Кульмінація і криза переговорного процесу щодо завершення російсько-української війни

Переговори між США й Україною на вищому рівні у Флориді в неділю, 28 грудня, і реакція Росії на це в понеділок, 29 грудня, засвідчили одночасно і кульмінацію, і кризу переговорного процесу щодо завершення російсько-української війни.

Трамп і Зеленський вийшли на переговори у Флориді з різними цілями. Зовні це виглядало як фіналізація узгодження спільного американо-українського мирного плану.

Однак, схоже, президент США хотів дотиснути українського колегу до односторонніх поступок в бік Росії для досягнення швидкого миру в Україні. А Зеленський, навпаки, прагнув переконати Трампа у своїй конструктивності й готовності до гнучких компромісів стосовно Донбасу на американських умовах, але так, щоб і Росія погодилась на компроміси (перемир’я на 60 днів до проведення референдуму про рамкову мирну угоду; обопільне відведення російських і українських військ на Донбасі).

А якщо Росія не погодиться, то переконати Трампа в тому, що саме Росія не хоче припинення війни в Україні і треба тиснути на Кремль.

Але сталося не так, як гадалося, і, з іншого боку, вже майже за звичним сценарієм. Путін перед зустріччю Трампа із Зеленським мав телефонну розмову з президентом США (майже як в жовтні), і, схоже, що вчергове, йому вдалося хоча б частково зазомбувати Трампа. Цілком ймовірно, що і зараз в організації телефонної розмови між Трампом і Путіним спрацював тандем Стів Віткофф – Кирил Дмітрієв.

Однак Трамп не дотиснув Зеленського, як хотіли в Кремлі, хоча і розсипався в компліментах на адресу Путіна. Особливо огидно виглядало, як Трамп розповідав про "щедрість" Путіна щодо України, і як російський диктатор хоче успіху України після завершення війни.

Ми щодня бачимо і відчуваємо "щедрість" Путіна в ракетних і дронових ударах по українських містах, по мирних людях, по об’єктах енергетики, внаслідок чого українців позбавляють опалення й електрики – і все це в морозну зиму.

Російські таргани в голові Трампа знов святкували тактичну перемогу. Проте і повністю в інтересах Росії Трамп не зіграв. На українські компроміси Трамп не погодився (хоча вони були майже за американським сценарієм), але і Зеленського не дотиснув на виконання російських ультиматумів.

Тобто, за нашою термінологією і з погляду наших інтересів, не відбулося ні зради, але й ні перемоги (хоча б в дипломатичному сенсі і з погляду інтересів Зеленського). Стало очевидним те, про що попереджали багато коментаторів (зокрема й автор цих рядків), що переговорний процес поступово заходить в глухий кут.

Однак Кремлю цього було замало. Треба було підвищити ставки. І з’явилася історія про атаку українських безпілотників на резиденцію Путіна на Валдаї.

Не буду оцінювати, що там було насправді. Просто зазначу, що атаки українських безпілотників вже неодноразово були і на Москву, і поруч з різними путінськими резиденціями, які ретельно охороняються. І особливого ажіотажу в Росії це не викликало. Але зараз все було інакше. Потрібна була конспірологічна і драматична історія про підступних українців, які агресивно атакують путінський "дім" (це за словами Трампа). Хоча насправді Путін там буває нечасто.

Очевидно, що "атака на резиденцію Путіна" – це російська інформаційно-психологічна операція (ІПСО), спрямована особисто на президента Трампа і на зрив переговорного процесу з формування спільного американо-українського мирного плану. Дуже показово, що РФ повідомила про цю "атаку" із суттєвою затримкою і лише після інформації про другу телефонну розмову між Трампом і Путіним.

Міністр закордонних справ РФ С. Лавров вже заявив, що йдеться про суттєву зміну переговорної позиції Росії. Відзначу, що це відбувається вже не вперше. Щойно позиція Трампа стосовно Путіна і Росії стає м’якою і доброзичливою, відразу Росія посилює свої вимоги й ультиматуми до України.

Але в Кремлі, схоже, також були дуже занепокоєні, що переговорний процес між Україною і США просунувся занадто далеко, тому його треба було зірвати. Саме тому і відбулася ця російська ІПСО про атаку українців на нібито "дім" Путіна.

На жаль, всі ці російські звинувачення підтвердили припущення, що Росія хоче не припинення війни, а її ескалації. Якась криза в переговорному процесі неминуче мала статися. Війна триває не лише на фронті, а й на дипломатичному треку і в інформаційній сфері.

Оригінал