Лише одна людина спускалася до "Воріт пекла" в Туркменістані: що з нею сталося

Дарваза, або як його ще називають у Туркменістані "Сяйво Каракуму", являє собою палаючу воронку, з якої з 1971 року викидається природний газ. Перебувати поруч нестерпно через спеку, але один учений туди все-таки спустився в спеціальному жароміцному костюмі, пише Mirror.

Дарваза виникла, за однією з легенд, коли радянські геологи випадково завалили газову камеру під час буріння та згодом підпалили її, намагаючись локалізувати смертельно небезпечні гази та запобігти їхньому поширенню. Те, що, на думку інженерів, мало згаснути за кілька тижнів, горить уже понад 50 років (що й не дивно з огляду на те, що країна посідає четверте місце у світі за запасами природного газу).

Примітно, що в Туркменістані немає офіційних записів про цей інцидент, оскільки відповідна документація або засекречена, або недоступна, або відсутня в архівах — що відповідає політиці секретності країни. Ці "Врата в пекло" перебувають у вогні недалеко від села Дарваза, розташованого в самому серці Каракумської пустелі, і мають приблизні розміри 60-70 метрів завширшки і 20 метрів у глибину.

Кратер розташований поруч із селом Дарваза і за 260 км від Ашхабада. Саме село було ліквідовано 2004 року.

Цю пекельну яму видно за багато кілометрів і вона стала однією з головних туристичних визначних пам'яток Туркменістану. Незважаючи на гадану негостинність цієї палаючої прірви, свідоцтва відвідувачів вказують на те, що, хоч як це дивно, у кратері можуть бути виявлені ознаки життя.

Єдиний відомий випадок спуску людини в кратер був здійснений канадським дослідником Джорджем Курунісом. У листопаді 2013 року Куруніс вирушив на дно газового кратера Дарваза разом із National Geographic, щоб зібрати зразки ґрунту для проєкту Extreme Microbiome Project і дослідити потенційні ознаки життя в суворому середовищі кратера. Оснащений спеціальним термостійким костюмом, Куруніс зміг провести всередині вогняної безодні близько 17 хвилин.

Під час захопливого епізоду дослідження Куруніс описав їхню місію як "пошук позаземного життя просто тут, на Землі", з огляду на те, що вороже, багате метаном середовище кратера нагадує середовище деяких планет за межами нашої Сонячної системи. І справді, вони виявили ознаки життя. Експедиція Куруніса знайшла кілька видів бактерій у ґрунті на дні кратера.

Розповідаючи про свій досвід відвідування апокаліптичних "Воріт пекла", Куруніс сказав: "Там вирує неймовірна кількість полум'я, немов там багато вогню. Воно горить і вдень, і вночі. Якщо стояти на краю, можна почути рев вогню. Спека, якщо перебувати з підвітряного боку, нестерпна. По краях і ближче до центру тисячі маленьких вогників. Це дуже небезпечне місце".

Тепер, після більш ніж 50 років шаленого полум'я, що вирує, здається, що вогонь у кратері Дарваза нарешті згасає, хоча й поступово. Під час пресконференції в червні цього року Ірина Лурієва, директорка туркменської державної енергетичної компанії "Туркменгаз", повідомила світові, що кратер нарешті вигоряє, заявивши: "Якщо раніше величезна заграва від вогню була видна за кілька кілометрів, звідси й назва "Брама у пекло", то сьогодні лишився лише слабкий осередок загоряння".

Нагадаємо, раніше Фокус докладно писав про те, як виник кратер Дарваза.

Також "Врата пекла" є в Росії. Кратер або мегаобвал Батагай вперше було виявлено на супутникових знімках 1991 року після обвалення частини схилу на Янінському нагір'ї на Далекому Сході Росії.