Підсумки Ради – 2025: головні прогульники, нові підозрювані та топ-5 законотворців

2025 рік став ще одним роком без виборів, а отже, це був іще один додатковий рік роботи Верховної Ради ІХ скликання.

За цей рік депутати встигли провести 85 засідань і ухвалити понад 500 нових законів. Рада у 2025-му перезавантажила уряд, ухвалила історичну угоду про копалини та спробувала поборотися за свою субʼєктність.

Рекордно мало депутатів, системні прогули, десятки підозр і небажання очищувати комітети від утікачів та фігурантів справ створили небезпечну норму: парламент без повного складу й без реальних санкцій за бездіяльність. Умови війни стали виправданням не лише для відкладених виборів, а й для відкладених рішень, які назрівали роками.

Спроба знищити незалежність НАБУ і САП цього літа стала моментом істини. Вона показала, що навіть у країні, що веде війну, антикорупційні запобіжники лишаються крихкими, а парламентська більшість – схильною до швидких і небезпечних рішень. Водночас масовий спротив і вимушений відкат довели інше: суспільство все ще здатне втручатися, коли правила гри порушують надто відверто.

«Чесно» згадує, що встигли зробити та чим запамʼятались народні депутати у Верховній Раді у 2025 році.

Депутатів усе меншає

Цьогоріч Верховна Рада продовжила зменшуватися. На кінець року у парламенті лишається рекордно мало депутатів – усього 395. І це знову історичний мінімум.

Протягом 2025 року Раду покинули ще восьмеро народних депутатів. Так троє написали заяви про дострокове складання мандата. Це підозрювана в недостовірному декларуванні «слуга» Ірина Кормишкіна, яка пішла якраз на тлі отримання вже другої підозри від НАБУ, а також її колега по партії Анна Колісник.

А ще написав заяву про складання депутатських повноважень мажоритарник з Кіровоградщини Олесь Довгий, який майже не ходив у Раду ще від початку 2021 року.

Крім того, з Верховної Ради нарешті вигнали нардепа-утікача Андрія Одарченка після того, як суд остаточно визнав його винним у хабарі.

Верховна Рада також скоротилась через те, що у 2025 році пішли з життя аж четверо народних депутатів. Це мажоритарники Сергій Швець (Слуга народу), Володимир Мороз (від забороненої ОПЗЖ) та Ярослав Рущчишин (Голос), а також другий номер у списку «Євросолідарності» і колишній спікер Ради Андрій Парубій, якого вбили на вулиці у Львові.

Водночас у Раду у 2025 році прийшло лише двоє нових депутатів – це Сергій Мельнік та Дмитро Слинько, які поповнили лаву «Слуги народу» замість Кормишкіної та Колісник.

Замість Парубія у Раду мала потрапити наступна по списку представниця «Євросолідарності» Тетяна Чорновіл. Але оскільки наразі вона служить у війську, у ЦВК дозволили їй на рік продовжити термін подачі документів для реєстрації нардепкою.

А от решту вибулих депутатів поки ніхто замінити не зможе. Річ у тім, що цьогоріч мандати втратили переважно депутати-мажоритарники і в такому випадку потрібно провести довибори на їхніх округах. Утім, як уже добре відомо, жодні вибори неможливі допоки триває воєнний стан.

Перетасовки у Раді

Все менше депутатів лишається і всередині монобільшості «Слуги народу». За рік фракція зменшилась з 232 до 229 депутатів. Зокрема з фракції пішов нардеп Дмитро Костюк через ухвалення скандального закону про ліквідацію незалежності НАБУ і САП. «Слуги» ризикують побачити розпад монокоаліції, якщо втратить ще чотирьох своїх депутатів.

Водночас всередині «Слуги народу» стались і інші зміни. Так Олександр Корнієнко через пʼять років знову став головою партії замість Олени Шуляк. Крім того, Павлу Халімону повернули посаду заступника голови фракції «слуг». Це сталось після того, як НАБУ закрило кримінальне провадження щодо депутата про незаконне збагачення, оскільки не знайшлося доказів для вручення йому підозри.

Тим часом плюс одного депутата отримала «Батьківщина». Влітку до фракції приєдналась колишня «слуга» Людмила Буймістер, яка вже давно була позафракційною, а також входила до обʼєднання Дмитра Разумкова «Розумна політика».

Прогульники року

І якщо навіть офіційно у Верховній Раді рекордно мало депутатів, то де-факто працює у залі ще менше. Адже чимало депутатів просто системно не ходять на роботу.

У рейтинг прогульників цього року потрапили аж 13 нардепів, які жодного разу за рік не зʼявились у стінах Верховної Ради. Серед них, звісно, ті, хто сидить у СІЗО і пропускає, так би мовити, з поважних причин. Це колишні «слуги» Олександр Дубінський та Євгеній Шевченко, а також троє депутатів від ОПЗЖ: Нестор Шуфрич, Олександр Пономарьов і Федір Христенко.

У Раду також не ходили депутати-втікачі Сергій Шахов, Ярослав Дубневич, Артем Дмитрук та Андрій Одарченко. Усі четверо переховуються за кордоном і офіційно оголошені в розшук. Пропустив усі засідання і Олександр Куницький, який вже понад рік не повертається з закордонного «відрядження».

Також взагалі не ходили в Раду бізнес-партнер Коломойського і лідер партії «За майбутнє» Ігор Палиця, а також Анжеліка Лабунська з «Батьківщини». Обоє вже багато років очолюють список прогульників Верховної Ради.

А от новенький в цьому антирейтингу «слуга народу» Олег Тарасов. Він раніше досить добре відвідував засідання, але раптово зник з Ради з початком цього року і має показник 100% відсутності за 2025-й.

Ще 13 депутатів хоч час від часу і навідувались до Верховної Ради, але за підсумками року пропустили більшість голосувань. Серед них уже багаторічні прогульники: Вадим Столар з ОПЗЖ (95% прогулів), лідер «Євросолідарності» Петро Порошенко (75%), очільниця «Голосу» Кіра Рудик (понад 60%), а також Степан Івахів із групи «За майбутнє», депутатка «Батьківщини» Людмила Буймістер та Леся Василенко з «Голосу».

Утім, до антирейтингу прогульників додались віднедавна і «слуги» Анастасія Ляшенко та Олександр Кабанов. Від початку року став більше пропускати засідання Ради і Сергій Лабазюк («За майбутнє»), підозрюваний НАБУ у спробі підкупу топпосадовців у сфері відновлення.

Зазначимо, що в Раді в цьому році так і не знайшли політичної волі, щоб також виключити депутатів-утікачів із комітетів. Так, наприклад, депутатам не вистачило 14 голосів, щоб відкликати уже згаданого Куницького («Слуга народу») з посади члена Комітету з правоохоронної діяльності. Це при тому, що відповідну постанову у Раді реєстрували навіть двічі цього року.

Депутати також не назбирали достатньо голосів, щоб виключити підозрюваного в держзраді Олександра Дубінського з посади заступника голови фінансового комітету. Для цього не вистачило лише шість голосів.

Зберігають свої місця у комітетах також підозрювані у держзраді Нестор Шуфрич та Євгеній Шевченко, ба більше – останній досі залишається головою підкомітету з питань взаємодії з правоохоронними органами в економічних питаннях Комітету з питань економічного розвитку.

Нові підозри

За 2025 рік нові підозри отримали семеро чинних нардепів. Зокрема НАБУ запідозрило у недостовірному декларуванні двох депутаток від «Слуги народу» – Ірину Кормишкіну (яка на тлі цього склала мандат), а також Юлію Діденко. А «слуга» Олексій Кузнєцов отримав підозру у можливому хабарі.

Крім того, позафракційний Віктор Бондар був викритий на корупції на закупівлях «Укрзалізниці», а Костянтина Бондарєва з «Батьківщини» правоохоронці запідозрили у незаконному переправленні осіб через кордон під виглядом «водіїв».

А під кінець року НАБУ і САП заявили, що викрили групу з чинних народних депутатів, які систематично отримували гроші за голосування у Верховній Раді, тож, можливо, найближчим часом, ми побачимо нові підозри для нардепів.

Також у Раді за цей рік побільшало ймовірних держзрадників. Так СБУ затримало й оголосило про підозру в держзраді депутату проросійської ОПЗЖ Федору Христенку, якого кілька років не було в Україні.

Євгеній Шевченко, який з 2024 року вже перебуває у СІЗО за підозрою у держзраді, отримав пакет нових звинувачень. Йому додали статтю про держзраду в умовах воєнного стану, а також про шахрайство. Крім того, НАБУ повідомило Шевченку про підозру у відмиванні коштів.

А ще правоохоронці повідомили про нові підозри вже колишнім депутатам Віктору Медведчуку та Вадиму Новинському.

Також влітку цього року Печерський райсуд Києва нарешті повернувся до розгляду справи про кнопкодавство закарпатського нардепа Владіслава Поляка. Йдеться про справу пʼятирічної давності щодо випадку, коли рука нардепа могла одночасно проголосувати за себе та за колегу під час голосування у Раді у лютому 2020 року. «Чесно» регулярно пише про хід засідань у справі Поляка.

У 2025-му дехто з депутатів також отримав вироки. Так Вищий антикорупційний суд (ВАКС) визнав нардепа Анатолія Гунька («Слуга народу») винним у вимаганні та отриманні хабаря та засудив його до семи років увʼязнення.

А апеляція ВАКС затвердила вирок за хабар ще одного «слуги» Андрія Одарченка – вісім років з конфіскацією. Якраз після цього Одарченка позбавили мандата.

Найкращі та найгірші рішення року

Попри всі складнощі Верховна Рада продовжила працювати. За цей рік вона збиралась на засідання 85 разів, а депутати взяли участь у понад 1800 голосуваннях. З яких половина завершилась успішно, розглянуті питання набрали 226+ голосів (включно з процедурними).

Примітно, що останнє засідання 2025 року відбулося несподівано вже у розпал зимових свят. Депутати в останній момент вирішили призначити ще одне позапланове засідання на 27 грудня, бо не встигли повністю проголосувати законопроєкт про перейменування «копійки» у «шаг». Щоправда, і 27-го числа цього не сталося – засідання довелось перервати через постійні повітряні тривоги, а до того ж до Верховної Ради прийшло небагато депутатів.

Загалом за рік Верховна Рада проголосувала понад 500 законів.

А ще нардепи відправили у відставку увесь Кабінет міністрів і призначили новий. Хоча радше це було схоже на перестановку крісел в уряді. Найдовговічніший премʼєр-міністр України Денис Шмигаль після пʼяти років на посаді поступився кріслом своїй міністерці економіки Юлії Свириденко. А сам очолив Міноборони.

Одне з найбільш символічних рішень цього року – після майже чотирьох років затишшя Верховна Рада нарешті відновила прямі трансляції засідань. За таке рішення проголосували 266 депутатів.

Утім, найсильніше, чомусь, запамʼятовується саме погане. Без сумніву найрезонанснішим голосуванням року стала спроба депутатів знищити незалежність САП та НАБУ. На щастя, спроба невдала.

22 липня Верховна Рада проголосувала за законопроєкт №12414, яким антикорупційні органи САП та НАБУ підпорядкували головному прокурору. Усе це миттєво поставило під ризик роботу з викриття корупції. Закон підтримали 263 депутати – зокрема 185 «слуг народу». І вже ввечері того ж дня президент Володимир Зеленський підписав цей закон, що викликало масові акції протесту по всій країні.

На тлі обурення вже за тиждень Верховна Рада передумала і скасувала скандальні зміни. Цікаво, що це голосування було одним з рекордних за 2025 рік за кількістю голосів «за». Президентський законопроєкт №13533, яким відкочували назад усі зміни щодо НАБУ і САП, підтримав 331 нардеп.

Загалом у Раді цьогоріч ухвалили 48 рішень конституційною більшістю – тобто 300+ голосами (це не рахуючи процедурних питань).

Найбільшу підтримку протягом року мали рішення про продовження воєнного стану та мобілізації (їх зазвичай подовжують на 90 днів). Верховна Рада продовжувала воєнний стан чотири рази за цей рік і кожен раз набиралось понад 300 голосів. Рекордну кількість голосів депутати віддали цього квітня – 357 «за».

Чимало голосів депутати також віддали навесні за ратифікацію Угоди між США та Україною щодо корисних копалин – 338 «за».

Високою була і підтримка змін у бюджет щодо збільшення видатків на оборону на 412 млрд грн, які голосували у липні цього року. Рішення підтримали 332 з 344 присутніх у залі депутатів.

Серед найуспішніших голосувань – звільнення наприкінці осені Германа Галущенка з посади міністра юстиції після публікації плівок НАБУ про корупцію в енергетиці. Тоді за проголосували 323 депутати.

Трохи меншою була підтримка звільнення його наступниці у кріслі міністра енергетики Світлани Гринчук, яке підтримали 315 депутатів. Утім це рішення також увійшло у 20-ку найбільш успішних голосувань року.

Як бачимо на графіку нижче, якраз з липня – після наступу на антикорупційні органи – у Раді стала спадати середня кількість голосів за під час ухвалення рішень. Але до кінця року напруга у парламенті дещо спала.

Різкий спад голосів «за» у жовтні повʼязаний з розглядом поправок до бюджету на наступний 2026 рік. Адже цьогоріч депутати подали до бюджету рекордну кількість правок – понад 3300. І з них лише 6% були враховані. До того ж депутати голосували бюджет ледь не в останній момент і до кінця лишалась інтрига, чи вистачить на це голосів.

Та бюджет став не єдиним випробуванням парламенту на міцність. Поряд з рішеннями, де всі фракції та групи проявляли єдність, були й такі, що опинились на межі зриву.

Так у серпні парламент ухвалив рішення про перерозподіл бюджетних коштів на пріоритетні невійськові напрями, зокрема на фінансування «Укрзалізниці», а частину коштів на це – 8 млрд – забирали з бюджету Києва. За документ, який критикувала зокрема опозиція, тоді проголосували 229 народних депутатів з 226 необхідних.

Ледве вистачило голосів також під час голосування за основу за закон про повернення кримінальної відповідальності за СЗЧ – 227 «за».

Депутати також не надто охоче підтримали у лютому 2025 року законопроєкт Зеленського про створення двох Спеціалізованих адмінсудів замість ліквідованого ОАСКу – 234 «за» у другому читанні та в цілому.

Чимало дебатів у Раді викликав і закон про 10% мита на експорт сої та ріпаку. На думку авторів закону, це мало підтримати вітчизняних виробників і стимулювати експорт готового продукту, а не сировини, утім критики закону казали, що різкі нововведення негативно вплинуть на ринок. Закон врешті ухвалили 245 голосами «за».

Та й призначення нового Кабміну депутати не зустріли з ентузіазмом. Рішення підтримали 253 депутати. При тому «слуги народу» самі не змогли перезавантажити уряд, а голоси їм докидали проросійські та олігархічні депутатські групи.

Боротьба за першість

Цей рік також запамʼятався спробами нардепів нагадати міністрам, хто тут головний. Все ж, за законом саме Рада призначає Кабмін і тому він підзвітний парламенту. Утім міністри за останні роки стали все частіше ігнорувати виклики у Верховну Раду. До прикладу, фігуранти плівок НАБУ уже колишні міністри Герман Галущенко та Світлана Гринчук навіть не прийшли у Раду в день свого звільнення.

Тому депутати цьогоріч ухвалили закон про обовʼязковий звіт міністрів перед звільненням. А ще проголосували за штрафи для міністрів за неявку на виклики Ради. Щоправда, на цей закон наклав вето президент.

Головні законодавці року

Загалом у Верховній Раді за цей рік було зареєстровано 1866 нових законодавчих ініціатив з яких 22% стали чинними.

Більшість законопроєктів – 1581 – подали саме народні депутати, що логічно, адже їх кількісно більше. Ще 245 запропонував Кабмін (під керівництвом Шмигаля, а згодом Свириденко), а 40 – президент Володимир Зеленський.

Найбільше законів пройшли через правоохоронний та правовий комітети, а також через податковий. Далі у рейтингу завантаженості – оборонний комітет Ради. До слова, він найбільш успішний за показником прохідності: тобто закони, де цей комітет виступає профільним, у більшості отримують підтримку від депутатів під час голосування. І це звісно, гарна тенденція для воюючої держави.

А серед депутатів у топ-10 ініціаторів цьогоріч усі «слуги народу» (чинні чи колишні). Передбачувано, першість в ініціативності мають голови парламентських комітетів. Адже, як правило, саме вони зазначаються першими в колективі співавторів законопроєктів та реєструють їх, хоча йдеться про напрацювання усього комітеті.

Так серед найактивніших ініціаторів у 2025 році голова Комітету з питань соцполітики Галина Третьякова, голова податкового комітету Данило Гетманцев, а також очільник екокомітету Олег Бондаренко.

Звісно, до лідерів за кількістю ініціатив потрапив голова Верховної Ради Руслан Стефанчук.

Але також у першій десятці підозрюваний у незаконному збагаченні «слуга» Андрій Клочко, а ще позафракційна Марʼяна Безугла.

А очолив рейтинг вкотре «слуга» Георгій Мазурашу, який є автором ряду одіозних законопроєктів. До прикладу цьогоріч він пропонував розміщувати на банкнотах напис «Ми віримо в Бога». І хоча за всі роки у Раді він подав понад 1000 ініціатив (з них 155 цього року) – у більшості ідеї Мазурашу не знаходять підтримки у Раді, а показник прохідності його ініціатив менше 20%.

Водночас 41 депутат подав за рік менше пʼяти ініціатив. Серед них є ті, хто взагалі подав лише по одному законопроєкту. Переважно це депутати з колишньої проросійської ОПЗЖ, але також в антирейтингу прогульник Степан Івахів, позафракційний Гео Лерос, а також «слуга» Петро Павловський.

Торік «Чесно» у рамках проєкту «Підсумки Ради» опублікував великий аналіз пʼяти років роботи Верховної Ради IX скликання – від першого засідання 29 серпня 2019 року і до 2024 року.

Верховна Рада IX скликання працює найдовше в історії українського парламентаризму. До того ж це скликання продовжує працювати з найменшою кількістю депутатів в історії. Це також перше скликання українського парламенту з монокоаліцією, а ще вперше народні депутати втратили недоторканність.