Пам’яті розвідника ЗСУ Валентина Семегена

У грудні 2025 року перед початком засідання сесії Вижницької районної ради вручали нагороди буковинським Героям. Зокрема, орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) нагородили старшого солдата Валентина Семегена. Орден отримувала дружина загиблого Героя Інна Семеген, яка більше року провела в російському полоні. Вона і розповіла Укрінформу про життя і службу свого чоловіка.

Валентин Семеген народився і виріс у селі Мигове Берегометської громади. Там навчався у місцевій школі. Дитиною дуже любив  займатися спортом, особливо захопився вправами на турніку. Брав активну участь практично в усіх шкільних та позашкільних спортивних змаганнях.

Закінчував школу Валентин у 2014 році. На той час російська армія окупувала Крим, а на Сході тривала Антитерористична операція. Уже тоді юний хлопець хотів долучитися до боротьби за українську незалежність. Та на прохання батьків вступив до Чернівецького професійно-будівельного ліцею. Там здобув професію маляра-штукатура. А вже у 2016 році таки став до лав українського війська.

- Валік розповідав, що одного разу побачив по телевізору передачу про морських піхотинців. І тоді у нього виникло бажання стати одним із них. Його батько також був військовим, і чоловік вирішив піти його шляхом, – говорить про свого чоловіка Інна Семеген.

У 2016 році Валентин добровільно підписав свій перший контракт на військову службу в новостворену 36-ту бригаду морської піхоти. У 2017-му його підрозділ переформували на 503-ій Окремий батальйон морської піхоти із місцем постійної дислокації в Маріуполі. Саме там Валентин зустрів Інну.

- Я дуже добре запам’ятала той день. Це було 26 серпня 2018 року. Служила тоді кухаркою у 503-му Окремому батальйоні морської піхоти. І під час однієї перерви ми стояли й спілкувалися із іншими кухарями та хлопцями, які були у нас в наряді. Я пила каву, хлопці курили. Повз нас проходив один наш побратим, він підійшов, познайомився, поговорив із нами, покурив. І я вже почала відходити, а він раптом сказав: «Ця мала буде моєю дружиною».

Я на нього подивилася з подивом і відповіла: «Яка я тобі мала? Я старша від тебе на шість років!». А він із упевненістю сказав: «От побачиш». І з того часу в нас із Валентином почалися переписки, зустрічі. Я допомагала йому і доглядала під час реабілітації після  важкого поранення й операції на коліні. Взагалі, за увесь час своєї служби Валік отримав п'ять різних поранень, та щоразу повертався у стрій, – пригадує той час Інна.

Вони рік зустрічалися, потім одружилася. За словами дружини Героя, під час пропозиції Валентин разом із обручкою подарував їй кіндер-сюрприз. І майже через рік після весілля у подружжя народилася донька. А за кілька тижнів до початку повномасштабного вторгнення у сім’ї Інни та Валентина Семегенів народилася ще одна дитина. Пара планувала залишити службу у війську і почати будувати спільне цивільне життя. Та велика війна повністю змінила їхні плани.

-У січні 2022 року Валентин отримав вже п’яте поранення, цього разу - в плече. Він знову переніс операцію. Незважаючи на біль, 11 лютого приїхав за мною на виписку із пологового. Ми мешкали якийсь час в селі під Маріуполем, де проживають мої батьки. А 24 лютого вулицями уже їздили танки із написами «Z» і «V». Йому подзвонили і сказали зібратися на службу. Це був останній раз, коли ми бачилися, – ледве стримуючи сльози, каже жінка.

На зв’язок Валентин виходив рідко, лише щоб дізнатися, як у них справи і сказати, що з ним все нормально. Про службу не розповідав. А через кілька тижнів після початку повномасштабного вторгнення рідне село Інни опинилося в окупації. Російські військові прийшли до них у хату і забрали жінку в полон, відірвавши від малих дітей.

Уже в полоні Інна дізналася, що її чоловік Валентин Семеген загинув на фронті. Це сталося 22 квітня 2022 року в Пісках Донецької області. Побратими розповіли, що українські захисники виходили із позицій і потрапили у засідку. Валентин загинув від кулі ворожого снайпера. Його поховали у рідному селі Мигове на Буковині.

Без батька залишилися двоє малих доньок і падчерка.

Слава і честь Герою!

Фото надані дружиною загиблого