Як пес-мандрівник, який проїхав увесь Київ на громадському транспорті, потрапив у надійні руки

Кілька тижнів поспіль у соцмережах Києва з'являлися відео та фотографії одного й того самого пса – він заходив у автобуси, їздив у маршрутках та засинав у вагонах поряд із пасажирами.

З боку це виглядало зворушливо, але за милою картинкою ховалася сумна історія: втрачена тваринадолає величезні відстані з незрозумілою метою, все більше гублячись у мегаполісі. Втім, забігаючи наперед, скажемо – це просто новорічна історія, і є надія на хепі-енд.

Про доленосну зустріч і про те, як сьогодні почувається пес, Коротко про розповіла зооволонтер Христина Варт.

Заходив у транспорт впевнено та спокійно їхав

- Христино, як ви дізналися про собаку-мандрівника?

– Собачку вперше побачили на Печерську (центральний район столиці. – Ред.) приблизно місяць тому. Пес грівся біля магазину. Він виглядав спокійним, не лякався людей, не виявляв агресії чи тривоги. Вже тоді було зрозуміло: це не дикий вуличний собака, який виріс без контакту з людиною.

А потім собачку бачили буквально скрізь. Пес долав величезні відстані, мав дуже довгий маршрут, абсолютно заплутаний. Він не просто випадково опинявся у транспорті, а впевнено заходив усередину та спокійно їхав.

Через деякий час його почали публікувати в різних пабликах. Він їздив автобусом біля Нивок, його бачили у маршрутці на ДВРЗ, він бігав у метро, ​​сідав у вагон на Позняках, навіть у Чабанах.

- Схоже, ніби пес когось шукав... Може, ви маєте версії - кого?

- Про його минуле, на жаль, нам нічого дізнатися не вдалося. Ми не змогли знайти його попереднього господаря, якщо він узагалі був. Хоча поведінка собаки свідчить про те, що цей пес колись мав господаря і з кимось їздив транспортом: він не боявся заходити навіть у метро. Адже бездомні собаки просто так у метро не спускаються і у вагони не сідають. Не виключено, що пес міг шукати людину або слідувати знайомим маршрутом.

Найімовірніше, він або просто грівся, або колись їздив із кимось на транспорті і мав такий досвід.

Завдяки своїй любові до подорожей пес став зіркою соцмереж. Найбільше привернуло увагу те, що пес їздив усіма видами громадського транспорту. Людям це здавалося дуже милим, але для нас, зоозахисників, ситуація виглядала інакше.

Мене турбували думки про те, якщо песик їздить в автобусі, значить, він розгублений, можливо, загубився, він їде в невідомому напрямку і губиться ще більше. Кожна нова поїздка лише погіршувала ситуацію.

Охорона ТРЦ утримувала мандрівника до приїзду волонтерів

- Як вийшло, що ви зустрілися з песиком?

– Переломним моментом став черговий пост у соцмережах. Коли я побачила, що собака в River Mall (ТРЦ на лівому березі столиці - в іншому кінці міста від Печерська. - Ред.), зрозуміла: його треба забирати, інакше він загубиться ще сильніше. Я одразу зв'язалася з охороною торгового центру із проханням затримати пса. На щастя, охорона торгового центру погодилася допомогти та утримувати собаку до мого приїзду. Мені треба було їхати близько години, важливо було, щоби він не втік за цей час.

Приїхала до River Mall – побачила нашого красеня. Охорона нас дочекалася, утримуючи собаку, за що я їм дуже вдячна. Весь цей час із ним поралася дівчина Валерія, яка там працює. Вона його гладила, няньчила, тримала в полі зору. Його навіть нагодували.

Після приїзду я не мала чіткого плану, що робити далі: всі мої знайомі перетримки були зайняті. Поки ми сиділи разом із псом, я обдзвонювала клініки та волонтерів. Зустріла дівчину Юлію – вона знайшла ветклініку, яка нас прийняла у пізній час. Пса треба було вакцинувати. А потім стерилізувати.

Після клініки песика перевезли на домашню перетримку до Юлі. Вона має іншу собачку, і зараз усі сподіваються, що наш мандрівник зможе там залишитися. Ми тримаємо кулачки, щоб наш красень там адаптувався, прижився та потоваришував із собакою Юлії.

- А чи можуть виникнути якісь складності? Який за характером пес-мандрівник?

- Це справді домашній пес, неймовірно розумний, комунікабельний, харизматичний і взагалі красень. У нього всі закохуються, і він усіх любить. З іншими собаками товаришує. А щодо сім'ї ми поки не робимо гучних заяв про те, що він уже знайшов свій новий дім. Просто спостерігаємо і тримаємо кулачки, щоби він прижився, адаптувався і щоб усе було добре.

Після операції йому потрібен час. Все залежить від того, як він потоваришує з собакою Юлії, як адаптується до нових умов. Зараз вони начебто дружать, але іноді наш мандрівник виявляє характер. Після операції у нього є певні нюанси у поведінці, тому йому потрібен час.

- Мандрівнику вже дали ім'я?

- Назвали песика Кайрос. Однак є ймовірність, що його перейменують на Джека (сміється).

Коли ми, волонтери, шукаємо дім тваринам, використовуємо насамперед соціальні мережі. На допомогу приходить Instagram, Facebook, зоочати, зоогрупи. Кайросу дуже пощастило: його історія набула широкого резонансу.

Ще нещодавно наш мандрівник їхав у невідомому напрямку, просто щоб зігрітися. Сьогодні він має дім, турботу і шанс на нове життя. Чи буде новий дім тимчасовим чи постійним - покаже час. Але головне, що собачка вже потрапила в добрі руки і назад на вулицю її ніхто не виставить.

До речі

Христина Варт займається допомогою бездомним тваринам з 2016 року. У зоні її відповідальності - організація стерилізацій кішок і собак, допомога у пошуку власників для вихованців, що загубилися, а також влаштування вуличних тварин у нові родини.

Тому дівчина без вихідних працює і в інфополі: на зв'язку у зоочатах та спільнотах, координує, консультує, з'єднує людей між собою та допомагає знаходити рішення у складних ситуаціях.

Як каже Христина, для неї найціннішим результатом волонтерської роботи стають моменти, коли тварина, яка ще зовсім недавно бродила вулицею і виживала серед сміття, раптом опиняється в безпеці – спить вдома, відчуває турботу і більше не бореться за їжу та тепло.

Такого ж життя Христина щиро бажає і псу-мандрівнику, який довгий час сам катався Києвом у пошуках тепла та своєї людини.