Рецензія на серіал “Дивні дива 5”/ Stranger Things, season 5

Шоу братів Дафферів стало рідкісним прикладом масового хіта, який не просто втримав увагу глядачів, а й сформував власний лор, покоління персонажів і впізнавану атмосферу, де горор, фантастика, підліткова драма існували в ідеальному балансі. П’ятий сезон серіалу “Дивні дива” одразу позиціювався як фінальний, обіцяв відповідати на всі питання, закривати арки героїв і поставити мацну крапку в історії Вивороту, Гокінса та людей, які пройшли через це пекло. Очікування були величезні і саме вони стали одним із ключових факторів сприйняття цього фіналу.

Це той випадок, коли серіал перестає бути просто популярним шоу Netflix і остаточно закріплюється у статусі культурного явища, з яким виросло ціле покоління глядачів. За майже десять років історія Гокінса перетворилася з ностальгійної пригоди про дітей на велосипедах у масштабну сагу про дорослішання, втрати, страх і прийняття.

“Дивні дива”/ Stranger Things

Жанр фантастика, драма, пригоди, жахи
Шоуранери Брати Даффери
У ролях Міллі Боббі Браун, Девід Гарбор, Вайнона Райдер, Фін Вулфгард, Седі Сінк, Ноа Шнапп, Гейтен Матераццо, Калеб Маклафлін, Наталія Даєр, Чарлі Гітон, Джо Кірі, Мая Гоук, та ін.
Прем’єра 26 листопада, 2025, Netflix

Перші серії фінального сезону серіалу “Дивні дива” одразу дають зрозуміти, що брати Даффери не збираються різко змінювати формулу. Тут знайома атмосфера, темп, гумор і баланс між жахами та підлітковою драмою. Водночас ставки підвищені, а відчуття близького фіналу висить у повітрі майже в кожній сцені.

Однак чим далі сезон рухається вперед, до другого тому, тим помітнішими стають сценарні проблеми. Ідея поділу сезону на томи зіграла з історією злий жарт, адже середина виглядає розтягнутою і місцями позбавленою драматургічної ваги. Персонажні арки фактично зависають у повітрі, не отримуючи розвитку, який напрошувався логікою попередніх сезонів. Водночас деякі сцени суперечать уже встановленим правилам світу, а окремі емоційні моменти втрачають вагу через банальну нелогічність. Це особливо помітно у взаємодіях між героями, які ніби знають менше, ніж повинні знати з огляду на попередні події.

Разом із цим “Дивні дива 5” продовжує працювати там, де в нього завжди виходило найкраще. Лінії дружби, підтримки та прийняття знову стають центром оповіді. Серіал нарешті повертається до хімії між Стівом і Дастіном, розширює лор Вивороту та дає один з найчутливіших і найкраще поставлених епізодів сезону — сцену зізнання Вілла. Вона написана, зіграна і знята максимально делікатно, без тиску і зайвої демонстративності, і саме такі моменти нагадують, за що “Дивні дива” полюбили мільйони глядачів у всьому світі. Попри суперечки навколо цього епізоду, він працює на рівні щирих емоцій і є важливим для персонажа, який довгий час залишався на периферії основного конфлікту.

Варто все ж відзначити 14-річну Нелл Фішер. Попри вік, юна акторка видала одну з найкращих робіт цього сезону. Її гра дуже виважена, зріла, та місцями вона видавала такий надрив, що будь-який дорослий актор позаздрить її скілам. Браво.

З технічного боку сезон виглядає нерівно. Музика, операторська робота, костюми та декорації все ще на високому рівні й створює впізнавану атмосферу серіалу. Але спецефекти, особливо в середині сезону, подекуди виглядають поспішно й сиро, тому бачимо проблеми з хромакеєм, мильний задній план та не природне освітлення акторів у кадрі. У порівнянні з візуальними піками четвертого сезону різниця іноді надто очевидна. Водночас фінальна битва компенсує багато з цих недоліків, адже вона масштабна, яскрава і справді відчувається як кульмінація великої історії.

Але разом з тим фіналом і справді залишиться незадоволеною велика кількість глядачів. І в цьому немає нічого дивного. Автори протягом усього сезону обережно, але наполегливо натякали на щось по-справжньому екстраординарне, хоча ніколи не робили цього прямим текстом. У підсумку основний розпач багатьох фанатів пов’язаний не стільки з самим фіналом, скільки з власними, часто завищеними очікуваннями. “Дивні дива” завжди були серіалом про емоції, зв’язки між людьми та прості, але важливі речі, а не про радикальні сюжетні перевороти заради ефекту.

Втім, один дійсно великий мінус ігнорувати неможливо і він пов’язаний з Векною. Протягом майже двох повних сезонів цього персонажа вибудовували як головного генерала зла, умовного місцевого Дарта Вейдера: холодного, розумного, стратегічно мислячого, небезпечного і майже невразливого. Його присутність завжди відчувалася як реальна загроза, а не просто черговий монстр тижня зі старої формули телебачення типу “Надприродного”, де герої перемагали тварюку буквально за 30 хвилин епізоду з 40. Саме тому те, що з ним роблять у фінальному епізоді, може викликати серйозне розчарування.

Без спойлерів можна сказати лише те, що значна частина глядачів буде незадоволена тим, як завершується арка Векни. І це невдоволення цілком зрозуміле. Рішення авторів виглядає спірним, особливо з огляду на те, як ретельно персонажа вибудовували раніше. У цьому місці серіал справді втрачає частину драматургічної сили, яку накопичував роками.