Унікальні помешкання з кісток мамонта, знайдені під Києвом, нарешті отримали вік

Ця "кісткова архітектура" демонструє високу адаптивність давніх громад, які перетворювали рештки гігантських тварин на надійні захисні споруди, розповідає 24 Канал з посиланням на Live Science.

Як будували та використовували ці унікальні споруди?

Залишки незвичних будівель були виявлені поблизу села Межиріч, розташованого приблизно за 110 кілометрів на південний схід від Києва. Під час розкопок, що тривали з 1966 по 1974 рік, археологи знайшли скупчення кісток мамонтів, викладених у специфічному порядку, що нагадував структуру будинку.

Хоча наукова спільнота загалом погодилася з версією про житлове призначення знахідок, точний час їх створення залишався дискусійним. Попередні оцінки давали досить широкий діапазон – від 19 000 до 12 000 років тому.

Аби отримати точніші дані, група дослідників повторно вивчила пам'ятку, провівши датування решток близько десятка дрібних тварин, знайдених поруч із житлами. Згідно з результатами, опублікованими на платформі Open Research Europe, найбільша споруда в Межирічі датується періодом між 18 323 та 17 839 роками тому.

Цей час припадає на період одразу після Останнього льодовикового максимуму — найхолоднішого етапу останньої льодовикової епохи. Вчені зазначають, що житло могло експлуатуватися протягом 429 років, що свідчить про його використання як практичного прихистку для виживання, а не як постійного поселення.

Що відомо про древні помешкання?

Співавтор дослідження, професор археології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Павло Шидловський, пояснює особливості конструкції.

Фундамент формували черепи та великі трубчасті кістки мамонтів, вертикально вкопані в землю. Ймовірно, існував дерев'яний каркас, вкритий шкурами дрібних тварин або березовою корою. Зверху, на даху, розміщували бивні та великі плоскі кістки, які слугували тягарцями та захищали конструкцію від сильних вітрів.

Усередині такого житла, за оцінками Шидловського, могло мешкати від п'яти до семи осіб. Приміщення використовували для різних видів діяльності: виготовлення крем'яних знарядь, обробки шкур та розбирання туш дрібних тварин.

Попри нові дані, деякі експерти закликають до обережності. Франсуа Джинджян, почесний професор Університету Парижа, який вивчав подібні споруди, вважає, що для остаточних висновків необхідно провести більше радіовуглецевих аналізів з різних частин пам'ятки. Це дозволило б скласти повнішу хронологію використання цього унікального поселення.