Пам’яті поета, старшини запасу Олександра Бережного

Олександр Бережний мешкав у Жовтих Водах на Дніпровщині. Був членом козацького товариства, депутатом міської ради VII скликання, головою літературної студії «Горицвіт». Відданий патріот своєї держави, чудовий сім’янин, надійний та відповідальний друг і колега. Із вересня 2020 року працював стрільцем третього розряду у стрілецькій команді станції П’ятихатки-Стикова Криворізького загону воєнізованої охорони регіональної філії «Придніпровська залізниця». 

У перший день повномасштабного вторгнення РФ добровольцем прийшов у військкомат і був мобілізований. Служив у обслузі 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 7 механізованої роти 3 механізованого батальйону Збройних сил України. 

Свій 57 день народження 7 березня 2022 року відзначив зі зброєю в руках. Загинув 4 травня під час бойового завдання біля Старого Салтова на Харківщині, де точилися запеклі бої. Цей населений пункт наші військові звільнили наприкінці квітня, але ворог постійно його обстрілював.

Олександр народився 1965 року у селі Красний Луг П'ятихатського району Дніпропетровської області. Навчався у школі села Пальмирівка, після неї - у Дніпропетровському коледжі автоматики та телемеханіки. У 1984 році був призваний на військову строкову службу, пройшов шлях від рядового до головного сержанта.  

У 1987 році вступив до Дніпропетровського національного університету, тоді ж переїхав до Жовтих Вод. Працював на заводі «Електрон» та комунальному підприємстві житлового ремонтно-експлуатаційного об’єднання.  

Олександр був творчою людиною. Своє ставлення до життя та людей, свої плани і сподівання, свою громадську позицію викладав у віршах, які почав писати з дитинства, - розповідають про захисника Лариса Ізмоденова й Олена Кушнерук. 

Видані збірки Олександра Бережного - це роздуми про історію України, наше життя, славетних козаків, особисті філософські погляди, ліричні мотиви. Особливе місце у віршах поета займає його рідне місто. Автор змальовує словами світлий образ землі батьків, сивочолих козаків, неповторну природу та солов’їну українську мову. 

Чотири поетичні збірки Олександра Бережного, повість і дуетна збірка, написана у парі з дружиною Світланою, «Кольорове світло» стали лауреатами загальнонаціонального конкурсу «Українська мова - мова єднання». Чоловік був ініціатором і організатором першого поетичного конкурсу в Жовтих Водах «Молодий Горицвіт». Пісні на його вірші лунали майже на кожному міському святі.  

Дружина Світлана так згадує про себе і чоловіка у день повномасштабного нападу РФ: «24 лютого ми прокинулися як зазвичай. Я поїхала на роботу, а він був вихідний. Їдучи до школи, дізналася, що розпочалася війна. Я одразу зателефонувала чоловіку, а він говорить, що зайнятий по роботі. Думаю, чого це він зайнятий, якщо вихідний день. Виявляється, він вирішив йти добровольцем». 

Через дві години пані Світлана дізналася, що Олександр вже у військкоматі та чекає на відправлення. «Доля дала нам трішки часу, і я встигла годину побути з коханим. Привезла йому речі, бо він нічого з собою не взяв. Це була остання наша з ним зустріч», - розповіла жінка.

«Старшина запасу Бережний Олександр був чудовою, неймовірно позитивною людиною. В перший день повномасштабного російського вторгнення на територію України, разом з іншими героями жовтоводцями, не чекаючи на повістку і виклик для проходження військової служби за мобілізацією, прийшов до центру комплектування», - розповів начальник четвертого відділу Кам'янського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Олег Бояринцев.

За словами дружини, Олександр знав, що буде повномасштабна війна. Упродовж її перших місяців постійно був у зоні бойових дій.  

«24 лютого ввечері їх забрали, а вже вночі був перший бій. Я і день, і ніч була на телефоні, чекала дзвінка, змішалися всі дати. Були листування, особливо вночі, коли йому не можна було спати. І щоб не заснути, він мені писав, я завжди відповідала, чи то о першій ночі, чи о третій», - згадує пані Світлана. 

4 травня 2022 року бригада, в якій служив поет,  йшла штурмувати території, аби зупинити ворога. Перед боєм, десь о 10 ранку, Олександр зателефонував дружині і пообіцяв: якщо все буде добре - передзвонить ввечері. Бригада відбила ворога, але у БТР влучив ворожий снаряд. Молодого побратима вогонь спопелив повністю, а Олександра встигли дістати. Однак поранення виявилися несумісними із життям. 

І в окопах Олександр Бережний писав вірші. Цю збірку захисник-поет присвятив дружині. Написав: «Моїй коханій дружині, моєму сонечку, вірші під обстрілами, Харків. Він і вона».  

8 травня чоловіка поховали у Жовтих Водах.

Олександр Бережний завжди був упевнений, що все буде Україна! 

Вічна пам’ять Захисникові!

Фото з сімейного архіву та порталу «ДніпроКультура» 

За матеріалами Укрзалізниця, портал «ДніпроКультура», Жовті Води.City