АнтиЄрмак. Досьє на нового голову Офісу президента

Володимир Зеленський розмірковував понад місяць над тим, хто замінить багаторічного керівника Офісу президента Андрія Єрмака. 2 січня 2026 року глава держави нарешті повідомив про своє рішення. Зеленський запропонував цю посаду керівнику Головного управління розвідки Міноборони Кирилу Буданову.

Президент очікує від нового голови Офісу «більше зосередженості на питаннях безпеки, розвитку Сил оборони та безпеки України, а також на дипломатичному треку в перемовинах». Першим завданням, яке дав президент новому голові Офісу, стало оновлення у співпраці з РНБО стратегічних основ оборони та розвитку держави.

Нова іпостась Буданова не стала несподіванкою – його прізвище з самого початку фігурувало в шортлисті претендентів на місце «нового Єрмака». Проте останніми днями ЗМІ ширили чергові припущення і віддавали перевагу «цивільним» кандидатурам: то віцепрем’єр-міністру – міністру цифрової трансформації Михайлу Федорову, то уповноваженому президента із санкційної політики Владиславу Власюку. Федоров, вважали оглядачі, був би комфортнішим для президента, ніж Буданов, але Зеленського зупиняв «реформаторський список» урядовця. Призначення ж Власюка, який досі асоціювався з Єрмаком, означало би, що президент дещо нівелює традиційно впливову роль керівника Офісу. У підсумку Зеленський не побоявся зробити ставку на людину з амбіціями і, за підрахунками деяких соціологічних контор, з високим особистим рейтингом (за версією окремих соціологів, ледве не третім у списку ймовірних претендентів на посаду президента).

Власне, якраз амбіції генерал-лейтенанта Буданова, його масштабна піар-активність та насиджене місце в ГУР грали проти того, що він погодиться на гру в президентському оркестрі. Але ці аргументи були вагомими лише до того моменту, поки про призначення не стало відомо офіційно.

У перші ж години після новини соцмережі вибухнули конспірологічними припущеннями щодо справжніх мотивів і Буданова, і Зеленського.

«Главком» нагадує «Who is Mr. Budanov?» та припускає, яку нову роль відведено легендарному генералу-розвіднику в оновленій конструкції української влади.

Балакучий розвідник

Кирило Буданов народився 4 січня 1986 року у Києві. У 2007 році закінчив факультет аеромобільних військ Одеського інституту сухопутних військ. Після його завершення одразу потрапив у лави воєнної розвідки – служив у спецназі. Після початку АТО у 2014 році Буданов брав участь у бойових діях на Донбасі, де отримав кілька поранень, одне з яких – тяжке: як розповідав він сам, після вибуху протипіхотної міни один з уламків потрапив під серце. У 2016 році Буданов брав безпосередню участь у спецоперації в окупованому Криму «Рейд у Крим», під час якої було вбито підполковника ФСБ Романа Камєнєва. Подейкували, що тоді ця креативна спецоперація була дуже нервово сприйнята у Вашингтоні.

2018-2020 – «білі плями» в біографії Буданова, протягом цього періоду він виконував «секретні завдання». У 2020 році він став заступником директора департаменту Служби зовнішньої розвідки, а в серпні того року президент призначив його начальником військової розвідки – наймолодшим в історії України. «Хресним батьком» Буданова в його кар’єрному зростанні називають колишнього голову ГУР Міноборони та Служби зовнішньої розвідки Валерія Кондратюка.

На посаді очільника військової розвідки Буданов зустрів початок повномасштабної війни та став в дечому легендарною фігурою. Так, саме підрозділи ГУР на самому початку вторгнення зірвали висадку російського десанту в Гостомельскому аеропорту, яка мала відкрити окупантам прямий шлях до захоплення столиці. За керівництва Буданова ГУР курувало повітряну вертолітну операцію на «Азовсталь» до оточеного російськими військами Маріуполя, проводило операції в Криму, відігравало головну роль в загальмованому нині росіянами обміні полоненими, координувало роботу з російськими добровольчими батальйонами, які воюють на боці України…  Безпілотники військової розвідки регулярно атакують стратегічні об’єкти на російській території, підводні дрони підривають човни Чорноморського флоту РФ.

Завдяки цим успіхам Буданов став однією з міфологізованих постатей в Росії: голова ГУР там заочно заарештований, також, за його словами, на нього було скоєно понад 20 замахів. У листопаді 2023 року стало відомо, що дружина Буданова Маріанна пережила отруєння важкими металами.

Під час великої війни Буданов продовжував займатися власною освітою: у 2022 році закінчив воєнно-дипломатичну академію імені Євгенія Березняка, у 2023-му вступив до аспірантури Острозької академії на спеціальність «Політологія», у 2024 закінчив Києво-Могилянську бізнес-школу (курс «Стратегічна архітектура»).  

Крім того, з початком вторгнення головний військовий розвідник став одним з головних спікерів від влади, що було безпрецедентною відкритістю для керівника розвідки не тільки за українськими мірками. Часто прогнози Буданова є надто оптимістичними. Так, йому досі дорікають словами, сказаними у травні 2022-го, про те, що більшість активних бойових дій буде завершено до кінця того року, а українська влада буде відновлена на всіх тимчасово окупованих територіях, включаючи Донбас і Крим. У лютому 2025 року він висловлював переконання, що припинення вогню може бути досягнуте до кінця року, але і ці терміни перенеслися. Недооцінив він і спроможності Росії вести війну протягом довгого часу.

Однак така можливість спіймати Буданова на неточностях – зворотній бік його надмірної публічності. В якийсь момент через те, що керівника ГУР стало дуже багато в інформпросторі, його стали сприймати як майбутнього кандидата в президенти та міряти у відповідних рейтингах. Однак якраз перехід Буданова на Банкову може свідчити про те, що поки Володимир Зеленський не вірить у проведення виборів найближчим часом.

«Операція «Наступник»?

Про що свідчить призначення шефом президентського Офісу бойового генерала? Власне, його нові повноваження чітко окреслив президент у своєму представленні: він очікує від Буданова акценту на потребах Сил безпеки та оборони. У дипломатичний трек, який також тепер входить в зону відповідальності Буданова, він увійшов ще після відставки Єрмака. В листопаді минулого року головного військового розвідника включили до складу делегації для участі у перемовинах щодо мирного плану. На новій посаді міжнародна роль Буданова має тільки посилитися, і не виключено, що згодом він змінить секретаря РНБО Рустема Умєрова на чолі делегації. Або реально замкне на собі «мирний трек» без формального високого статусу в ній.

Видання The New York Times наголошує, що Буданов має міцні зв'язки зі США, що може бути важливим у мирних переговорах України з адміністрацією Трампа. NYT нагадує, що Буданов пройшов підготовку в рамках програми, що підтримується ЦРУ, а після того, як був поранений під час бойових дій на сході України, отримав лікування у Національному військовому медичному центрі імені Волтера Ріда в штаті Меріленд, що є рідкісним випадком для українського військовослужбовця.

Інший, вже внутрішній, наслідок нової ролі Буданова – остаточне «вивітрювання» духу Єрмака з коридорів Банкової. Колишній голова Офісу був з Будановим на ножах та неодноразово домагався його звільнення з ГУР, проте безрезультатно. Максимум чого вдавалося Єрмаку – змусити свого недруга на якийсь час зникнути з інформаційних радарів.

Буданов своєю чергою входив до «антиєрмаківської коаліції» (Давид Арахамія, Михайло Федоров, Денис Шмигаль), яка після влаштованого бунту проти ексголови Офісу святкує перемогу. Тож навряд чи новий керівник канцелярії буде миритися з залишками впливу Єрмака в оточенні президента. Це не означає, що Буданов буде показово гуртом позбавлятися всіх людей, яких пов’язували з його попередником, але принаймні чітко дасть їм зрозуміти, що часи кардинально змінилися.  

Великою загадкою наразі є те, як безперечні амбіції Буданова поєднуються з його новою посадою, яка під певним ракурсом може виглядати як «пониження». Фінт Зеленського можна було б оцінити як ефектну нейтралізацію потенційного противника на майбутніх виборах (з цієї ж опери – чутки про пропозицію очолити Офіс Валерію Залужному). Можливо, президент і має таку мету, але навряд чи сам Буданов бачить себе «другим Єрмаком», який свідомо абсорбував в себе весь негатив, що міг потрапити на президентську мантію. Ексглава ГУР явно не для того роками вкладався у розбудову власного іміджу, аби швидко спалити цей капітал.

Можливо, Буданов настільки впевнений в своїх силах, що планує велику кар’єру в політиці навіть із такої залежної позиції. Але є ще одна версія, чому Зеленський вирішив зробити своєю «правою рукою» таку сильну фігуру і чому Буданов на це погодився – підготовка ймовірного наступника, який, до того ж, буде позитивно сприйнятий у Вашингтоні. У випадку, якщо діючий президент прийме рішення більше не балотуватися, в певний момент всі ресурси Банкової перемкнуться на розкрутку Буданова. Наявність такого конкурента може вибити ґрунт з-під ніг Валерія Залужного, який ніяк не визначиться зі своїм подальшим політичним позиціонуванням. Свого часу подейкували, що свою свободу дій Буданов отримав від Банкової якраз, аби хитати захмарний рейтинг «залізного генерала». У разі реалізації операції «Наступник» кандидати з військовим бекграундом можуть зійтися у боротьбі вже напряму.

Проте поки навіть приблизна дата наступних президентських виборів не проглядається у щільному тумані війни, а новий голова Офісу тільки-но приступив до роботи. Тому про реальний розклад планів Зеленського і Буданова гадати зарано. Багато що покажуть перші місяці роботи нового керівника Офісу: як буде мести його «нова мітла».  

Одним з мінусів переходу Буданова на «бюрократичну» роботу було оголення ГУР. Наразі її колишньому керівнику вже знайдена заміна в особі голови Служби зовнішньої розвідки Олега Іващенка. Президент дав йому завдання фокусуватися далі на зменшенні російського економічного потенціалу, особливо нафтового експорту, та закритті схем обходу санкцій для російського воєнного виробництва. Що можна прогнозувати майже стовідсотково: Іващенко точно не буде таким публічним експертом зі всіх питань та прогнозистом як його попередник.

Павло Вуєць, «Главком»