Загроза самоцензури. Винахід Портнова та Свинарчуків поставив журналістів на межу

Політики використовують судові позови, аби тиснути на активістів, журналістів та медіа. І є низка класичних схем, до яких вони вдаються: «свій суддя», гра на виснаження або цінник на правду. Останнє – це коли сума позову має дуже багато нулів. Навіть якщо шанси виграти суд для політика примарні, то журналісту чи редакції платити кілька років гонорари адвокату та знайти кошти на судовий збір можуть стати серйозним викликом. За таких умов як журналіст, так і редакція, буде, як правило, зважувати не просто на те, як писати, а чи писати взагалі. Так може включитися самоцензура. Активісти, які не мають за собою організаційної підтримки, тут ще більш вразливі, ніж журналісти. 

Така технологія тиску вже отримала свою назву – це Slapp-позови. Євросоюз напрацював законодавство, яке дозволяє це явище блокувати. Журналісти та міжнародні партнери вимагають, щоб схожі норми з’явилися і в Україні.

У грудні засідала робоча група з напрацювання законодавчих механізмів протидії Slapp-атакам. Новий законопроєкт може з’явитися вже в січні-лютому нового року. Голова комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин зазначає, що знайти голоси у Верховній Раді може бути складно. Низка політиків, зокрема народні депутати, самі користуються таким інструментом для тиску на журналістів. 

«Свій суд» для Портнова та «позови-клони» від «Свинарчуків»

Найяскравішими прикладами таких позовів є справи, які проти журналістів ініціював колишній заступник голови Адміністрації президента Віктора Януковича Андрій Портнов. 

Портнов вимагав у Руху «Чесно» вилучити його прізвище з Реєстру зрадників. Політик долучив до справи  Національне агентство з питань запобігання корупції як співвідповідача і саме це дало йому змогу розглянути справу у Печерському районному суді міста Києва. Якби відповідачем була лише громадська організація – позов розглядав би Подільський районний суд. Тобто відбулася штучна зміна підсудності, аби позов потрапив «куди потрібно».

І тут варто нагадати, що Печерський районний неодноразово ставав на бік екснардепа – він виграв у першій інстанції справу проти Hromadske через розслідування щодо окупації Криму, а також справи щодо ЦПК та проєкту «Схеми». 

Після того, як Портнова вбили, «Схеми» дослідили, як він вибудовував касту «своїх» суддів і мав вплив на формування органів адвокатури.

Ще однією ознакою таких позовів є завищений фінансовий тягар, який позивач хоче покласти на журналіста або редакцію. Наприклад, той же Портнов у згаданій вище справі мав отримати 192 тис. грн відшкодування за надання правничої допомоги в першій інстанції, а в апеляції ці вимоги зросли до 400 тис. 

І суми можуть бути значно більшими і сягати, наприклад, 750 тис. грн компенсації за моральну шкоду. Саме таку суму намагалися стягнути з головної редакторки інтернет-видання «Волинь Online» Мар’яни Метельської. Вона повідомила, що група компаній «Техноторг» подала проти неї судовий позов 2023 року через розслідування про можливий зв’язок діяльності групи з Росією та Білоруссю. 

Іншою ознакою є подання позовів до одних і тих самих відповідачів, але від різних осіб. Яскравим прикладом тут є кейс Гладковських (Свинарчуків) проти редакції Bihus.info, які викрили розкрадання коштів в оборонному секторі. Спочатку позов був поданий сином – молодшим Гладковським. У ньому позивач просив визнати недостовірним та видалити весь сюжет. 

Після того, як апеляція відмовила, із новим позовом вже звернувся батько. А новий позов це знову час і судові витрати. Старший Гладковський, окрім визнання інформації недостовірною, хотів компенсацію моральної шкоди, яку оцінив у 2 млн грн.

Навіть якщо суд не задовольнить вимоги і не стягне таку суму, то це все одно ставить додаткові фінансові обмеження для апеляційного оскарження. Для подачі апеляції сума судового збору може бути чималою. Наприклад, в справі старшого Гладковського, після програшу в першій інстанції, сума апеляційного збору була близько 30 тис.

Ще один аспект тривалість позовів. Справа Гладковських розглядалася понад чотири роки. За цей час в першій інстанції встигло змінитися три судді. І кожен раз розгляд справи починався спочатку. 

Крім того, що сам судовий процес може бути тривалим через надмірне навантаження судів та недостатню забезпеченість кадрами, позивачі часто вдаються до навмисного затягування розгляду справ. Елементами такого затягування є надмірна кількість клопотань, безліч різних експертиз чи просто порушенням процесуальної поведінки. 

Крім використання безпосередньо судових процесів, елементом Slapp-позовів можуть бути й позасудові важелі впливу.

Так, у справі за позовом народного депутата Олександра Горобця до голови громадської ініціативи «Голка» Ірини Федорів, був використаний висновок Комісії журналістської етики, який став одним з ключових аргументів нардепа в суді. 

За словами керівниці «Голки», комісія провела засідання і не поінформувала її про це, хоча мала б це зробити. Ба більше, у своєму рішенні комісія оголосила дружнє попередження та рекомендувала «Українській правді» обмежити доступ до блогу про Горобця. Також Комісія відмовила Федорів у тому, щоб надрукувати її позицію.

Це ж рішення Комісії з журналістської етики пізніше використав ексмер Ірпеня Володимир Карплюк не лише для інформаційної кампанії проти Федорів, а і як аргумент для свого позову проти неї.

І тут варто зазначити, що у своєму бажанні формувати інформаційне поле політики йдуть ще далі. Уже згаданий ексмер Ірпеня Карплюк заснував «Фонд захисту репутації». Тобто недоброчесні політики можуть створювати й свої інструменти для того, щоб пізніше підсилювати Slapp-позови. 

На рівні національних громадських організацій та медіа ситуація завжди більш публічна. А регіональні випадки тиску на журналістів та активістів потребують окремої уваги. Журналістка-розслідувачка із Закарпаття Олена Мудра, яка захищає від знищення Карпати, заявила про дискредитаційну кампанію в медіа стосовно неї і проти неї подали кілька позовів. 

У декількох «сумнівних» медіа був опублікований матеріал з вигаданими історіями про джерела її доходів (нібито роботу за російські кошти) та про її сімʼю. 

Олена вважає, що ці дії пов’язані з її розслідуваннями про діяльність ТОВ «УК «Вітряні парки України» в Закарпатській області, яка на високогір’ї споруджує вітряки. Вона подала заяву до поліції щодо перешкоджання її законній професійній діяльності та порушення недоторканності приватного життя.

Що ж може змінитися і хто над цим працює?

До 2027 року Україна має запровадити анти-Slapp законодавство. А це значить, що треба врахувати норми положень Директиви (ЄС) 2024/1069 Європейського Парламенту та Ради про захист осіб, які беруть участь у громадській діяльності, від явно необґрунтованих претензій або зловживань у судових процесах, а також Європейського акту про свободу медіа (European Media Freedom Act, EMFA). 

Для цього парламент має внести зміни до цивільного та господарського процесуального законодавства. Насамперед маються на увазі механізми, які дадуть суду змогу оперативно реагувати на зловживання процесуальними правами з боку позивача, зокрема у випадках, коли позов очевидно подається з метою перешкоджання журналістській діяльності або створення фінансового тиску.

Нова українська ініціатива, яку готують народні депутати, передбачатиме низку нововведень. Одне з них – дати можливість суддям дострокового відхиляти позови, які мають ознаки зловживання судовим процесом. 

У законопроєкті мають перебачити низку умов, частину з яких ми вже описали вище, які будуть маркерами для виявлення позовів, що подаються з метою зловживання судовими процесами проти громадської участі. 

Що важливо, у справах, пов’язаних із громадською участю, обов’язок доведення обґрунтованості позову повинен покладатися саме на позивача.

Тут варто додати, що судова практика у цьому напрямі вже напрацьовується, але лише на рівні Верховного Суду. Так цьогоріч суд відмовив у відкритті провадження народному депутатові Ігореві Фрісу («Слуга народу»), який позивався до регіонального медіа «Галка». Позиція Верховного Суду ґрунтувалася на тому, що справа народного депутата – малозначуща. І це не поодинокий випадок. Через місяць із тим самим формулюванням відмовили народному депутату Горобцю. 

Народна депутатка Євгенія Кравчук («Слуга народу») зазначає: «Один з варіантів вирішення цього питання – це дійсно дати можливість суддям закривати такі справи на ранній стадії, як, очевидно, безпідставні. Саме позивач мав би у таких випадках доводити суду, що його позов – це не зловживання. Нам треба розробити та підтримати відповідні законодавчі зміни до кінця 2026 року. Переконана, чим більше авторів та підтримки матиме майбутній законопроєкт, тим швидше він буде ухвалений. На щастя, страх судового переслідування сьогодні не є чинником, що стримує медіа під час висвітлення подій. Це добрий сигнал, який свідчить, що ми можемо діяти превентивно і не дати цій проблемі розростися».

Ще один запобіжник, який має з’явитися – це механізми відшкодування шкоди особам, що постраждали від таких справ.

За те, що на журналіста чи активіста здійснили Slapp-атаку, він має отримати компенсацію. Це повинно стати запобіжником від подальших спроб судового тиску.

Тобто журналіст чи активіст, який зазнав такої атаки може розраховувати на компенсацію.

Також має з’явитися чітке визначення поняття громадського діяча, громадської участі та розширене тлумачення того, що вважається суспільним інтересом.

Громадськими діячами повинні визнаватися, зокрема, журналісти, видавці, медіа та їх працівники, викривачі, громадські організації, професійні та творчі спілки, митці, дослідники, науковці, письменники та інші особи, які поширюють суспільно необхідну інформацію або захищають загальновизнані права людини.

Член національної ради з питань телебачення та радіомовлення Олександр Бурмагін розповідає, як буде проходити підготовка законопроєкту до розгляду у Верховній Раді: 

«Коли буде готовий проєкт документа, то, окрім того, що буде публічне обговорення, робоча група надішле його судовій гілці влади, адвокатурі та академічній спільноті. Далі треба буде проаналізувати зауваження і рекомендації й реєструвати. Своє слово щодо тексту законопроекту має сказати й Рада Європи і Євросоюз, бо це частина наших зобов'язань».

А за словами голови Комітету Верховної Ради з питань свободи слова Ярослава Юрчишина з голосами народних депутатів можуть виникнути проблеми:  «Оскільки серед тих хто зловживає позовами досить багато політиків, то знайти голоси буде складно. Але за умови підтримки наших напрацювань суспільством та міжнародними партнерами ми можемо перенести вимоги з боку ЄС щодо анти-SLAPP законодавства на найближчий період. По графіку роботи групи плануємо в січні-лютому виставити напрацювання на публічне обговорення. За оптимістичного сценарію тоді можемо очікувати голосування на наступній сесії яка триватиме до червня 2026 року. Справжній зміст європейської інтеграції полягає у захисті тих, хто публічно відстоює суспільний інтерес і говорить правду».