Приховані пастки 90 мільярдів: які ризики для України несе рятівний кредит від ЄС

90 мільярдів у борг: приховані ризики для України

Європейський Союз вирішив позичити Україні €90 млрд на 2026–2027 роки. На перший погляд – рятівна фінансова ін’єкція, що закриє бюджетні діри воюючої країни. Проте за лаштунками цього щедрого жесту ховаються боргові пастки та довгострокові зобов’язання. Розгляньмо детально всі приховані ризики, пастки та наслідки такого кредиту – від економічних показників і політичних умов до соціальних потрясінь та історичних аналогій.

Український державний борг стрімко зріс за час великої війни й залишатиметься на загрозливому рівні в найближчі роки. Міжнародний валютний фонд прогнозує, що держборг України сягне близько 108,6% ВВП у 2025 році. Це майже вдвічі більше, ніж до війни, і далеко за межами безпечного рівня. За оцінками Мінфіну та експертів, у 2026–2027 роках показник залишатиметься понад 100% ВВП – тобто кожна зароблена гривня вже має гривню боргу. Для розуміння: навіть у 2027-му, якщо війна ще триватиме, Україна й надалі фактично житиме в борг, а темпи накопичення боргу залежатимуть від тривалості війни та зовнішньої допомоги. Україна опинилася в когорті найбільших боржників світу. З показником близько 109% ВВП наша країна вже у топ-20 найбільш завантажених боргом держав (16-те місце у світі). Для контексту: це співставно з Канадою (114%) та Бельгією (108%) і перевершує навіть деякі розвинуті економіки. В Європі за рівнем боргу до ВВП Україну випереджають лише хронічні боржники на кшталт Греції (≈147%) та Італії (≈137%). На графіку – порівняння державного боргу України з іншими країнами-лідерками по боргу (Україна виділена кольором):

Держборг у % до ВВП (2025 рік) у вибраних країнах з найвищим рівнем заборгованості. Україна (109% ВВП) має один із найбільших показників боргу у світі, перевищений лише кількома державами.

€90 млрд від ЄС мали б покрити більшу частину потреб України на 2026–27 роки, але реальність бюджету складніша. За даними Єврокомісії та МВФ, загальний фінансовий розрив України на ці два роки оцінюється в €130–135 млрд. Тобто, навіть виділені Європою €90 млрд не покриють усіх видатків – решту ~€40–45 млрд Київ розраховує отримати від інших союзників (США, міжнародних організацій тощо). Без цієї допомоги Україні загрожував би дефолт бюджету вже навесні 2026-го. Іншими словами, кредит від ЄС – це киснева подушка, необхідна, щоб країна не "задихнулася" фінансово посеред війни.

Водночас виникає логічне питання: на що підуть ці космічні гроші? Чи справді €90 млрд профінансують армію, соціальні виплати та відбудову – чи значна частка просто розчиниться в обслуговуванні боргів та резервах? Аналіз бюджету-2026 показує, що лише на виплату відсотків і боргових зобов’язань Україна планує витратити ₴513 млрд (≈$12,2 млрд). Це майже чверть від всієї зовнішньої допомоги, яку шукаємо на рік! Тобто, істотна частина коштів від ЄС фактично піде не на нові потреби, а на покриття старих боргів – своєрідна "боргова яма", яка копається далі. Ба більше, значна сума може осісти у фінансових резервах: наприклад, досвід інших країн (той-таки останній мегакредит МВФ для Аргентини) показує, що левова частка траншів часто йде на обслуговування боргу і поповнення валютних резервів, а не безпосередньо в економіку. Є ризик, що й українські €90 млрд частково пролежать "мертвим капіталом" на рахунках, страхуючи курс гривні чи чекаючи виплат кредиторам, у той час як реальні потреби – армія, відбудова, соціалка – недоотримають ці гроші.

Найбільша інтрига – умови повернення цього боргу. Брюссель заявив оригінально: Україна почне виплачувати €90 млрд тільки після того, як Росія заплатить репарації. Фактично це "безповоротна" позика до закінчення війни. Більш того, ЄС формально прив’язав повернення коштів до конфіскації російських активів: заморожені €210 млрд коштів центробанку РФ в Європі залишаються недоторканими і теоретично можуть бути направлені на погашення українського боргу, коли Москва погодиться платити за завдану шкоду. Бундесканцлер Фрідріх Мерц навіть заявив: "Якщо Росія не заплатить репарації, ми, в повній відповідності з міжнародним правом, використаємо заморожені російські активи, щоб повернути кредит". Тобто, офіційно вся надія – на гроші РФ. Звучить оптимістично, але запитання в тому, що буде, якщо репарацій не станеться? Кремль вже оголосив, що нічого платити не збирається, а Бельгія (де зберігається 88% російських резервів ЄС) заблокувала правовий механізм конфіскації через страх позовів. В результаті ЄС пішов на план Б: позичає для України з власних коштів (через випуск спільних євробондів), а обіцянку забрати гроші РФ відклав на майбутнє. Фактично Брюссель "заморозив" проблему: Україна отримує кошти зараз, але якщо Росія і надалі не платитиме, то борг нікуди не дінеться. Його доведеться або нескінченно рефінансувати (перекладати з року в рік), або врешті-решт погасити коштом платників податків ЄС. Та чи гарантує хтось, що через 10–15 років у європейців буде політична воля списати цей борг як допомогу? Відповідь відкрита. При песимістичному сценарії Україна таки залишиться винна €90 млрд – і доведеться віддавати їх з майбутніх бюджетів, вже після війни, ціною нових скорочень і податків. Такий собі "борг на виріст", закладений під наше майбутнє.

Автор висловлює особисту думку, яка може не співпадати із позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело