/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F32%2F5188a85d07494c4c43328d7c120e48d7.jpg)
"Повернення історичних земель Росії": названо країни, куди збирається ступити чобот окупанта
Президент Росії Владімір Путін знову публічно підтвердив, що його територіальні претензії виходять далеко за межі вже окупованих українських регіонів. Про це йдеться в аналітичному матеріалі за авторством Пітера Дікінсона.
17 грудня під час виступу перед керівництвом міністерства оборони РФ у Москві Путін заявив, що максималістські цілі вторгнення в Україну будуть досягнуті в будь-якому разі, а саму війну він охарактеризував як "хрестовий похід" за відновлення втраченого після розпаду СРСР впливу Росії.
Також він сказав, що в разі відмови України і її союзників від змістовних переговорів Москва буде добиватися захоплення так званих історичних земель у воєнний спосіб.
Суперечливі сигнали Путіна щодо реальних територіальних цілей
В Atlantic Council зазначають, що така риторика не є новою для Путіна. Він давно використовує історичні аргументи для виправдання війни проти України й неодноразово порівнював нинішнє вторгнення з імперськими війнами Петра І у XVIII столітті. Водночас нинішні заяви пролунали на тлі обговорень у США і Європі можливостей компромісного миру із Кремлем.
Найобережніше трактування слів Путіна, за оцінкою аналітиків, можна звести до того, що йдеться про частину Донбасу, яку досі контролює Україна. Саме ця територія нині є в центрі потенційних переговорів, і Москва розглядає її як умову припинення вогню. Водночас Кремль неодноразово подавав суперечливі сигнали щодо своїх реальних територіальних цілей.
Додаткову увагу викликала згадка Путіним "Новоросії". Цей термін царської доби у XVIII–XIX століттях використовували для позначення південних і східних регіонів сучасної України, які тоді входили до складу Російської імперії. У радянський період він зник з офіційного вжитку, однак Кремль знову відновив його після початку російської агресії проти України 2014 року, зауважили аналітики.
Попри відсутність єдиного трактування кордонів "Новоросії", росіяни заявляють про територію, яка значно перевищує межі нині частково окупованих Запорізької і Херсонської областей. У Atlantic Council нагадують, що Путін раніше натякав, що під "Новоросією" має на увазі приблизно половину України, включно із чорноморським узбережжям, а також такими містами, як Одеса й Харків.
Плани на Київ
Окреме питання – Київ, зазначають у статті. У російській національній міфології українську столицю подають як "матір міст руських" і духовний центр російського православ’я. Путін неодноразово наголошував на сакральному значенні Києва у своїх публічних виступах і текстах, де заперечував легітимність української державності. Аналітики вважають малоймовірним, що він погодиться на будь-яку мирну формулу, яка закріпить Київ як столицю незалежної України.
В Atlantic Council роблять висновок, що з огляду на численні заяви й публікації Путіна його уявлення про "історично російські землі" фактично охоплює всю територію України. Сам російський президент прямо заявляв про це:
"Я вже багато разів говорив, що вважаю російський і український народи одним народом насправді. У цьому сенсі вся Україна наша".
Утім, імперські амбіції Кремля, за оцінкою аналітиків, виходять за межі України. Путін неодноразово ототожнював Російську імперію і Радянський Союз із "історичною Росією". 2022 року він заявив, що СРСР – це і є історична Росія, а ще раніше назвав розпад Союзу "розпадом історичної Росії".
Atlantic Council застерігає, що така риторика є небезпечною і для європейської, і для глобальної безпеки. Саме прагнення Кремля повернути "втрачену велич" стало головним чинником найбільшої війни в Європі із часів Другої світової.
Також аналітики зазначають, що глибоке відчуття історичної образи через розпад СРСР у Путіна перетворилося на "стійку одержимість" Україною, яку він розглядає як символ, котрий уособлює, на його думку, несправедливість пострадянського часу.
Можливі об’єкти майбутньої російської агресії
Аналітики сумніваються, що захоплення України здатне задовольнити Путіна. Ті самі псевдоісторичні аргументи можуть бути використані проти будь-якої держави, яка в минулому перебувала під російським імперським контролем, зазначено в матеріалі.
З огляду на кордони Російської імперії напередодні Першої світової війни, потенційними об’єктами майбутньої російської агресії, за оцінкою Atlantic Council, можуть стати Фінляндія, Польща, країни Балтії, Білорусь, Молдова, держави Південного Кавказу і Центральної Азії. Водночас аналітики зазначають, що цей перелік не є вичерпним і до нього можуть входити також колишні країни, які перебували під радянським контролем у Східній Європі.
17 грудня під час виступу перед керівництвом міністерства оборони РФ у Москві Путін заявив, що максималістські цілі вторгнення в Україну будуть досягнуті в будь-якому разі, а саму війну він охарактеризував як "хрестовий похід" за відновлення втраченого після розпаду СРСР впливу Росії.
Також він сказав, що в разі відмови України і її союзників від змістовних переговорів Москва буде добиватися захоплення так званих історичних земель у воєнний спосіб.
Суперечливі сигнали Путіна щодо реальних територіальних цілей
В Atlantic Council зазначають, що така риторика не є новою для Путіна. Він давно використовує історичні аргументи для виправдання війни проти України й неодноразово порівнював нинішнє вторгнення з імперськими війнами Петра І у XVIII столітті. Водночас нинішні заяви пролунали на тлі обговорень у США і Європі можливостей компромісного миру із Кремлем.
Найобережніше трактування слів Путіна, за оцінкою аналітиків, можна звести до того, що йдеться про частину Донбасу, яку досі контролює Україна. Саме ця територія нині є в центрі потенційних переговорів, і Москва розглядає її як умову припинення вогню. Водночас Кремль неодноразово подавав суперечливі сигнали щодо своїх реальних територіальних цілей.
Додаткову увагу викликала згадка Путіним "Новоросії". Цей термін царської доби у XVIII–XIX століттях використовували для позначення південних і східних регіонів сучасної України, які тоді входили до складу Російської імперії. У радянський період він зник з офіційного вжитку, однак Кремль знову відновив його після початку російської агресії проти України 2014 року, зауважили аналітики.
Попри відсутність єдиного трактування кордонів "Новоросії", росіяни заявляють про територію, яка значно перевищує межі нині частково окупованих Запорізької і Херсонської областей. У Atlantic Council нагадують, що Путін раніше натякав, що під "Новоросією" має на увазі приблизно половину України, включно із чорноморським узбережжям, а також такими містами, як Одеса й Харків.
Плани на Київ
Окреме питання – Київ, зазначають у статті. У російській національній міфології українську столицю подають як "матір міст руських" і духовний центр російського православ’я. Путін неодноразово наголошував на сакральному значенні Києва у своїх публічних виступах і текстах, де заперечував легітимність української державності. Аналітики вважають малоймовірним, що він погодиться на будь-яку мирну формулу, яка закріпить Київ як столицю незалежної України.
В Atlantic Council роблять висновок, що з огляду на численні заяви й публікації Путіна його уявлення про "історично російські землі" фактично охоплює всю територію України. Сам російський президент прямо заявляв про це:
"Я вже багато разів говорив, що вважаю російський і український народи одним народом насправді. У цьому сенсі вся Україна наша".
Утім, імперські амбіції Кремля, за оцінкою аналітиків, виходять за межі України. Путін неодноразово ототожнював Російську імперію і Радянський Союз із "історичною Росією". 2022 року він заявив, що СРСР – це і є історична Росія, а ще раніше назвав розпад Союзу "розпадом історичної Росії".
Atlantic Council застерігає, що така риторика є небезпечною і для європейської, і для глобальної безпеки. Саме прагнення Кремля повернути "втрачену велич" стало головним чинником найбільшої війни в Європі із часів Другої світової.
Також аналітики зазначають, що глибоке відчуття історичної образи через розпад СРСР у Путіна перетворилося на "стійку одержимість" Україною, яку він розглядає як символ, котрий уособлює, на його думку, несправедливість пострадянського часу.
Можливі об’єкти майбутньої російської агресії
Аналітики сумніваються, що захоплення України здатне задовольнити Путіна. Ті самі псевдоісторичні аргументи можуть бути використані проти будь-якої держави, яка в минулому перебувала під російським імперським контролем, зазначено в матеріалі.
З огляду на кордони Російської імперії напередодні Першої світової війни, потенційними об’єктами майбутньої російської агресії, за оцінкою Atlantic Council, можуть стати Фінляндія, Польща, країни Балтії, Білорусь, Молдова, держави Південного Кавказу і Центральної Азії. Водночас аналітики зазначають, що цей перелік не є вичерпним і до нього можуть входити також колишні країни, які перебували під радянським контролем у Східній Європі.