Нова загроза від "Шахедів": хто і як атакував український поїзд біля Коростеня і чи причетна Білорусь

Вранці 22 грудня на Житомирщині зійшов із рейок вантажний потяг Укрзалізниці. Також через аварію постраждав поїзд сполученням №45/46 Харків – Ужгород. Залізничники екстрено зупиняли рух, через що з траси зійшов локомотив.

Незабаром з'ясувалося, що це не просто аварія, а спланована атака Росії – ворог ударив "Шахедом". Ба більше, для цього Росія могла використати своїх сателітів із Білорусі.

24 Канал розбирає небезпечний прецедент. У цьому допоміг директор із розвитку оборонного підприємства, офіцер Повітряних сил у резерві Анатолій Храпчинський.

Нова загроза від "Шахедів"

Удар по вантажному потягу поблизу Коростеня став одним із найпоказовіших епізодів останніх атак російських БпЛА по українській інфраструктурі.

Йдеться не просто про чергове застосування "Шахеда", а про атаку, яка могла здійснюватися в режимі активного керування та донаведення в реальному часі.

Наслідки удару / Фото ДСНС Житомирщини

Сукупність технічних, географічних і розвідувальних факторів вказує на те, що таке керування могло здійснюватися з території Білорусі.

Впродовж кількох днів після епізоду з локомотивом відбулися також атаки на ремонтну бригаду, залізничний міст і локомотивне депо – всі удари на ділянці Київ – Ковель, що тягнеться неподалік Білорусі та глибше від Росії.

Після всіх цих атак "білоруський слід" у наведенні "Шахедів" став очевидний багатьом фахівцям у галузі військових радіотехнологій. Зокрема про це заявляв і Сергій "Флеш" Бескрестнов.

Чому цей удар міг бути не "сліпим"?

У момент атаки в районі Коростеня одночасно рухалися два поїзди – вантажний і пасажирський №45/46 Харків – Ужгород. Обидва перебували в русі.

Це критично важлива деталь: ураження динамічної цілі вимагає або постійної корекції траєкторії, або принаймні оновлення координат цілі безпосередньо перед ударом.

Класичний "Шахед" у режимі автономного польоту за заздалегідь заданими координатами не здатен надійно вразити рухомий об'єкт, особливо залізничний потяг. Імовірність випадкового влучання в такій ситуації надзвичайно низька. Отже, оператор або система керування мали доступ до каналу зв'язку, що дозволяв коригувати політ дрона в режимі, близькому до реального часу.

Найімовірніше, першочерговою ціллю дрона була енергетична інфраструктура під Коростенем (підстанція Лісова – 330), але, побачивши вантажний потяг, російський оператор дрона вирішив перепризначити йому ціль на локомотив вантажного потяга, що перебував у русі.

Проблема дальності керування

Для онлайн-донаведення критично важливим є стабільний і достатньо широкий канал передачі даних. Йдеться не лише про телеметрію, а й про передачу відеосигналу з бортової камери.

На практиці пряме радіокерування такими дронами можливе на відстані приблизно 100 кілометрів, у кращому випадку — до 200 кілометрів, за умови використання потужних передавачів і сприятливих умов. Удар по Коростеню відбувся на відстані близько 262 кілометрів від найближчої точки державного кордону Російської Федерації.

Відстань до кордону з Білоруссю в цьому районі істотно менша. Саме цей фактор відкриває технічно реалістичну можливість розміщення: наземного ретранслятора, мобільної станції керування, або навіть безпосередньо екіпажів операторів на території Білорусі.

Анатолій Храпчинський припускає наявність "білоруського сліду", про який говорив президент Зеленський. Ба більше, Храпчинський не бачить тут великої дивини, адже Білорусь – союзник Росії в агресії проти України, чого не приховує і навіть пишається.

Саме тому Росія цілком логічно заклала використання Білорусі як вузла зв’язку для побудови та підтримки mesh-мереж управління дронами. Це не про "може бути" – це про архітектуру війни, яку вони вибудовують.

Все може бути значно гірше

Але варіант із Білоруссю – не єдиний. Керування могло здійснюватися шляхом ретрансляції сигналу через інші "Шахеди", які утворюють mesh-мережу.

Як працює mesh-мережа – пояснення Анатолія Храпчинського:

На жаль, mesh-ретрансляція для підтримки завдання ударів вглиб України вже виглядає теоретичною гіпотезою для реальної бойової задачі. Такої думки дотримується Анатолій Храпчинський.

Експерт констатує, що росіяни не стоять на місці, а активно вдосконалюють "Шахеди", які вже давно не просто іранський імпорт. Нині це доволі технологічний продукт, який завдає великої шкоди й може стати ще небезпечнішим.

При цьому кожен додатковий вузол ретрансляції різко зменшує доступну пропускну здатність і підвищує затримки сигналу. Для точного донаведення по рухомій цілі така мережа є ненадійною, особливо в умовах протидії РЕБ. Тому, якщо це дійсно була mesh-мережа, росіянам вдалося обійти "червоні прапорці" та обдурити сили оборони. Але це не скасовує того, що вони могли підстрахуватися за рахунок веж у Білорусі.

Білорусь під підозрою

З урахуванням відомих характеристик модернізованих "Шахедів" можна виокремити два найбільш ймовірні варіанти:

• Спеціалізовані радіочипи з наземним ретранслятором

У дронах фіксували наявність передавальних модулів китайського та російського виробництва — з потужністю до 5 Вт, робочими частотами в діапазоні 800 МГц – 2,5 ГГц, підтримкою OFDM/FHSS та шифрування AES-128/256.

За наявності ретранслятора на території Білорусі це дозволяє забезпечити зв'язок на дистанції, достатній для керування польотом у районі Коростеня. Такі ретранслятори можуть бути розміщені біля кордону з Україною, зокрема на дахах багатоповерхівок. Цю версію, зокрема, офіційно озвучив і Президент України Володимир Зеленський. Обладнання, що допомагає росіянам нести смерть, може стояти на дахах звичайних житлових п'ятиповерхівок.

• Керування через 4G-мережі

Окремі модифікації "шахедів" оснащуються 4G-модемами. У такому разі передача даних може здійснюватися через білоруську мобільну мережу. Це пояснює, чому дрон зберіг канал зв’язку далеко за межами зони, де російські SIM-карти вже не працюють. Факти використання білоруської телеком-інфраструктури в інтересах РФ уже фіксувалися раніше.

Розвідувальні дані та роль Білорусі

Українська розвідка раніше повідомляла про розгортання на території РБ спеціального майданчика для запуску та керування "Шахедами". Формально він поки не використовується для масових пусків по Україні, однак це не означає, що він не задіяний для інших задач — зокрема, для дистанційного керування та донаведення.

Цілком імовірно, що на цих об’єктах уже працюють російські військові оператори, які скеровують дрони по енергетичній та транспортній інфраструктурі України.

Додатковим непрямим підтвердженням цієї версії є те, що останнім часом удари по енергетичних і залізничних об'єктах Волині здійснюються з активним використанням повітряного простору Білорусі. Це зручно не лише з навігаційної точки зору, а й для підтримки стабільного каналу зв'язку.

Атака по потягу поблизу Коростеня має всі ознаки керованого удару з донаведенням у реальному часі. Географія інциденту, технічні обмеження каналів зв’язку та наявні розвіддані вказують на те, що найбільш імовірним місцем розміщення ретрансляторів або операторів є територія Республіки Білорусь.

Білорусь дедалі глибше втягується у війну не лише як транзитна або допоміжна територія, а як активний елемент системи управління ударами по Україні.

Така участь створює пряму загрозу не лише для української інфраструктури, а й для самих громадян Білорусі, які фактично стають співучасниками воєнних злочинів через дії військових і спецслужб на їхній території. Незалежно від того, чи в курсі сам Лукашенко, чим конкретно займаються допущені ним на білоруську територію російські військові, світова спільнота має реагувати на таку безпосередню дотичність білоруської влади до військової агресії.

Також має реагувати й Україна. Починати потрібно було ще вчора, вважає Храпчинський.

Анатолій Храпчинський вважає, що необхідно розібратися, що точно відбулося. Зокрема, варто встановити роль Білорусі в атаці на потяг під Коростенем. На думку експерта, для цього є всі інструменти.