Мир через референдум: що стоїть за ініціативою Зеленського і чому експерти сперечаються

Президент Володимир Зеленський не виключив, що питання мирної угоди, над якою нині тривають переговори під посередництвом США, може виноситися на всеукраїнський референдум. Про це він заявив під час спілкування з журналістами 23 грудня.

За словами глави держави, остаточне рішення щодо мирного завершення війни — включно з тим, які території можуть бути предметом угоди — має визначити народ України шляхом прямого волевиявлення. Але для цього потрібні реальні умови безпеки.

"Ми можемо винести на референдум повну угоду, яка закріпить кінець війни. Люди повинні мати можливість обрати: підходить нам таке завершення чи ні", — сказав Зеленський.

Він підкреслив, що організація референдуму не можлива під обстрілами й вимагає тривалого режиму тиші. За його оцінкою, для підготовки такого голосування потрібне щонайменше 60-денне припинення вогню— інакше референдум просто не відбудеться.

Президент також не виключив, що голосування щодо мирної угоди може бути проведене одночасно з майбутніми виборами.

Згодом Володимир Зеленський представив повний перелік із 20 пунктів базового мирного плану, який покликаний стати фундаментом для завершення війни з Росією та забезпечення довгострокової безпеки України. Документ розроблявся у тісній координації з США та їхніми партнерами, але деякі положення все ще потребують остаточного погодження.

За словами глави держави, цей базовий документ відіграватиме ключову роль у міжнародних переговорах щодо миру. Він закладає політичні домовленості між Україною, США, Європою та Росією, хоча окремі пункти можуть змінюватися в процесі консультацій.

Президент наголосив, що обидва найбільш складні питання — статус окремих територій та порядок експлуатації Запорізької атомної електростанції — ще не узгоджені з партнерами та Росією. Реакція Москви очікується найближчого часу після консультацій із США.

Мирна угода через референдум: чи голосуватимуть українці

Політолог Олег Постернак вважає, що ідея можливого референдуму щодо мирної угоди не є новою для Банкової й обговорюється щонайменше рік. За його словами, влада ще раніше розглядала референдум як інструмент управління суспільними емоціями у разі ухвалення компромісної мирної рамки.

"Такі плани на Банковій виношувалися і раніше. Для мене це абсолютно не новина. Я ще рік тому говорив, що інструментарій референдуму буде використаний для "притушування" емоційних потоків, які неминуче виникнуть навколо ухвалення компромісного миру, що однозначно не влаштує все українське суспільство", — каже Фокусу експерт.

Водночас наголошує Постернак, мова йде не лише про перекладання відповідальності з влади на суспільство, хоча цей елемент присутній.

"Це не стільки історія про зняття відповідальності, скільки спроба показати, що український народ є суб'єктним — що мирна рамка не лише створена елітою, а має дотичність до позиції суспільства", — пояснює він.

Політолог припускає, що за умови нинішнього формулювання 20 пунктів мирного плану, суспільство, найімовірніше, підтримає його на референдумі.

"Якщо дивитися на ці двадцять пунктів, про які сказав президент, то рамка виглядає дуже прийнятною. Навіть питання мови, освіти виписані максимально компромісно з точки зору європейського законодавства. Тому суспільство, скоріш за все, скаже "так", — прогнозує Постернак.

Він підкреслює: у такому разі референдум сприйматиметься не лише як демократичний інструмент, а і як політична технологія.

Політолог проводить паралель із Молдовою, де чинна президентка Мая Санду змогла посилити свої позиції завдяки поєднанню президентської кампанії з референдумом щодо євроінтеграції.

"Це дозволило сформувати певне сприйняття Санду як лідера. Імовірно, схожу технологію планують використати й на Банковій. А це означає, що Зеленський, найімовірніше, ухвалив рішення йти на вибори", — каже експерт.

За словами Постернака, референдум у такій конфігурації має одразу кілька функцій:

• посилити образ президента як лідера, який вивів країну з війни;
• мобілізувати виборців і підвищити явку;
• сформувати позитивний інформаційний фон для кампанії з переобрання.

"Референдум формує нішу, з якої Зеленський хоче отримати гарантію переобрання. Це ще не факт, але з технологічної точки зору намір абсолютно зрозумілий. І, в принципі, він діє логічно", — додає політолог.

Розгляд мирної угоди Верховною Радою: у чому сенс

Окремо Постернак звертає увагу на ідею розгляду мирного плану у Верховній Раді, називаючи її "дуже сильним політичним ходом".

"Опозиційні фракції хотіли б використати мирний план для атак на президента — подати його як капітуляційний, акцентувати на пунктах на кшталт обмежень чисельності армії. А президент хоче, щоб суспільство побачило, як голосують конкретні депутати", — пояснює він.

Таким чином, за словами експерта, Банкова не лише мінімізує критику, а й змушує опозицію публічно визначатися щодо мирної рамки, виводячи документ з-під політичних маніпуляцій.

"Це спосіб примусити опозиційних депутатів до публічного схвалення або чіткого заперечення — і таким чином зняти з мирного плану статус "таємної угоди", — каже Постернак.

Водночас він наголошує: формально підписувати мирну угоду буде саме президент. Але залучення парламенту має ще одну важливу мету.

"Росіяни заявляють, що Зеленський нібито не має повноважень. Якщо ж парламент схвалить мирний план, це додатково підсилює суб'єктність документа, оскільки РФ визнає український парламент як сторону", — підсумовує політолог.

Чому ідея референдуму щодо миру суперечить Конституції

Політолог Ігор Рейтерович критично оцінює заяви президента про можливість референдуму або парламентської ратифікації мирної угоди, вважаючи їх формою перекладання відповідальності та політичного маневру, який не має юридичної перспективи.

За словами експерта, така ініціатива напряму суперечить Конституції України.

"Це класичне перекладання відповідальності, спроба зняти з себе її частину. Вся ця історія не може бути реалізована на практиці, тому що вона суперечить Конституції", — наголошує Фокусу Рейтерович.

Він пояснює: Основний закон містить чіткий перелік питань, які можуть виноситися на всеукраїнський референдум, і мирні договори або спеціальні економічні режими туди не входять.

"У Конституції немає жодних положень про винесення на референдум питань щодо мирних угод. Там може йтися, наприклад, про прийняття нових територій до складу України або зміну адміністративно-територіального устрою — і то лише в межах чинної конституційної території", — зазначає політолог.

Рейтерович звертає увагу, що чинна Конституція вже надає президенту достатні повноваження для підписання міжнародних угод — без референдуму і без додаткового схвалення парламенту.

"Інша стаття Конституції дає президентові абсолютно самодостатні повноваження підписувати такі документи й нести за них політичну відповідальність перед громадянами України. Коли він говорить і про референдум, і про ратифікацію Верховної Ради, — це порушення норм Конституції щодо президентських повноважень", — пояснює експерт.

Втім, Рейтерович бачить у цьому і прагматичний політичний розрахунок. За його словами, президент може свідомо пропонувати формати, які Росія апріорі не прийме, аби публічно зафіксувати її як недоговороздатну сторону — зокрема для західних партнерів, включно зі США.

"Росія має бути виставлена публічно недоговороздатною стороною — зокрема для Дональда Трампа. Це ключовий момент, хай як цинічно це звучить, але ми перебуваємо в таких умовах", — зазначає політолог.

Другий мотив, за оцінкою експерта, — страхування відповідальності на випадок, якщо Україні все ж доведеться підписувати певні компромісні документи.

"Зеленський розуміє, що рано чи пізно можуть виникнути документи, які доведеться підписувати. І він хоче, щоб цю відповідальність розділили щонайменше парламентарі", — каже Рейтерович.

Що не так з проєктом мирної угоди

Окремо він коментує самі 20 пунктів мирного плану, визнаючи, що в нинішніх умовах вони виглядають відносно прийнятними — але водночас містять серйозні суперечності.

"Так, ці пункти критикували, але в тій ситуації, в якій ми перебуваємо, вони виглядають більш-менш прийнятно. Це не означає, що вони вигідні Україні. Там є маса питань щодо суверенітету", — підкреслює експерт.

Особливо проблемним він вважає поєднання декларацій про суверенітет із пунктами, які фактично його обмежують.

"Коли в першому пункті говорять про підтвердження суверенітету, а далі прописують обмеження чисельності Збройних сил до 800 тисяч, виникає питання: про який суверенітет узагалі йдеться? Обмеження армії — це автоматичне обмеження суверенітету", — зазначає Рейтерович.

Відповідаючи на питання, чи може референдум щодо мирної угоди відбутися хоча б теоретично, політолог дає однозначну відповідь — ні.

"Ці питання в такому формулюванні не є предметом референдуму. Щоб вони ним стали, треба змінювати Конституцію", — пояснює він.

За словами експерта, це означало б:

• відсутність воєнного стану;
• два голосування в парламенті;
• щонайменше 300 голосів;
• звернення до Конституційного суду.

"Це абсолютно нереалістична історія. Мирна угода, мирний договір, спеціальна економічна зона — це не предмет референдуму", — наголошує Рейтерович.

Він також порівнює можливу ініціативу з "п'ятьма питаннями від президента" під час місцевих виборів 2020 року, зазначаючи, що подібний формат не має належної юридичної сили.

"Це незаконна історія, яка не може бути імплементована жодним чином", — підсумовує політолог.

Нагадаємо, 23 грудня українські переговорники Рустем Умєров та Андрій Гнатов повернулися до Києва та доповіли президенту Володимиру Зеленському про підсумки консультацій зі США. За їхніми словами, наразі підготовлено проєкти кількох ключових документів.

Також Фокус писав, що, за словами керівника української розвідки Кирила Буданова, подальші переговори щодо мирного врегулювання в Україні мають оптимістичний характер. Однак він підкреслив, що процес багатосторонній та складний.