробок, у яких можна було почути всі принади нашої Хорової капели, адже це один із найкращих хорових колективів в Україні на сьогодні. Обробки творів для концерту зробили також знані композитори: Ганна Гаврилець, Богдан Кривопуст, Максим Кучмет.

І ця барва європейської класики та нашого сучасного Різдва з таким, я б сказала, легким флером голлівудського, кіношного вайбу, мені здається, була надзвичайно вдалим поєднанням.

Наталя Соколенко: Тобто європейські радіослухачі почують у цьому марафоні серед німецьких, французьких та інших виконавців саме Хорову капелу «Українського радіо»?

Наталія Попудрібко: І українські колядки.

Де слухачі можуть почути концерт

Наталя Соколенко: А де саме вони мали нагоду їх почути? Тобто які майданчики відкриваються для нашого Різдва, українського музичного Різдва?

Наталія Попудрібко: Отже, 14 грудня відбувся марафон, у якому взяли участь «Українське радіо» та «Радіо Культура». Чотирнадцять радіостанцій у прямому ефірі транслювали цей марафон, тобто всі 14 годин вони чули різні різдвяні вітання, музичні повідомлення з різних країн. Ще не менш як 10 країн транслюватимуть цю музику в запису. Загалом ми отримали 28 замовлень.

Вадим Міський: Пропоную пояснити, що таке замовлення, тому що не всі наші слухачі розуміються на деталях співпраці з Європейською мовною спілкою. Замовлення — це коли якась європейська радіостанція говорить, що хоче поставити собі в ефір цей годинний концерт. І це може бути або в межах марафону, коли ти доєднався, або в запису. Це, власне, і є замовлення запису. Тепер це вже не плівки, не бобіни, а файли.

Наталія Попудрібко: Варто розуміти, що наші концерти ми даємо на необмежену кількість використань. Тобто вони можуть хоч кожен день ставити собі цей концерт, і ми будемо тільки раді, якщо так відбуватиметься. Це дуже вигідно нашим партнерам, оскільки ми покриваємо оформлення всіх авторських прав. Тобто інші радіокомпанії не матимуть жодних проблем із юридичного боку. І це дуже допомагає нам просувати власний бренд — і «Радіо Культура», і Суспільного, а також української музики, академічної музики, адже у нас настільки багата музична культура.

«Українське радіо співпрацює з ЄМС із 1994 року»

Наталя Соколенко: Отже, Хорова капела «Українського радіо» вже євроінтегрувалася по повній програмі.

Наталія Попудрібко: Я більше скажу: європейська спільнота радіослухачів, учасників Європейської мовної спілки, знала про Хорову капелу задовго до того, як ми почали думати про євроінтеграцію, оскільки «Українське радіо» співпрацює з ЄМС із 1994 року. Це рік перших концертів, які ми туди надсилали. І оскільки ми маємо власні музичні колективи, то чималу кількість програм записували саме Симфонічний оркестр і Хорова капела «Українського радіо».

Наталя Соколенко: Але в марафоні саме участь уперше була цього року, так?

Наталія Попудрібко: Саме в такому форматі — так.

Наталя Соколенко: А маєте вже відгуки? Відгуки в соцмережах? Особливо цікаві відгуки від слухачів у європейських країнах, куди євроінтегрувалася Хорова капела «Українського радіо».

Наталія Попудрібко: На жаль, такого прямого зворотного зв’язку ми не отримуємо. Іноді проєктні менеджери якоїсь радіостанції можуть нам написати й поділитися якимись цікавинками. Але для збору такої інформації потрібні окремі ресурси. Водночас варто згадати, що самим менеджерам Європейської мовної спілки, які опікуються музичним обміном, ця програма сподобалася настільки, що вони взяли одну з колядок цієї програми для того, щоб зробити святковий рилз для ресурсів ЄМС. Це колядка «Радість нам ся явила», аранжувальник — Максим Кучмет. Хор «Українського радіо» надзвичайно святково виконав цю музику. І я розумію, чому вони взяли саме її, бо вона дарує відчуття свята, знаєте, коли дитина біжить до ялинки з подарунками. Таке відчуття дає ця колядка.

Чому українські колядки добре сприймає європейська аудиторія

Наталя Соколенко: Цікаво ви це передаєте словами — те, що в нотах створено. Я думаю, що саме тому мені було б цікаво дізнатися про відгуки теперішніх слухачів у Європі на українські колядки. Бо ми всі пам’ятаємо, якою була реакція на колядку «Щедрик», коли понад 100 років тому Олександр Кошиць за завданням Петлюри поїхав Європою з Хоровою капелою. І вони презентували наші пісні загалом, а також колядки й щедрівки. «Щедрик» був коронним номером цієї Хорової капели. Я читала в пресі — ці відгуки збирав Олександр Кошиць. Так от, Кошиць цитував європейські газети, журналісти писали, що люди, які слухали «Щедрик», впадали в стан, схожий на наркотичне сп’яніння, і вимагали «на біс». Тобто я до чого: українські колядки та щедрівки дуже добре лягають на європейське вухо. Тому цікаво, як це сприймається у XXI столітті.

Вадим Міський: А ми, до речі, з Наталею говорили, і ти мені розповіла, що слухали в Ісландії, і ще кудись долетів цей концерт.

Наталія Попудрібко: Канада, Ватикан.

Вадим Міський: Тобто все ж є відгуки від аудиторії — як мінімум про те, що почули.

Наталія Попудрібко: У нас є головний відгук — це статистика, яку ми отримуємо: які країни замовили цю музику. З небанальних — це Ісландія і Канада. Є країни, які, наприклад, доволі рідко замовляють нашу музику, зокрема французьке радіо. І це пов’язано з тим, що в них дуже багато власного контенту. Але ви згадували про «Щедрика» — ми скористалися цією магічною силою. У цій програмі теж використали його, але вже в обробці Богдана Кривопуста, сучасного українського композитора, який хорову версію прикрасив ще й гарною оркестровкою, тому це звучало доволі святково і гарно.

Вадим Міський: Я маю зробити невеличку ремарку. Так, Наталя сказала, що з небанальних країн були Ісландія і Канада, а з банальних — це Велика Британія, Данія, Австрія, Швеція тощо. Тобто для того, щоб зрозуміти, хто ще був на цій мапі, де пролунала ця музика.

Наталія Попудрібко: Варто згадати й наших постійних друзів і партнерів — країни Балтії. Вони постійно замовляють нашу музику і цим підтримують нас у нашій боротьбі, у нашому прагненні до незалежності.

Що ще цікаво: цей концерт актуальний у різдвяний час, але ми знаємо, що до нього звернуться, можливо, ще й наступного року, бо музичний обмін Music Exchange Європейської мовної спілки — це така річ, що не знаєш, коли він «зіграє». Ми відправляємо туди музику і хтось може через рік зробити запит, може влітку щось запитати або написати на пошту й поцікавитися: а чи є у вас такий-то твір такого-то композитора? І це доволі цікавий, несподіваний досвід спілкування з музичними редакторами — своїми колегами, але з інших радіостанцій світу.

Який попит у Європі на хорову й академічну музику

Наталя Соколенко: Якщо говорити про медіаспоживання в країнах Європейського Союзу, наскільки там є запит на таку музику — класичну, народну, на професійні хорові колективи, такі як наш? Тому що я читала цікаву інформацію, що загалом у світі є певний ренесанс, бум народних хорів, хорових колективів. Це стало дуже популярним, особливо після COVID-19: люди, напевно, захотіли знову спілкуватися. Але цікаво, як з академічним хоровим співом? Наскільки він має запит? Це все-таки трохи складніша музика.

Наталія Попудрібко: Я б не сказала, що є якась суттєва різниця в ажіотажі між народною й академічною музикою, бо загалом після ковіду людям хочеться більше такої співтворчості й відчуття ліктя. А хор якраз це відчуття і дає. Різдвяна музика ж народжувалася у храмах, де є відчуття спільноти, відчуття причетності до чогось більшого, світлішого й вищого. І надії на краще майбутнє. Тому, мені здається, що саме хорова музика в цьому контексті дуже підходить багатьом людям. Також не варто забувати, що в європейських країнах доволі активна культура аматорського хорового співу. Є навіть один із хорових конкурсів у межах Європейської мовної спілки, він називається Let the People Sing — «Нехай люди співають». Він проходить у двох категоріях: дорослі хори й дитячі хори. І я вам скажу, що це надзвичайно потужні, професійно досвідчені люди. Якби я не знала, що це аматори, то, певно, заплуталася б, бо їх можна порівняти із професійними музикантами. І це надзвичайно круто, коли люди настільки занурюються в музику, вивчають її й опановують до найвищої майстерності.

Вадим Міський: Поговорімо про цифри. Отже, «Українське радіо» з 1994 року у складі Європейської мовної спілки. Ми розуміємо, що загалом і «Українське радіо», і Суспільне мовлення багатьма каналами комунікують із ЄМС. Є новинні обміни, є обміни, коли наші новини, вироблені в Україні, потрапляють в ефір BBC або інших великих телеканалів. Так само є текстові обміни, є аудіообміни, серед них свою нішу мають і обміни музикою — класикою і сучасною музикою. Що можна сказати про співпрацю «Українського радіо» та Європейської мовної спілки, як її можна поміряти?

Наталія Попудрібко: Поміряти можна тим, що з 1994 року було відправлено понад 380 концертів.

Вадим Міський: Записаних в Україні?

Наталія Попудрібко: Звісно. Логічно, що наші партнери з Європейської мовної спілки очікують, що ми будемо представляти українську музику, українських виконавців, українські колективи — найкраще з того, що є на нашій музичній арені. Традиційно ми насамперед представляємо українських композиторів. Перші наші концерти, їх було два, — це Симфонія № 3 Бориса Лятошинського і музика до трагедії «Ромео та Джульєтта» також Бориса Лятошинського. Це були Національний оркестр і Симфонічний оркестр «Українського радіо». Це, власне, перші дві пропозиції, які ми зробили 1994 року. І в цьому контексті можемо сказати, що Україна надсилає близько 10 концертів власного виробництва до ЄМС.

Наталія Попудрібко: Для того, щоб розуміти масштаби обміну концертами ЄМС, скажу, що 2024 року до цього обміну потрапило 2730 концертів різних радіостанцій ЄМС. Це надзвичайно велика кількість. З одного боку, ми долучаємося до цього обміну. З іншого боку, я не впевнена, що обсяги дозволяють нас там дуже добре помітити. Тому участь у таких проєктах, як Euroradio Christmas Music Day — це спроба ще більше підкреслити свою присутність. Бо ми розуміємо, що конкуруємо: Будинок звукозапису «Українського радіо» конкурує з Берлінською філармонією, з концертними залами в Лондоні, в Італії, у Франції, з Ельбською філармонією. Звісно, ми намагаємося просувати свій контент усіма можливими способами.

Як повномасштабна війна вплинула на інтерес до української музики

Вадим Міський: Як велика війна вплинула на інтерес до нашої музики? Я думаю, що точно мав бути якийсь вплив. Можливо, його теж можна виміряти якимись цифрами.

Наталія Попудрібко: Зараз цифри я вже не скажу, але сказати, що це був сплеск — це нічого не сказати. Для того щоб задовольнити потребу в контенті всіх наших колег, які звернулися до нас, ми відкрили можливість замовлення всіх концертів, які ми до війни сім років викладали для Європейської мовної спілки.

Вадим Міський: Тобто весь архів працював, так?

Наталія Попудрібко: Так, весь архів працював. І зрозуміло, що в наших пропозиціях була європейська класика, українські композитори. Саме українські композитори були найбільш затребувані — вони звучали. І зараз можна сказати, що попит на це трохи зменшився, але все одно і менеджмент Європейської мовної спілки цікавиться, що ми можемо їм запропонувати. І наші колеги, наприклад з австрійського радіо чи з радіостанцій співдружності німецьких мовників, теж замовляють джазові або фольклорні концерти.

Ми також активно співпрацюємо у фольклорному напрямі з Міжнародним музичним фестивалем Єврорадіо в Рудольштадті, коли ми відправляємо своїх музикантів і звідти замовляємо музику. Тобто нас тепер чують трохи більше, бачать трохи більше, але, звичайно, ми б хотіли більшого.

Які плани щодо подальшої участі у подібних проєктах

Вадим Міський: Якими є плани на майбутню співпрацю з ЄМС? Чи можемо ми розраховувати, що щороку «Українське радіо» та радіоансамблі братимуть участь у такому марафоні? Чи стане це традицією?

Наталія Попудрібко: Звичайно, ми зробимо все можливе, щоб щороку пропонувати якісь цікаві проєкти. Але тут треба пам’ятати, що наші пропозиції не ухвалюють одразу. Тобто влітку менеджмент цього проєкту збирає пропозиції й потім, на основі свого бачення цього марафону, складає програму, затверджує певні радіокомпанії. Не здивуюся, що їх було значно більше, ніж 14, і комусь сказали: вибачте, але ми, наприклад, хочемо слухати Хор «Українського радіо» або Данський хор чи BBC Singers.

До речі, варто зазначити, що менеджером цієї добірки був один із директорів BBC Singers, тобто нас почули всюди. Звичайно, ми будемо робити все можливе, щоб наші програми звучали на Різдво. Але якщо, наприклад, нас не візьмуть у Euroradio Christmas Music Day, то я свою різдвяну програму відправлю просто як різдвяну програму до Європейської мовної спілки та буду сподіватися, що серед усіх великих пропозицій радіостанцій, нашу теж почують і побачать.

Вадим Міський: Коли можна буде почути концерт в українському ефірі? Зараз якраз заходимо в різдвяний сезон, я думаю, що слухачі матимуть, можливо, навіть не одну нагоду почути це в ефірі.

Наталія Попудрібко: Так, цей концерт прозвучить 25 грудня в ефірі «Радіо Культура» о 16:00 та о 18:00. Потім фрагменти звучатимуть уже залежно від сітки мовлення. Ми будемо використовувати ці святкові композиції, щоб прикрасити ефір і додати новорічно-різдвяного святкового настрою. Телеверсію редактори обіцяють 26 грудня.

Вадим Міський: Рекомендую нашим слухачам не пропустити, адже це музика, яка надихає і створює святковий настрій на весь святковий сезон. І загалом дає трохи впевненості в житті на весь новий рік.

Наталя Соколенко: Це як ковток свіжого повітря, якого ми всі дуже і дуже потребуємо.

Наталія Попудрібко: Треба слухати «Радіо Культура». Там таких ковтків дуже багато — і не тільки різдвяний концерт. У нас чимало неординарних музичних, літературних, поетичних проєктів, тож закликаю всіх долучатися до спільноти шанувальників «Радіо Культура». Там багато надзвичайно цікавої інформації.

в попередніх випусках подкасту «Медіуми» говорили зі Стасом Козлюком про те, чому Україні дедалі важче утримувати увагу світової аудиторії, Оленою Левандовською про український проєкт «ШВАБРА», що змінює культуру блогінгу зсередини, Юлією Тимошенко з Ukraїner про те, як говорити з іноземною аудиторією так, щоб нас почули й правильно зрозуміли, Мартою Наумовою про те, як працювати з медіаграмотністю на рівні державної політики, Сергієм Міхальковим про телеграм-канали, які під час «шахедних» атак маніпулюють емоціями й перетворюють тривогу на прибутки, Юрієм Табаченком про те, як відзначити сторіччя мовника так, щоб про нього говорила вся країна. Тетяною Трощинською та Данилом Мокриком про те, чи варто публікувати смерть у медіа, Оленою Тараненко про те, як захистити себе від медіатравми, Денисом Зеленовим про роботу соцмереж «24 каналу», Дмитром Литвином про «Укрінформ», «УП», телемарафон та «офреки» для журналістів, Олександром Педаном про співпрацю з Суспільним та інші ідеї Pedan buro, Катериною Котвіцькою з Megogo Audio про тренди у сфері дистрибуції аудіоконтенту онлайн, Галою Котовою з Viber про те, як досвід роботи під час пандемії допоміг команді Rakuten Viber зростати після початку широкомасштабного вторгнення.

LIKED THE ARTICLE?

СПОДОБАЛАСЯ СТАТТЯ?

Help us do more for you!

Допоможіть нам зробити для вас більше!

Команда «Детектора медіа» понад 20 років виконує роль watchdog'a українських медіа. Ми аналізуємо якість контенту і спонукаємо медіагравців дотримуватися професійних та етичних стандартів. Щоб інформація, яку отримуєте ви, була правдивою та повною.

До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.

Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.

Долучитись

Поділитися

Поділитися сюжетом

Джерело матеріала

Детектор М

Оригінальна версія

Згадувані персони