Привид Будапешта: як швидкий мир може стати пасткою

В ефірі мені запропонували поговорити про план «довгострокового миру». Але у форматі «завершення війни». Канал називати не буду – це вже усталене визначення. Автор якого (завершення війни) – Трамп. У його розумінні, можливо, визначення правильне і частково воно закладене навіть у «20 пунктах». Але про це пізніше.

З нашої точки зору питання впирається у дуже просту тезу – поки є окуповані території, поки в документах йдеться про «лінію зіткнення», а не державний кордон, можна говорити про «перемир'я», «припинення бойових дій», «завершення гарячої фази війни». Але війна завершується мирним договором з підтвердженням нових або старих кордонів. Тому в нашому випадку мова йде про «замороження», в кращому випадку «завершення гарячої фази». І подібний режим може тривати досить довго.

Але це, ще раз, не «завершення війни». Типовий приклад – війна СРСР проти Японії. Мирного договору досі немає. Тому що є проблема Курильських островів і кордону. СРСР, а сьогодні РФ з одного боку і Японія з іншого формально перебувають у режимі «виходу зі стану війни».

Московська декларація зафіксувала вихід з даного стану сторін і намір провести переговори про мирний договір у майбутньому. Мирного договору так і немає. До речі, у нас формально так і немає офіційного «стану війни» з Росією – війна не оголошена жодною зі сторін. Тому формально в нашому випадку мова йде про «завершення бойових дій».

Але як же завершення війни або довгостроковий мир? Ось тут знову варто звернутися до логіки Трампа. Так, його пропозиції «віддати території» в чистому вигляді не пройшли. Ідея РФ визнати окуповану частину України або, хоча б Крим частиною Росії «де юре» теж явно не проходить. Тим більше, що зараз вже обговорюються не початкові «28 пунктів» угоди, а «20», зміст яких озвучений президентом Зеленським.

Ось про один з цих пунктів я хотів би поміркувати. Перший, на який звернули найменше уваги, – «підтвердження суверенітету України». Прочитав його і стало не по собі – відразу згадав Будапештський меморандум з різним тлумаченням всього лише одного словосполучення «reaffirm their commitment», яке переклали як «підтверджують свої зобов'язання».

І далі, розширити розуміння слова «зобов'язання» до «гарантії». У реальності словосполучення має й інший переклад «підтверджують прихильність». Погодьтеся, різниця є.

До чого такий довгий «ліричний відступ»? До визначення суверенітету і п.1 з «20 пунктів на переговори» – підтвердження суверенітету. Наведу витяг і фактично визначення з декларації про державний суверенітет України «державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах».

І ось тут маємо пастку. У російських визначеннях, та й у частині українських, йдеться про повноту влади, самостійність держави, але не робиться акцент на «території».

В англомовних джерелах, навпаки, державний суверенітет – згадане право приймати самостійні рішення і... контроль державної влади на певних територіях.

Вже зрозуміли, де пастка і чому треба «підтверджувати суверенітет»? Саме – питання у тому, на які території він поширюється. Тобто план пропонує ключовим державам-учасницям процесу (в тому числі РФ, США та й самій Україні) «перепідтвердити» суверенітет. Але над якою територією?

І якщо є такий пункт і він проходить як «незначний» (хоча для РФ і США він вкрай важливий), то наступні формулювання, де згадуються території, стають ключовими.

Простіше кажучи, РФ тоді не отримує визнання окупованих територій російськими. Але отримує визнання і визнає суверенітет України над неокупованими територіями. І втрату такого (відмова в договорі) над тим, що вважає своїм. Далі справа техніки – почекати 4-5 років і вже, озброївшись п.1 з можливо підписаної угоди, знову піднімати питання про кордони і «великий мирний договір».

Чи можна уникнути такої пастки? Звичайно, дуже уважно вивчаючи кожну букву, кожну кому. І уникаючи моментів, які можуть бути трактовані двояко. Якщо цього не зробити – отримаємо той самий Будапештський меморандум, тільки «вид збоку». А журналістів наполегливо прошу бути дуже обережними у визначеннях.