Розпад Росії після війни: що планує Китай

Я ні на що не натякаю...

Але одне з провідних китайських видань публічно обговорює поглинання (не військовим шляхом) частини Росії, коли вона почне розвалюватися (!).

У середині грудня у китайському популярному інтернет-ЗМІ вийшла стаття з назвою «Китай має готуватися до гіршого: якщо Росія розпадеться, ця територія площею 7 мільйонів квадратних кілометрів не повинна бути втрачена». Що означає, якщо?

Нижче короткий переказ новини рідною мовою:

«Російський Далекий Схід – це територія площею майже 7 мільйонів квадратних кілометрів, яка на карті займає величезний простір і межує з північним сходом Китаю протяжним кордоном.

Історія цього регіону тісно переплетена з Китаєм. У середині XIX століття, коли імперія Цин переживала занепад, а царська Росія була сповнена амбіцій, у 1858 був укладений Айгуньський договір, за яким понад 600 тисяч квадратних кілометрів на північ від Амура відійшли Росії.

Російські війська тоді підійшли з канонерками, і генерал-губернатор Хейлунцзяна змушений був підписати договір. Через два роки, за Пекінським договором, ще 400 тисяч квадратних кілометрів на схід від Уссурі, включаючи Владивосток і Сахалін, також перейшли до Росії.

Цинський двір тоді був зайнятий протистоянням англо-французьким військам, і росіяни користувалися хаосом, отримавши величезну вигоду. Ці договори позбавили Китай понад мільйон квадратних кілометрів території, що різко послабило оборону північного сходу.
Для Росії Далекий Схід завжди був чимось на зразок «валізи без ручки» – територія величезна і багата на ресурси, але малонаселена і важка для освоєння. Зараз російська економіка не в кращому стані (!): ВВП країни поступається одній китайській провінції, а ціни стрімко зростають.

Український конфлікт, що триває з 2022 року, призвів до того, що основні сили російської армії перекинуті на захід, а на Далекому Сході залишилося менше ніж 50 тисяч військових – по суті порожня оболонка. Регіон багатий на ресурси – золото, алмази, нафту – і займає значну частку у загальноросійських запасах.

Однак російський уряд, виснажений війною, не може приділяти цьому регіону належної уваги. Китай гостро потребує енергоресурсів: далекосхідний газопровід постачає 38 мільярдів кубометрів газу на рік, що покриває близько 10% потреб країни. Якщо центральна влада у Росії ослабне (!), на Далекому Сході може початися нестабільність, і зовнішні сили на зразок США та Японії напевно звернуть на це увагу.

Китай останніми роками не сидів склавши руки і давно працює над зміцненням своїх позицій Далекому Сході. Наприкінці 2019 року було запущено газопровід «Сила Сибіру» з контрактом на 30 років – надійна основа. 2022 року відкрився автомобільний міст у Хейхе, а залізничний міст у Тунцзяні запрацював роком раніше, що значно спростило торгівлю. Китайські компанії будують там дороги, порти, розробляють родовища, займаються сільським господарством, привносячи капітал та технології.

Росія сама створює території випереджувального розвитку, залучаючи китайські інвестиції у суднобудування та переробку ресурсів. Юань там використовується все ширше – навіть дрібні торговці приймають WeChat Pay.

Шанхайська організація співробітництва, створена у 2001 році, об'єднує зусилля Китаю та Росії в Центральній Азії, а тепер поширює вплив і на Далекий Схід, перешкоджаючи втручанню ззовні. Все це виглядає як бізнес, але насправді зміцнює зв'язки. Якщо Росія справді розпадеться, ці 7 мільйонів квадратних кілометрів Далекого Сходу не можна упустити. Історія показала, що Китай уже втрачав територію, і тепер потрібно винести уроки.

Не варто намагатися захопити силою – це призведе до міжнародної ізоляції, як було з Кримом. Розумний підхід – м'яко діяти: продовжувати інвестувати, відправляти людей, укладати довгострокові контракти, підтримувати прокитайські сили на місцях.
Формально – незалежність, фактично – залежність від китайської підтримки.

Далекий Схід малонаселений, інфраструктура в поганому стані, росіяни самі не справляються з керуванням. Китай допомагає заповнювати прогалини та поступово бере під контроль ключові точки. Зовнішні сили хочуть втрутитись? ШОС забезпечує дипломатичне прикриття – це непросто.

З геополітичного погляду, якщо Далекий Схід стане нестабільним, безпека північного сходу Китаю опиниться під загрозою. Аляска близько – якщо США розмістять там ракети, Пекін буде вразливий. Японія та Південна Корея також можуть скористатися ситуацією для економічного проникнення з військовим підтекстом.

Населення російського Далекого Сходу стрімко скорочується, регіон перетворюється на безлюдну зону. Китайські мігранти їдуть туди працювати, але треба діяти обережно, щоби не викликати невдоволення місцевих. Історично росіяни з підозрою ставилися до китайської міграції, сприймаючи її як загрозу.

Насправді китайці інвестують там, створюють робочі місця, і життя місцевих стає кращим. У довгастій перспективі Китаю потрібно робити ставки на різні напрями, залучати країни Центральної Азії та вибудовувати лінію оборони.

Російський уряд з 2000 року говорить про важливість розвитку Далекого Сходу, але прогресу так і не досягло. Тепер, з початком війни, й поготів не до цього. Китай природно заповнює вакуум – це захоплення, а ринкова логіка.

Росія сама публікує інвестиційні списки на сотні мільярдів доларів. Китайські підприємства створюють там агропромислові демонстраційні зони, 2024 року підписано угоди про поглиблення співпраці – повний цикл від землеробства до видобутку корисних копалин.

Газ, електроенергія, мінерали – все закріплено у контрактах, і хто б не прийшов до влади, це не змінити. Економіка Далекого Сходу дедалі більше залежить від Китаю, стаючи частиною єдиної системи. Якщо Росія розпадеться, ризик відділення Далекого Сходу дуже високий. Китай має бути готовий до найгіршого сценарію і не чекати, поки проблема опиниться на порозі.

Історія вчить: територіальний вакуум завжди хтось наповнює. Коли імперія Цин втрачала землі, вона просто не мала сил їх захистити. Сьогодні Китай інший – має економічні важелі. Потрібно продовжувати розширювати присутність, проникати через торгівлю, культуру та фінанси.

Спершу прокласти дороги, закріпити угоди, поширити юань. Коли прийдуть зміни, Китай стоятиме твердо, утримуючи реальний контроль. Кому належить територія? Це лише формальність – головне, що життєво важливі артерії у наших руках. Ця територія – скарб для Китаю та тягар для Росії. Якщо порахувати ресурси – там все, що гостро необхідно Китаю. Алмази, золото, ліси – вистачить на десятиліття. Але освоєння складне, вимагає великих вкладень і дає швидкої віддачі.

Китай допомагає – це взаємовигідно. Але треба остерігатися зовнішніх сил: США можуть підійти через Берингове море, Японія – з Хоккайдо, Південна Корея теж хоче свою частку. Якщо там з'являться радари та ракети, північний схід Китаю стане мішенню.

Пекін має бути напоготові – це не історична сентиментальність, а реальне питання безпеки. Китайська стратегія – просуватися тихо, без шуму. Використовувати ШОС для дипломатичного прикриття, залучати союзників. Довгострокові контракти – це залізний замок; коли енергетика стабілізована, інше вирішуване.

Місцеві жителі вітають інвестиції, але не хочуть, щоби ними керували. Тому потрібно давати вигоду, зберігати особу, проявляти твердість коли потрібно, але не створювати відчуття анексії.

Міжнародне право нікуди не поділося – хто зважиться відкрито захоплювати територію? Підтримувати місцеву владу, прив'язувати кредитами та допомогою – ось правильний шлях.

Загалом плани Китаю щодо Далекого Сходу мають бути довгостроковими. Економічне проникнення – головна лінія, дипломатичний супровід – допоміжна. Ці 7 мільйонів квадратних кілометрів не можна втратити, бо йдеться про безпеку та ресурси. Розпад Росії – це не жарт, і тільки підготувавшись, можна діяти спокійно.

На завершення скажу, що зустрічаючись цього року в Європі з високопосадовцем з Китаю на одній із культурних конференцій, ми від душі посміялися з жарту про спільний кордон України та Китаю на Уралі. Схоже, це був не жарт)

P.S. 163.com – це домен, що належить компанії NetEase, Inc., одному з найбільших китайських інтернет-гігантів, заснованому 1997 року. Штаб-квартира знаходиться у Ханчжоу, Китай. NetEase – публічна компанія, акції якої торгуються на NASDAQ та Гонконзькій фондовій біржі.