Від “ядерного апокаліпсиса” до “американці викачають метали”: 875 фейків виявлено в 10 регіонах України – ІМІ

Моніторинг показав досить відмінну ситуацію за кількістю та темами дезінформації залежно від регіону. Але спільними для більшості областей залишаються негативні наративи про мобілізацію, фейки про діяльність ЗСУ й обстріли, екологію, енергетику та дискредитацію української влади.

Найбільшу кількість російських фейків і маніпуляцій було зафіксовано в Запорізькій області – 471 фейк та 935 маніпуляцій. На другому місці за кількістю саме російських фейків і маніпуляцій – Харківська область, де було виявлено 304 таких повідомлення, і на третьому місці – Херсонщина (29 російських фейків).

В інших регіонах кількість фейків є меншою, однак тривожною є висока частка маніпулятивного контенту, зафіксованого в українському інформпросторі (наприклад, у Чернігівській області – 872 маніпуляції, у Полтавській – 690 маніпуляцій, у Хмельницькій – 500 маніпуляцій). Це свідчить про існування феномена системного (свідомого чи ні) викривлення інформації в онлайн-просторі без прямого поширення неправдивих фактів.

Ключові теми й наративи російських фейків 

Аналіз виявлених фейків і маніпуляцій показує однозначне домінування російських пропагандистських тем та наративів. Найчастіше вони були спрямовані на таке:

1. Проти мобілізації / ТЦК / силового блоку 

Такі фейки й маніпуляції охоплювали дискредитацію мобілізації і її процесів, дискредитацію ТЦК, дискредитацію взаємодії поліції та ТЦК, нагнітання “мобілізаційної паніки” й подання процесів мобілізації як ознаки “неминучого” загострення.

Метою таких фейків є зірвати мобілізацію, підірвати довіру до інституцій, спровокувати конфлікти “громадяни vs військові / поліція”. Ключовий наратив – “мобілізація є злочином / хаосом / полюванням на людей, а ТЦК і поліція – вороги”.

2. Дискредитація Сил оборони України / ЗСУ / військових / волонтерів

До таких фейків і маніпуляцій належала дискредитація ЗСУ, СОУ, волонтерів і військових, йшлося про обстріли, корупцію, низьку компетентність і загалом провальні дії ЗСУ. Частину таких фейків можна умовно назвати “це зробили ЗСУ”. Нібито українські військові обстрілюють ТЕЦ або “вдарили по ядерному об’єкту”, а наслідки – дим, перебої, аварійні зупинення – подаються як прямий доказ “самообстрілів”. Інколи фейки про ЗСУ і Сили оборони також міксувалися з мовною тематикою. Метою таких фейків є деморалізація, підрив легітимності опору, штучне протиставлення армії і суспільства та зниження підтримки волонтерства. Ключовий наратив – “ЗСУ, військові, волонтери “не такі”, неефективні, корумповані, а отже довіряти їм не можна”.

3. Дискредитація української держави, влади, “керована катастрофа”

До таких фейків входили повідомлення про начебто голод в Україні, обстріли й руйнування міст, проблеми з енергетикою, відсутність світла – все це подається росіянами як провал держави. Також російська пропаганда поширювала інформацію про спалахи хвороб, коронавірус і навіть вакцинацію як привід для недовіри до держави. Метою таких фейків є злам довіри до української держави як здатної захищати своїх громадян, і, звісно, це підготовка ґрунту для капітулянтських і реваншистських тез. Ключовий наратив – “країна валиться (голод /хвороби / руйнування / блекаути), тоді як влада бреше / краде / не контролює ситуації”. 

4. Антизахідний блок. Європа, санкції, “зрада союзників”

До таких фейків входили повідомлення, що дискредитували Європейський Союз, його політиків, “ЄС тестує вакцини на українцях” тощо. Крім того, росіяни намагалися подати європейські санкції проти РФ як “причину всіх проблем”. Ціль – посварити Україну із союзниками, знецінити підтримку, нав’язати думку “Захід нас використовує, втомився від України, винен у проблемах”. Ключовий наратив – “ЄС є джерелом ваших бід”, “європейські союзники зрадять, не допоможуть”.

5. Терор і залякування, особливо на ТОТ

До таких фейків входять повідомлення про “повторний наступ на місто” (як тригер страху й паніки). Насправді цей фейк часто застосовується й на підконтрольних територіях. Ціль – контроль поведінки населення, придушення можливого опору, примус до лояльності й пасивності. Ключовий наратив – “не чиніть опору, бо буде гірше”, “РФ усюди дістане”. 

6. Нормалізація і глорифікація злочинів РФ

До таких фейків входять повідомлення про те, що насильство РФ виправдане, “заслужене покарання” тощо. Метою є перевернути ролі “жертва-агресор”, підготувати прийнятність окупації й репресій. Ключовий наратив – злочини РФ “правильні”, “заслужені”, “неминучі”.

7. Культурно-ідентичнісний блок. Мова

До таких фейків входять типові й традиційні для російської пропаганди мовні наративи, перекручення історії, особливо про Другу світову війну, “утиски російськомовних” тощо. Метою таких фейків є розкол за лінією ідентичності, делегітимізація українізації як “нацизму” і “радикалізму”. Ключовий наратив – в Україні “неправильна культура”, українська мова – “мова радикалів, провокує конфлікт”.  

Екологічні фейки й маніпуляції

Моніторинг показав, що екологічні фейки та маніпуляції є менш масовими, однак мають високий потенціал для залякування населення. Найбільше таких випадків зафіксовано в Запорізькій області (60 матеріалів), де основні повідомлення стосувалися звинувачень ЗСУ в обстрілах Запорізької АЕС, залякування ядерним апокаліпсисом, маніпуляцій навколо диверсій та аварій на об’єктах енергетики. Екологічні фейки також фіксувалися в Харківській, Одеській, Херсонській та Чернігівській областях – теми повеней, діяльності екоінспекцій та нібито техногенних загроз. 

Головні теми екологічних фейків і маніпуляцій:

“Ядерний терор” як екологічний сюжет. Як показало дослідження, у прифронтових регіонах екологічну тривогу найчастіше прив’язують до ядерної тематики, нібито ЗСУ обстрілюють ЗАЕС або “провокують аварію”. А далі російська пропаганда вже розганяє апокаліптичні сценарії – від “неминучого радіаційного шлейфу” до історій про диверсії з “розплавленим реактором”. Це працює як психологічна зброя, не так інформує, як паралізує. Така інформація вмикає в людей відчуття фатальності й безсилля, підштовхує до паніки або до думки, що опір не має сенсу. Паралельно такі повідомлення системно перевертають відповідальність, підміняючи ключовий контекст (окупація й мілітаризація ядерного об’єкта з боку РФ) тезою “це Україна винна”. Це, своєю чергою, спрощує агресору виправдання і виводить його з позиції джерела ризику.

Екокатастрофи як доказ “неспроможності держави”. Інша популярна лінія роспропаганди – це перетворювати стихійні події або локальні інциденти на “велику катастрофу” з додаванням вигаданих деталей, драматичних цифр і чуток. У цьому ряду – сюжети про повені (зокрема, історії на кшталт “30 вересня в Одесі загинуло 30 людей”), які часто мають вигляд сконструйованої паніки. У таких фейках фіксується реальний привід (опади, підтоплення, аварія), а далі він роздувається до рівня масової трагедії з метою спричинити шок, недовіру та агресію до держави. Такі фейки, як і попередні, також мають на меті керування емоціями. Вони повинні посіяти відчуття, що держава не контролює ситуації, що “ніхто не попереджає” і “ніхто не рятує”, а отже суспільству не варто довіряти офіційним повідомленням навіть тоді, коли вони правдиві й важливі.

“Колоніальна економіка”, антизахідні ресурсні конспірології (“американці викачають усі метали”). На Херсонщині та загалом у південних регіонах дослідження виявило нові наративи, що стосувалися корисних копалин, – нібито “західні партнери приїхали не допомагати, а грабувати”. Звідси фейки про те, що “американці викачають усі рідкісноземельні метали” або що вже існують “таємні угоди” щодо ресурсів. Ці історії часто будуються навколо того, чого або взагалі немає в доведеному вигляді, або точно не описано публічними документами, і саме ця туманність використовується як “доказ” змови. Мета – посилити недовіру до будь-яких міжнародних програм і партнерств і перевести фрустрацію від війни на “союзників”, замість того щоб тримати фокус на агресорі.

Псевдонаукові “страшилки” під виглядом екології. Окрема група – це фейки, що паразитують на науковій та технічній тематиці. Геологічні дослідження, буріння, “вимірювання”, “експерименти”, “підземні роботи”. Наприклад, будь-які геологічні дослідження на Зміївщині можуть подаватися як “підготовка катастрофи”, “токсичні викиди”, “секретні військові проєкти” або “підрив ґрунтів”. У таких історіях важливо не подати факти, а просто створити атмосферу підозри. Реальна діяльність (наприклад, буріння чи копання може бути необхідним для звичайних інфраструктурних робіт) перетворюється на привід для конспірології, яка використовується, щоб розвалити довіру до місцевих інституцій, бізнесів, комунальних служб і будь-яких офіційних пояснень.

“Офіціалізація” фейків через інституції (екоінспекція) і неперевірені “зливи”. Дуже типова технологія, виявлена під час дослідження, – надати чутці вигляду офіційного повідомлення. Послатися на “екоінспекцію”, “інспекторів”, “перевірку”, показати “скрін документа”, який неможливо перевірити, або подати неперевірену інформацію так, ніби вона вже підтверджена державним органом. Це одночасно підіймає довіру до конкретного фейку (“раз інспекція сказала…”) і підточує довіру до інституції загалом. Бо, якщо виявляється, що “інспекція” цього не говорила, у частини аудиторії закріплюється не висновок “це фейк”, а відчуття “там усе мутно, цим держорганам не можна вірити”. В умовах війни ця тактика особливо токсична, бо б’є по здатності держави комунікувати реальні ризики: від екологічних наслідків обстрілів до техногенних аварій.

Інші фейки й маніпуляції

Серед інших фейків та маніпуляцій, які дослідники не повʼязують з російським впливом, у регіонах, що брали участь у дослідженні, домінують політична та комерційна джинса, чорний піар проти політиків і відомих діячів, немаркована реклама та маніпуляції в соцмережах. Окремо увагу дослідників привернули фейки про обстріли та відключення світла, які поширювалися телеграм-каналами. Такі фейки були насправді прихованою рекламою інших телеграм-каналів і були розраховані на те, що налякана аудиторія перейде за посиланням і приєднається до каналу, який у такий спосіб рекламувався. 

Було зафіксовано також активне використання тривожних повідомлень, фінансових маніпуляцій, накручувань підписників і гемблінгового контенту.

* Моніторинг проводився протягом серпня-грудня 2025 року й охопив ключові інформаційні ресурси (медіа та соцмережі) десяти регіонів України.