Десять найкращих серіалів 2025 року

Головний гравець на ринку за обсягом вливань у галузь, американський стримінг Netflix, збільшив 2025 року витрати на весь контент на 11% у порівнянні з 2024-м і довів загальну суму фінансування до 18 млрд доларів.

Фіни запустили новий перспективний стримінг Yle Areena, охоплюючи ним не тільки великий скандинавський ринок, а й усю Західну і Центральну Європу. Відразу, з 1 січня, вони запустили в ефір один із найкращих серіалів року — «Королеву, блін, усього» (Queen of F*cking Everything). Утім, скандинави цим серіалом не обмежилися і подарували любителям щонайменше ще два перфектних телешоу — шведський «Зварити ведмедя» (Koka björn) та ісландський «Рейк’явік Ф’южн» (Reykjavík Fusion).

Новий канадський стримінг The Network, тільки-но утворений сценаристом і режисером Арамом Раппопортом (через кумедну причину, бо його нове шоу не взяла інша мережа), наприкінці 2025 року випустив свій черговий серіал, «Художник» (The Artist), який можна сміливо назвати одним із найцікавіших телешоу планети. Паралельно канадці ощасливили любителів комедій другим сезоном серіалу «Вдих, видих» (Inspirez expirez).

Американський стримінг Apple TV+ випустив давно очікуваний серіал шоураннера Вінса Ґіллігана «Єдина» (Pluribus), який став найбільш популярним (за кількістю переглядів) шоу на платформі за всю його історію. А виробники з Великої Британії продали своєї продукції до США на понад 1 млрд доларів, чим установили свій новий рекорд.

Цей рік справді дав масу цікавого — настільки, що очі розбігаються. Тому десятка найкращих серіалів не матиме ранжування від десятого до першого місця. Пропонуємо десять шоу, які треба було подивитися у 2025 обов’язково. Якщо ще ні — зробіть це у 2026-му.

«Королева, блін, усього» (Queen of Fucking Everything), Yle Areena, Фінляндія

Цей серіал почав рік, з першого ж дня січня несучи для серіаломанів момент щастя. Бо саме щастям можна назвати цю «Королеву...», що танцює в жанрі драми, комедії та трилера. Задоволення породжується хитросплетінням сюжету про жінку, що в один момент втрачає через свого зрадливого чоловіка практично все, великим трудом накопичене — гроші, помешкання й омріяний статус забезпеченої пані міцного середнього класу. Але потреба вижити та страх впасти обличчям у салат із ганьби та бідності примушує її (та сюжет) до карколомних фінтів комедії положень і стосунків із наркодилером. Ось це «намагання зберегти статус», «наркотрилер на фінський манір» і «сексуальні походеньки немолодої пані» — все разом створює ефект ніби від ігристого вина. Вочевидь, серіал «виношувався» авторами довго, адже екранний варіант — до біса ідеальний.

«Юнацтво» (Adolescence), Netflix, Велика Британія

Оприявлення серіалом проблеми підліткового насильства — точніше, створення для нього підґрунтя зі специфічних стосунків між товаришами в школі та з гри в соціальній мережі — з сенсової точки зору настільки ж приголомшливе, як і форма серіалу, в якому кожна з чотирьох серій по годині часу знята одним кадром.

«Однокадрове кіно» — далеко не нова форма, але вона правильно працює в поєднанні з сюжетом, коли нібито звичайний, вразливий 13-річний хлопчина виявляється вбивцею, повний дикої ненависті. І це в родині, де батьки його палко люблять. Як? Чому? Відповіді на ці питання, немов розгадування кросворда, розкривають історію через страшне напруження і дивовижну акторську гру хлопчика, ще й дебютанта, Оуена Купера, визнаного абсолютним відкриттям світового масштабу. Так само і режисер серіалу, Філіп Барантіні, хоч уже і досягав звитяг «Екстреним реагуванням» і «Точкою кипіння», але наразі привернув до себе увагу більше, аніж раніше. Винятковий серіал!

«Ваші друзі й ваші сусіди» (Your Friends and Neighbors), Apple TV+, США

Як часто буває, це один із недооцінених серіалів. Масова увага його обійшла, певно, тому, що він досить дошкульний. На перший погляд, він дошкуляє лише привілейованому прошарку людей, які снують у млості багатства та розкоші вищого класу. Але його дошкульність ширша — він зухвало пропонує звернути увагу загалом на наших друзів і сусідів, питаючи про цінності тих, хто нас оточує. Таким чином серіал є зрізом не так певного прошарку людей, скільки сучасного людства загалом, претендуючи на визнання як серіал-вирок чи принаймні як серіал-питання. Він якщо і не визнає, що ми потвори, то принаймні ставить питання, ким же ми є насправді. А таке не подобається ні американській кінокритиці, ні американській публіці. Що не зупиняє нас від високої оцінки як чергового виняткового серіалу року.

«Червона тривога» (Red Allert), Paramount+, США — Ізраїль

Великою мірою незручний серіал, особливо для лівацьких антиізраїльських і пропалестинських організацій, рухів та окремих людей, поширених у європейських країнах чи Сполучених Штатах із великим мусульманським населенням. Та саме в цьому місія «Червоної тривоги» — бути незручним у царині брехні, пекти очі, показуючи документовану правду, зняту художніми методами. Ще болючіше він виглядає через свою якість. Зібрані кадри з вуличних камер, що записували напад ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня 2023 року, показують справжні ситуації настільки добре, наскільки можуть бути добрими звичайна драма чи звичайний військовий екшн. От тільки це не звичайна драма, вона переходить у трагедію, а екшн стає війною в прямому сенсі. Можна було б це все сприйняти за екстремістський кошмар і забути, але таке не забувається, якщо є прив’язка до реальності.

«Дипломатка» (Diplomat), Netflix, Велика Британія — США

Як і більшість політичних серіалів, «Дипломатка» реалізує популярну в масах «теорію змов» і робить це вже три сезони поспіль зі смаком і розумом. Та глядач, загіпнозований залаштунковими іграми, де ставкою буває цілий світ, врешті хочеш-не-хочеш починає сприймати побачене за чисту монету, водночас лякаючись і чудуючись — «невже так може бути?». «Дипломатка» тому і є в цьому списку, бо легко і грайливо, хоч і доволі багатослівно, створює ефект реалістичності на основі «маломожливого» або «не точного». Це фантастичний пінг-понг Великої Британії та Америки, окремих людей і цілих народів, слів і ситуацій, з алюзіями, натяками й метафорами, родом із нашого минулого і теперішнього. Серед серіалів саме «Дипломатка» дарує відчуття мовно-прекрасного навпіл із відчуттям ситуаційно жахливого.

«Єдина» (Pluribus), Apple TV+, США

Узагальнення — коли множину показують через однину — кращий шлях для пояснення. Тому Вінс Ґілліган («Пуститися берега») показав планетарне захоплення людства через історію однієї Керол (Ріа Сігорн). Утім, Ґіллігану йшлося не про фантастику. Зараз здається — чому серіал і пішов настільки добре, — що це прямий натяк на ідею Трампа об’єднати крану під гаслом «make America great again». Але все ж мова про загальну ідею й для лівих, і для правих, ідею втрати ідентичності заради одноманітності — саме втрати, навіть якщо одноманітність дорівнює щастю. Бо коли всі навколо щасливі — ніхто не щасливий. Чи ні? Тихою сапою, неквапливо і методично, Ґілліган торує свою стезю, доводячи на пальцях, що позбавляючись індивідуальності, ти позбавляєшся себе. В цьому сенсі це єдиний у своєму роді серіал, який, використовуючи масовий жанр, говорить про особисте, і робить це настільки переконливо, що повністю відбиває охоту до масового єднання.

«Кіностудія» (The Studio), Apple TV+, США

Сміятися розумно — це про «Кіностудію». Але й просто сміятися — це розумно, і це теж про «Кіностудію», де головний сенс полягає в показі зворотної сторони кінобізнесу, поданого в максимально іронічній формі. І навіть Мартін Скорсезе, граючи сам себе, виглядає в серіалі смішним зарозумілим недомірком, на що погодився сам з усією відповідальністю і самокритикою. Яскрава і викривальна самокритика лежить в основі «Кіностудії» як відважного способу Голлівуду показати свою міць, бо здатність сміятися над собою і не злитися робить тебе сильним. За те, що серіал таке зробив — міняючи вразливість на силу — «Кіностудія» отримує всі можливі плюшки й від кіношної спільноти, і від глядацької, перетворюючи «кіно про кіно» на бал-маскарад, де маскам дозволено злітати. Але рівно один раз, і тільки в серіалі.

«Список смертників. Темний вовк» (The Terminal List: Dark Wolf), Paramount+, США

Очевидно, що перший сезон «Списку смертників» 2022 року, для якого «...Темний вовк» є приквелом, значно сильніший — він був ідеальний. І можливо, в царині воєнних екшнів цьогорічний французький серіал «Чорні серця» (Cœurs Noirs) більш вправно зроблений, де й пафосу менше, й насильство правдивіше. Але «...Темний вовк» відчутно має літературну основу (дякуємо Джеку Карру, морському котику і письменнику), тому персонажі об’ємні — їм віриш, вони мов живі. І їхнє життя виходить за межі військових операцій, перетікаючи в політику і, зрештою — в цивільне суспільство, мирні міста з беззахисними людьми. Таким чином і другий «Список смертників», як свого часу перший, потрапляє до переліку найкращих, долаючи коротку зневіру в спроможності повторити успіх попередника.

«Первісна Америка» (American Primeval), Netflix, США

Історичне кіно отримало з «Первісною Америкою» ту безкомпромісність і масштаб, яких раніше воно не мало. Це ніби разом з’єднані «Англійка» (The English) із двома приквелами шеріданівського «Єллоустоуна» — серіалами «1883» і «1923». І тут слід подякувати режисерові Пітеру Бергу й стримінгу Netflix, який дав право таке зробити, не лякаючись втратити аудиторію. Епічна «...Америка» Берга воістину виглядає максимально страшною, як у свій час став найстрашнішим з усіх фільмів постапокаліптичної фантастики «Дорога» (The Road) Джона Гілкоута. Протистояння мера міста, переселенців, індіанців і мормонів показане жорстко і смертельно. А те, що серіал не закінчується фіналом «10 негренят», як і сама американська історія, пояснюється тільки витривалістю жіночого характеру. Гімн фемінізму тут співається без бажання його співати, адже весь серіал йшлося про виживання. А Америка вижила в боротьбі.

«Обраний» (The Chosen), Amazone Prime, Канада — США

Загалом, п’ятий сезон «Обраного» є таким самим, як і чотири попередні — безпрецедентним. Але з року в рік нема втоми визнавати правду. Попри стандартну історію, взяту з Біблії, шлях Ісуса Христа тут утілений принципово інакше, чесніше і водночас простіше, здавалося б, із примітивних матеріалів і звичайних для нас слів. І це дивно, в усіх сенсах. Бо позбавлена канонічної форми викладу історія набула нових фарб, не втрачаючи головного сяйва. А ще автори зважилися на додавання від себе того, що не було записано до Святого Письма, що, ніби, було між рядків. Ба більше — творці додали гумору, роблячи Спасителя цілком собі дотепником. Історія п’ятого сезону, викладена до Гетсиманського саду й арешту, набуває не просто драматизму, а напруження трилера — і це зроблено в найкращих традиціях жанру, роблячи «Обраного» справжнім кіно, а не релігійним меседжем. І кіно це виняткове, на рівних входячи до списку найкращих серіалів 2025 року.