Якою буде війна у 2026 році: інтерв'ю начальника штабу 1 ОШП про зброю, плани Росії і мобілізацію

Росіяни використовують погодні умови, щоби просочуватися малими групами в тил українських захисників. Ворог прагне захопити Мирноград, Покровськ і Гулайполе, щоби розташувати там свої війська та подати як перемогу в медіа.

Начальник штабу першого окремого штурмового полку імені Дмитра Коцюбайла Олег Лотоцький в інтерв'ю 24 Каналу розповів, яка ситуація на фронті, як змінюється війна та яку проблему треба вирішити, щоби вистояти. Більше деталей – читайте далі у матеріалі.

Які 3 міста планує захопити Росія?

Почнемо із загальної ситуації на фронті. На якому напрямку перебуває полк і яка там ситуація?

На Добропільському та Гуляйпільському напрямках зараз ситуація складна. Але ми виконуємо ці завдання, щоб не допустити прориву противника вглиб нашої території. Нас завжди ставлять на ділянки, які важкі. Стабілізувати цю ситуацію можуть тільки ці підрозділи.

Росіяни інтенсифікували Добропільський напрямок, як і Покровський, ставлять собі дедлайни із захоплення цього міста. Але влітку там було майже затишшя, тобто кількість боїв та атак за день, згідно з повідомленнями від Генштабу, була не такою великою, як, наприклад, на сході. Коли росіяни знову збільшили темпи свого наступу там?

Думаю, вони обирають кілька напрямків. Найбільше підрозділів кидають на основний удар, а є удари, що відвертають увагу. Але ці удари теж треба стримувати й акцентувати увагу там.

Якусь забудову, агломерацію легше тримати, ніж, наприклад, позиції в полі. Але вони можуть здійснювати маневри справа – зліва. Росіяни переважно і не заходили в населені пункти, а намагалися їх обходити. Якщо не вдавалось – тоді вже чіплялись за них. Але не треба відвертати увагу на основний удар, бо може бути швидке перекидання військ. Вони можуть на іншому напрямку теж залучати війська. Це їхні замисли.

На вашу думку, наскільки зросли темпи наступу росіян загалом за осінь 2025 року?

Кількість дуже зросла. Те, що вони хотіли зробити, їм не вдалося, але темпи збільшили. Збільшили кількість особового складу в наступах, техніки. Старалися захопити якнайбільше територій. Наприклад, коли йде один боєць з прапором, одразу про це оголошували у медіа, щоб подавити наш моральний дух. Але всі розуміли, що це тільки для картинки роблять.

Повне інтерв'ю Олега Лотоцького: дивіться відео

Коли ми говоримо про Добропільський і Гуляйпільський напрямки, якими там є найближчі цілі ворога, які вже помітні?

Це Мирноград, Покровськ і Гуляйполе. Ці населені пункти для них важливі, бо вони можуть медійно розширити це або гучно сказати.

Важливо! 1 ОШП імені Дмитра Коцюбайла збирає 15 мільйонів на нові пікапи. Не залишайтеся осторонь, підтримайте збір захисників!

А стратегічно наскільки ці населені пункти для росіян є важливими, коли ми говоримо саме про військовий план?

Військовий – це логістичні хаби, на які можна завозити людей, майно і так далі. Їм дуже вигідні саме ці населені пункти, бо там особовий склад може і проживати, і розміщуватися, і ремонтувати, і виставляти точки зльоту БпЛА на висотках. Їм буде набагато легше працювати, тому вони борються у будь-який спосіб за ці населені пункти.

Міста, які росіяни вже захопили, або до яких підібралися дуже близько, майже вщент зруйновані. На тих напрямках, де працює полк, який вигляд зараз мають населені пункти?

Якщо це селище, то росіяни переважно знищують його повністю, щоб ми не змогли утримувати там певні рубежі. Їм тяжко зайти, тому вони знищують таким легким озброєнням, зокрема дронами, наземними дронами, технікою, танками. Найбільший акцент вони ставлять на артилерію.

Якщо говорити про Мирноград, Покровськ, населені пункти, то це опрацювання авіації, ФАБи й КАБи. Найбільше ФАБи, бо в них великий арсенал.

На початку осені почали з'являтися повідомлення про те, що росіяни просочуються у саме місто невеликими групами. Їх назбиралося більше сотні, а потім понад 150 і так далі. Так вони нарощували свою присутність, рухаючись малими групами. Наскільки важко протидіяти такій тактиці ворога?

Переважно це просування малих груп вглиб для створення зони, щоб ми відчували, що вони, наприклад, захопили певну ділянку. Але це не так. На нашому напрямку ми спокійно ставимося, коли вони прориваються і приймаємо правильне рішення. Тобто знищуємо вже інший підрозділ, а не той, що стоїть на передньому краї.

Ми не відволікаємося та не ведемося, бо вони в цей період роблять хід, тож потрібно правильно відповісти. Досвідчені колективи можуть дати відповідь. Це робиться для того, щоб більше психологічно вплинути на нас, на цих людей, які там ведуть зіткнення з ними.

Що розповідають російські полонені?

Українські Сили оборони беруть полонених, коли це вдається зробити. Що вони розказують про такий спосіб просування? Чи там є загороджувальні загони – їх женуть, чи вони роблять це з власної волі?

Ми беремо багато полонених, спілкуємося. Переважна більшість говорить, що їх не інструктують, не пояснюють, яка ситуація, а розповідають з їхнього боку, що "все добре, ти зайдеш, допоможеш своїм побратимам, занесеш", а реально – він йде вглиб або на передній край наш. Вони не розповідають про негатив, а тільки, можна сказати, позитивно інструктують їх і відправляють.

Тому кожен дев'ятий, який потрапив у полон, розповідає так само, що їх не інструктують, "все нормально, йди, там буде другий ешелон або друга позиція". Навіть не пояснюють завдання – чи штурм, чи оборона. "Просто перейдеш, займеш, будеш сидіти", – тому вони у відчаї, коли потрапляють. Їм не пояснюють, що робити, і вони неправильно діють.

Що найважче в обороні Покровська?

Добропільський напрямок дуже важливий, зокрема для оборони Покровська. Битва за Покровськ почалася у липні 2024 року. Це буквально подальше просування ворога після того, як їм, на жаль, вдалося захопити Авдіївку. Бої були жорстокими, але був помітний намір окупантів просуватися далі попри будь-яку ціну. Чи був Покровськ готовий до оборони?

Коли ми прибули та оцінили оборону Покровська, він був готовий. Були створені інженерні загородження, інфраструктура на високому рівні. Думаю, тому він так довго простояв, і досі тримається.

Що найважче в обороні Покровська?

Найважче – це логістика. Бо противник використав погодні умови, тумани, щоб накопичити особовий склад і завезти його в Покровськ. Коли там були більш сприятливі для нас погодні умови, вони не могли зайти ніяк. Проте вони дочекалися туманів і там спробували накопичитися. Але спільна робота навіть в таких складних умовах їх зупиняє.

Наші колективи вчаться протидіяти навіть під час такої погоди. Тому що той бойовий досвід, який ми отримали в минулі роки війни (АТО, ООС), зараз дає результати. У складних умовах ми можемо приймати правильне рішення. Ці колективи довго збирали й правильно застосовують, тому ми можемо протидіяти, навіть якщо великий холод, сніг, дощ або туман.

Ситуація в Покровську: дивіться на карті

Чи можуть НРК замінити людей на фронті?

Розкажіть, будь ласка, трошки більше про Перший окремий штурмовий полк імені Дмитра Коцюбайла. Які бойові напрямки були? Як працюєте зараз?

Це велика бойова родина, нестандартна, де всі реально довіряють один одному. Акцент ставиться на розвиток інтелекту та технології. Ідея – замінити людину на передньому краї. Тобто, щоб людина керувала дронами, замінювала батареї тощо, а основні бойові дії вели роботизовані системи та інші технології.

Розкажіть трошки детальніше про цей аспект. Очевидно, ця технологія дає свої результати. Навіть деякі з'єднання за допомогою наземних роботизованих комплексів (НРК) брали у полон росіян. Як ви імплементуєте ці новітні технології для того, аби оборонятися, захищати своїх людей і нищити можливості ворога?

Наш підрозділ з 2022 року почав використовувати ці засоби. А бойове застосування – це початок зими. У січні-лютому 2023 року ці дрони вже успішно застосовували саме в штурмових діях. Тобто у штурмових діях у цей період на певній ділянці використовувалися тільки наземні комплекси та дрони, які їх підтримували. Це було треба давно. Ми, можна сказати, аналізуємо повністю свої дії.

Тобто якщо наземний комплекс виїжджає на передній край, ми аналізуємо, чи він добрався, що модернізувати, як покращити. Далі щоб цей компонент замінив людину на штурмових чи оборонних діях.

Які посади є в Першому окремому штурмовому полку?

Кого зараз полк шукає найчастіше – які саме це професії, посади?

З нашим розширенням, то це великий спектр: штурмовик, оператор дрона, людина, яка керує наземним дроном. На цивільні посади потрібні кухарі, водії. Тобто людина може прийти та ознайомитися з переліком посад. Думаю, кожна людина може знайти собі посаду.

Ще акцент на вакансії – це ІТ-шники або люди з інтелектом, які можуть правильно аналізувати дії. Тому що все, що ми виконуємо, треба перевести в досвід, який можуть використовувати під час підготовки людей. Коли побратими проходять БЗВП, ті всі аспекти, що ми вже пройшли, ми маємо правильно розповідати їм.

Війна змінюється щодня. Ти міг використовувати певні аспекти день-два, а на третій день це вже неефективно. Тому треба збирати цю інформацію і правильно побудувати підготовку побратимів, які приходять у наш підрозділ.

Ми можемо трохи поговорити про особливості аналітики в умовах сучасних бойових дій? Наскільки важливими є аналіз, розвідка? Наскільки це допомагає спланувати якісь спеціальні операції?

Усі сфери працюють на виконання завдання. Тобто у нашому колективі, у нашій сім'ї якщо штурмовик виконує своє завдання, усі стежать. Люди, що стежать, – чи то артилеристи, чи то оператори дронів, – керують або підказують, будують ці маршрути, підтримують, забезпечують. Усі переймаються виконанням цієї локальної маленької операції.

Хочу поговорити про мобілізацію. Як зараз відбувається набір до полку? Чи є добровольці, чи допомагають ці контракти 18 – 24?

До нас переважно приходять друзі наших побратимів, тому що вони спілкуються, приїжджають, проходять підготовку у нас, бачать нашу роботу. Зараз велику частку добровольців відіграють наші друзі, які бачать, як ми працюємо. Вони довіряють.

Олег Лотоцький з побратимами / Фото надане 24 Каналу

Перед вибором, куди піти, в який підрозділ, вони спілкуються зі своїми побратимами. Є багато добровольців, які самостійно дзвонять і кажуть, що бачать себе на такому-то напрямку і можуть бути корисними для нашого підрозділу.

Як відбувається набір далі після того, як людина зацікавилася якоюсь вакансією та зателефонувала. Які аспекти треба пройти перед тим, як вона потрапляє на пряме виконання своїх завдань?

Вони можуть випробувати себе не мобілізувавшись або не підписавши контракт. Тобто вони приходять, тренуються, дивляться. Якщо вони бачать, що дійсно зможуть це опрацювати, тоді вже мобілізація або контракт. Але перед бойовими діями є великий обсяг часу на їхню підготовку – майже 2,5 місяця на різних етапах. Переважно люди помічають на підготовці, де можна далі себе застосувати.

Під час підготовки, якщо людина бачить, що буде більш корисною в іншому напрямку, то може спокійно прийти, сказати, і ми розглянемо її на іншому напрямку. Наприклад оператором дронів або навпаки – людина прийшла оператором БпЛА, але бачить, що не виходить і хоче піти в штурмовики.

Яку проблему треба вирішити у 2026 році?

Як безпілотники змінили логістику на фронті? Як впливають розвідувальні дрони?

Я багато не можу говорити. Наші аналітики збирають інформацію та аналізують, до прикладу, успішну операцію. Якщо все добре, то ми надалі так діємо. Якщо, наприклад, наземний дрон уразили, то ми аналізуємо, де що пішло не так. Коли все це проаналізуємо, то передаємо на групу, яка також аналізує і контактує з людьми, які готують особовий склад. Включаємо усе це в підготовку.

Ми адаптуємося кожного дня до нових викликів. Щодня є нові принципи, засоби. Ми стараємося, щоб наш колектив управління правильно вивчав війну, а побратими, які ведуть прямий бій, мали змогу підготуватися і правильно діяти в разі потреби.

Російська пропаганда намагається зірвати мобілізацію. Це відбувається, зокрема і через корисних ідіотів. З іншого боку, йдуть мирні ініціативи, що війна нібито закінчить завтра вже. Як ви ставитися до тез у суспільстві щодо мобілізації?

Звісно, це впливає. Був період, коли ми замовляли дрони, а люди сказали нам, що війна вже закінчується, тому вони більше не замовляють дрони. Наші побратими реагують спокійно. Їм цікавіші тактичні дії або новини, які відбуваються у нашому підрозділі.

2025 рік – важкий рік для нашої країни. На жаль, йдеться і про зменшення іноземної допомоги. Які найбільші виклики для Сил оборони України ви могли б підсумувати у 2025 році? Що потрібно зробити?

Це якраз початок нашої розмови – замінити побратима на полі бою на засоби НРК, дрони, які виконували б функцію зіткнення з противником. Ці виклики ми в будь-якому випадку подолаємо, але це наше спільне завдання, це не тільки військовослужбовці мають робити.

Людина, яка працює на роботі, підіймає економіку і дає можливість, щоб кошти йшли на армію. Також люди, які виїхали, допомагають нашій армії. Це – наша спільна боротьба.

Війна в технологічному плані дуже сильно розвивається. Яким ви бачите майбутнє на війні в контексті технологій? Чи вперлися ми вже в стелю, чи буде далі розвиток?

Це не зупиниться. У нас було багато розробок ще до 2022 року. Працювали над наземними дронами, над великими бомберами. У певних аспектах інтелектуально ми почали раніше готуватися. У дечому ми сильно переважаємо противника – він досі не може дещо реалізувати.

У цьому напрямку ми почали раніше працювати й вже модернізуємося, а вони не можуть у великій кількості застосувати.

Як 3 штурмовика відбили атаку російських спецпризначенців?

Хочу про одну історію поговорити. Троє штурмовиків 1 ОШП відбили атаку російського спецпідрозділу ГРУ на Добропільському напрямку. Після цього бою, де довелося вступити в рукопашну сутичку з росіянином і застосувати ніж, штурмовика із позивним "Жокей" подали на звання Героя України. Ми знаємо, що рукопашні бої зараз – це дуже важкі історії насправді. Розкажіть трохи про цю ситуацію.

Він – герой. Вони (штурмовики 1 ОШП, – 24 Канал) локальними діями виконували дуже важке та масштабне завдання. Вони втримали позицію, що дало змогу обрізати шляхи підходу резервів ворога. У такий спосіб ми повернули свою територію.

Вони так цікаво розказували про те, що це була колективна робота, і вони були готові до цих дій. Їх вже давно навчили бути готовими діяти в складних умовах. У бою вони спокійно діяли.

Наскільки часто трапляються такі ситуації?

Не часто, але це героїзм. Вони виконали завдання. Це допомогло здійснити велику масштабну операцію. Вони просто були в такому місці та зробили локальні, але героїчні дії. І вони усвідомлювали, що роблять.

Ми з вами спілкуємося у період, коли тривають мирні перемовини. Рушієм тут є Сполучені Штати. Як ці новини впливають на бойовий дух побратимів?

Побратими звикли, що багато говорять, але усвідомлюють – війна закінчиться саме від їхньої роботи. Вони мріють повернутися до своїх родин живими та здоровими. А щоб так повернутися, потрібно багато працювати та не зважати на різні вкиди. Не нам з цим розбиратися. Ми свою роботу знаємо. У нас просто немає часу, щоб розбирати ці новини. Політика – це політика, а військові – люди, які роблять свою справу.

Як Олег Лотоцький познайомився з "Да Вінчі"?

Хочу спитати про ваш досвід у війську. Ви брали участь ще в АТО та ООС з 2017 року. Як для вас почалася російсько-українська війна?

Вона почалася з окопу. Це дало великий бойовий досвід, який я збирав ще з тих років. Він згодиться навіть у сучасній війні. Інколи потрібно просто проаналізувати, як ти воював у 2017 році. Усі ці роки ми набирали багаж знань, який застосовуємо ще досі. Це бої на різних ділянках, в різних населених пунктах, за різних погодних умов. Усе завжди враховується.

Наш колектив роками застосовує цей досвід. Ми знаємо, на що поставити акцент, щоб досягти результату. Найголовніше, що я зауважив: раніше війна мінялася кожного року, потім – кожні пів року, далі – щомісяця. Зараз вона міняється кожного тижня. Навіть кожні 3 дні може змінитися. Нам треба більше головою думати, ніж руками воювати.

Під час служби ви познайомилися з Дмитром Коцюбайлом "Да Вінчі", можете поділитися спогадами про нього?

Спогади дуже хороші. Ми познайомилися в Торецьку. Це були піхотні бої та артилерійські, але без дронів. Вже тоді ми бачили вірного побратима, який точно тебе не підведе. Він з 2014 року мав досвід, міг підказати, як правильно діяти. Нам це подобалося.

Ми, можна сказати, зробили один колектив. Багато хто з тих людей, які служать в нашому підрозділі, виконували завдання на однакових напрямках. З тих років ми більше почали дружити й виконувати задання. Чогось він навчив, щось ми підказували, – і так сформувалася бойова родина.

Олег Лотоцький з Дмитром Коцюбайлом / Фото надане 24 Каналу

Якою була специфіка боїв в АТО та ООС?

Вона була більш оборонною, але локальні пересування завжди були. Завжди потрібно було звикати та адаптуватися. Ці роки дали нам підготовку. Вони сильно вплинули на теперішні бойові дії. Це допомогло нам вже четвертий рік стримувати ворога, який переважає нас у кілька разів, та проводити успішні операції.

Як для вас почалося повномасштабне вторгнення?

Це було в Золотому (Луганська область, – 24 Канал). Зима, холодно. Усі були готові до цього. Коли я зайшов до побратимів і подивився на них, то знав, як далі діятиму. Уся сила була в колективі: ти знаєш їх багато років, ви пройшли багато тяжких ситуацій, і маєте бойовий досвід.

У нас це були вже штурми противника великими колонами, і ми успішно їх знищували. У нас був високий бойовий дух. На третій день вже велика кількість побратимів прибула до нас. Ми спокійно вели бойові дії.

Потім ви були також в Сєвєродонецьку та Лисичанську на Луганщині. Чим ті бої на початку повномасштабного вторгнення відрізняються від того, що зараз?

Це був період, коли ворог переважав в артилерійських снарядах, а ми переважали у військовому досвіді. Ми вели бойові дії з 2014 року, а більшість російських підрозділів не брали участь. Тому ми завдяки інтелекту та бойовому досвіду відбивали ці важкі атаки.

Якраз в цей період я потрапив до новоствореного підрозділу. Там не було досвідчених людей. Мені треба було багато говорити, ділитися досвідом та збирати команду, яка навіть в перших боях проявляла себе сильно. Я застосовував досвід, щоб вони вчили інших новобранців та масштабувати це. Нам потрібно було битися з набагато масштабнішим ворогом. Це потрібно було робити у швидкому темпі.

Найголовнішу роль відіграло те, що люди були вмотивовані та дуже швидко вчилися. Уже тоді починалися дрони, були перші застосування. Наші люди швидко адаптувалися до цього та впроваджували свої аспекти.

Як змінилася російська та українська армія за час війни?

Як за час російсько-української війни змінилася російська армія?

Вони переважно стараються будь-який напрямок масштабувати, але не довели до досконалості. А ми стараємося модернізувати усе, що можна застосовувати, та здобути перевагу в інтелекті.

Як за цей час змінилася українська армія? Які тенденції помічаєте зараз – що потрібно для того, щоб все в нас було добре?

Це взаємодія між усіма галузями та між собою – швидко приймати рішення, ділитися бойовим досвідом і ситуацією, що складається. Також наше згуртування – що ми довіряємо один одному. Коли довіряємо, то ділимося технологіями, бойовим досвідом. Це головний аспект.