Пам’яті Героя України, пілота гелікоптера Бориса Горошка

Борис народився у сім’ї військового 31 серпня 1984 року у м. Спаськ-Дальній Приморського краю (Росія). За рік родина переїхала до Німеччини, а ще через п’ять років – у Новий Калинів Самбірського району Львівської області. Його батько був військовим льотчиком і Борис теж пішов стопами батька.  

Після закінчення Новокалинівської загальноосвітньої школи юнак вступив до Харківського національного університета Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Після закінчення університету у 2006–2009 році проходив військову службу у 301-му зенітному ракетному полку Повітряних сил ЗСУ, який базувався у Нікополі Дніпропетровської області. З 2009 року служив у Новому Калинові на Львівщині у 12-й окремій бригаді армійської авіації імені генерал-хорунжого Віктора Павленка Сухопутних військ Збройних Сил України на посаді начальника штабу – заступника командира вертолітної ескадрильї. 

Із 2014 року офіцер був учасником бойових дій АТО/ООС, нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» та орденом «За вірність народу України». Льотчик 1-го класу Борис Горошко брав участь у миротворчих місіях ООН у Республіці Ліберія та Демократичній Республіці Конго.  

У вільний час він любив займатися гірськолижним спортом, плаванням, бігом та йогою, захоплювався відеозйомкою, походами в гори, книгами та автомобілями. Найбільше цінував у людях чесність, мріяв про велику сім’ю, хотів добудувати будинок. 

З початком повномасштабного вторгнення РФ майор Горошко продовжив боронити Батьківщину у лавах 12-ї окремої бригади армійської авіації імені генерал-хорунжого Віктора Павленка. 24 лютого 2022 року він виводив гелікоптери з аеродрому в Новому Калинові. Російські загарбники в перший день війни завдали ударів по військових частинах у Кам’янці-Бузькій, Новому Калинові та Бродах. Того дня військовослужбовці частини перевозили техніку, яку передавали на фронт: ракети, боєприпаси. Потім виконували завдання зі знищення ворожих колон.  

«Про перші польоти у Маріуполь навіть ніхто не знав. Це було завдання згори – рятувати бійців. Спочатку наші залітали туди та вилітали спокійно. Окупанти навіть не думали, що ми будемо таке робити. Пізніше вони вже підтягнули озброєння, яким можна збивати вертольоти», – ділиться спогадами друг Героя, капітан Іван Партика. Заздалегідь військовослужбовці не знали, що летітимуть у Маріуполь.  

5 квітня 2022 року майор Борис Горошко як командир вертольоту Мі-8 полетів до оточеного міста. Під час місії було доправлено зброю, ліки та продукти харчування захисникам комбінату «Азовсталь», на зворотному шляху мали забрати поранених. На борту разом із Борисом були ще два члени екіпажу та співробітник ГУР Міноборони. Гелікоптери з Дніпра вирушили парою, перший борт – ведучий, другий – ведений, командиром якого і був Борис Горошко. На розвантаження його машини в Маріуполі пішло більше часу, ніж планували, і командир першого вирішив летіти без нього. 

Перший вертоліт дістався Дніпра, а машину Бориса уразили дві російські ракети, до лінії розмежування борт не долетів чотири кілометри. Це був останній повітряний рейс українських гелікоптерів на підтримку захисників міста. 37-річний офіцер загинув разом із екіпажем поблизу селища Велика Новосілка Волноваського району Донецької області. «Мені одразу так щось клацнуло… Зрозумів, що його вже нема. Але на інше сподівався довго. Борька снився мені часто. Ледь не кожного дня, постійно хотів обняти мене. …Надія була до останнього, що, може, в полоні, може, з’явиться. Поки його не привезли…», – згадує Іван Партика.  

Загиблих льотчиків місцеві жителі поховали неподалік місця падіння вертольоту на окупованій території, а 4 травня 2023 року завдяки перемовинам їхні тіла були ексгумовані та передані на підконтрольну Україні територію. 

«З Борисом було дуже просто. Легкий душею. Навіть коли був злий, розмовляв спокійно. У нього такий темперамент був, що не проявляв агресії чи злості. Таким я його запамʼятав», – говорять побратими.

21 липня 2023 року Бориса Горошка перепоховали на Полі почесних поховань Личаківського кладовища у Львові. Церемонія прощання відбулась у середмісті Львова, у гарнізонному храмі Петра і Павла. У захисника залишилися дружина, донька, мати, брат та сестра. 

«Добрий, люблячий, чесний, уважний, організований, дбайливий, щирий, розумний, сміливий, сильний, усміхнений, позитивний, завжди готовий допомогти іншим…», – сказала про чоловіка дружина Ольга. 

Ще за життя 29 березня 2022 року Указом Президента України Борис Горошко був удостоєний ордена Богдана Хмельницького ІІІ ступеня за особисту мужність.  

У грудні 2023 року з нагоди Дня Збройних сил України його посмертно нагородили «Почесним знаком Святого Юрія» за виняткову жертовність та героїзм. Цю нагороду вручають за видатні заслуги перед Львовом. 

А 23 серпня 2024 року Указом Президента України Борису Горошку присвоїли звання Героя України. Йому також було присвоєно звання підполковник (посмертно). 

Честь і слава Герою! 

Перше фото: Фейсбук-сторінка Лана Борисова

За матеріалами Меморіал. Платформа пам'яті, Главком