У Харкові у справі полоненого окупанта відбулися судові дебати, прокурор просить довічне

Як повідомляє кореспондент Укрінформу, прокурор Микита Дальока вимагає для окупанта довічного ув’язнення.

“У липні-червні 2024 року на території Вовчанського агрегатного заводу, відбулися події, які, на думку обвинувачення, не можна виправдати ні бойовою обстановкою, ні стресом, ні виконанням наказу. Трьох українських військовослужбовців, живих, беззбройних, повністю підконтрольних противнику, було позбавлено життя після того, як вони здалися в полон. Вони не загинули в бою, їх не вбила випадкова куля, вони були розстріляні після допитів, після наказів, після усвідомлених рішень конкретних людей. Це не випадковість, це не перевищення, це система”, – сказав Дальока під час виступу.

За матеріалами справи, Тужилов особисто розстріляв одного з трьох полонених, а щодо вбивства ще двох надавав поради іншим окупантам – де та як вчинити розстріл, і брав участь у конвоюванні до визначених місць.

Встановлено, що були вбиті 33-річний Юрій Гирижук, 37-річний Максим Сідегов і 47-річний Василь Мулько. Як розповів Дальока, тіла не знайшли, ймовірно, вони залишилися на території заводу.

Представниця потерпілих Таміла Беспала у своєму виступі наголосила на морально-психологічному стані рідних загиблих та емоціях, які вони переживають під час судового процесу.

“Навіть мені емоційно було дуже важко і складно, тому страшно уявити, що відчувають дружини, мами, сини людей, яких уже не повернеш. Пан Тужилов в одному з засідань, коли ми обговорювали цивільні позови (загалом 51 млн грн за цивільними позовами від рідних убитих, – ред.), запитав: з чого ви виходили, зазначаючи суми – вони в когось однакові, в когось різні, – і чому саме мені ви їх заявляєте? Я погоджуюся з паном прокурором: хіба можливо оцінити взагалі людське життя? Це перше. І друге: вже ніколи вони не побачать рідну людину. Пан Тужилов зазначав, що він не володіє нормами міжнародного гуманітарного права, взагалі нормами міжнародного права. Але я думаю, що людина, яка все своє життя віддала війні, спеціальній, професійній, військовій справі, в стані усвідомлювати, що вбивати полонених – це злочин”, – сказала Беспала.

Тужилов співпрацював зі слідством, надавав покази та у суді визнав провину.

Захисник Тужилова Роман Уманський зауважив, що Тужилов не намагався виправдати свої дії, уникнути відповідальності чи перекласти її на інших.

“Його позиція була послідовною, відкритою і незмінною. За таких обставин сторона захисту вважає, що покарання, яке пропонує сторона обвинувачення, є надмірно суворим, оскільки не враховує ступінь співпраці обвинуваченого з правосуддям, його каяття та реальний внесок у встановленні об’єктивної істини у справі”, – сказав Уманський.

Адвокат просив призначити Тужилову покарання у вигляді 15 років ув’язнення.

Він також додав, що весь час повномасштабної війни перебуває у Харкові, який РФ не припиняє обстрілювати, та допомагає українським військовослужбовцям.

“Але ми – суспільство європейське, ми повинні ураховувати всі норми права для винесення таких тяжких, на мій погляд, дуже тяжких рішень, але ми це повинні робити», – сказав Уманський.

На запитання журналістів перед і після судового засідання Тужилов не став відповідати.

Під час засідання обвинувачений заявив, що визнає провину.

“Так, я знаю, що я скоїв, я в цьому каюся. Я в цьому зізнався. Я не відмовився від цього, я допомагав слідству, казав, що і як було. Тому що інших доказів тут просто немає. Це факт. Я прошу вибачення за чоловіка, якого я вбив. Але я людина підневільна, я виконав наказ, яким би він сумним не був. В іншій ситуації я б його не виконував”, – сказав Тужилов і просив суддю не призначати довічне ув’язнення.

Водночас він уважає, що російська і українська армія “не надто відрізняються”, оскільки ЗСУ перейшли кордон на Курщині.

У судовому засіданні оголосили перерву. 13 січня після останнього слова обвинуваченого мають оголосити вирок.

Прокурор Микита Дальока у коментарі журналістам розповів, що слідству відомо, де можуть перебувати тіла убитих українських військових, однак доступу туди немає – там тривають бойові дії.

“Не відразу зізнався, не на першому допиті. Але зрозумівши, що проти нього є докази, свідчення – незважаючи на його позицію у дебатах, що доказів начебто немає – він зрозумів, що ми знаємо правду, знаємо більше, ніж він думає. Тому надав викривальні на себе покази, бо це може пом’якшити покарання”, – сказав прокурор.

За його словами, про ймовірну причетність Тужилова спершу розповів інший полонений окупант.

“На території заводу серед російських військових були певні конфлікти через нестачу їжі, провізії. В них було невдоволення через несправедливий розподіл їжі. Саме наявність отакого конфлікту дозволила нам отримати від одного з військовослужбовців інформацію про причетність певних осіб до розстрілу”, – розповів Дальока.

Також слідчі продовжують працювати у справі, аби згодом оголосити заочні підозри командуванню Тужилова, яке віддавало накази, перебуваючи поза територією заводу, зазначив прокурор.

Як повідомляв Укрінформ, 4 вересня у Харкові почалося слухання по суті стосовно російського військовослужбовця Сергія Тужилова, обвинуваченого у жорстокому поводженні з військовополоненими, поєднаному з умисними вбивствами, вчиненими за попередньою змовою групою осіб (ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 438 КК України в редакції до 24.10.2024) на території заводу у Вовчанську у 2024 році.

За час повномасштабної війни росіянин двічі потрапляв в Україну – у 2023 та 2024 роках. За його словами, також воював в Осетії. На батьківщині має судимості за розбій та торгівлю наркотичними засобами.

У полон Тужилов потрапив восени - під час операції ГУР Міноборони у Вовчанську.

Фото Тетяни Федоркової