Що зробити, аби Трамп перестав вірити дезінформації Путіна?

Боротьба за Трампа стає одним із основних чинників протистояння Росії та всього західного світу. І від того, хто переможе в ній – залежатиме не тільки доля України, чи Європейського континенту, а й всієї західної цивілізації.

На сайті провідного американського новинного телеканалу Fox News, відомого своєю лояльністю до Республіканської партії, що висвітлює події через призму консервативних поглядів, з’явився матеріал «Putin vows victory in Ukraine in New Year’s address amid Trump-backed peace talks» (Путін обіцяє перемогу в Україні у новорічному зверненні на тлі мирних переговорів, що підтримуються Трампом).

Fox News – це одне з небагатьох інформаційних джерел, яким довіряє президент Сполучених Штатів Дональд Трамп, продовжуючи покладатися на нього як на основну платформу для повідомлень своєї адміністрації. Хоча він часто хвалить і використовує певні шоу для безпосереднього спілкування зі своїми прихильниками, він також публічно критикує мережу, коли вважає її висвітлення недостатньо лояльним.

З цієї статті можна дізнатися, що Путін обіцяє перемогу в Україні та описує війну як боротьбу за виживання Росії. Він назвав війну боротьбою за батьківщину Росію, «правду і справедливість», що сигналізує про рішучість рухатися вперед, незважаючи на зростаючі втрати та міжнародний тиск.

Та зухвала риторика російського диктатора не вводить нікого в оману. Оскільки, як зазначається в тексті на сайті Fox News: «Зухвалий тон звучить, коли війна наближається до похмурих віх. 12 січня вторгнення Росії в Україну перевищить 1418 днів, протягом яких Радянський Союз боровся в Європі з нацистською Німеччиною під час Другої світової війни. 24 лютого конфлікт вступить у свій четвертий рік. За західними оцінками, кількість убитих і поранених перевищує 1 мільйон – цифру, яку Кремль оскаржує».

Все правильно, хоча 24 лютого 2026 року це буде не четвертий, а вже п’ятий рік війни. І тут виникає закономірне питання, якщо Російська Федерація веде зі Сполученим Штатами нібито «мирні переговори», то що означають слова кремлівського фюрера про перемогу над Україною?

Адже коли у новорічному зверненні напередодні Нового 2026 року Путін заявляє російським військам «Ми віримо у вас і нашу перемогу», це мусить сприйматися спостерігачами та союзниками України, як заклик до активного продовження цієї страшної кривавої війни. І це твердження мало б розвіяти будь-які ілюзії Дональда Трампа щодо готовності Путіна домовитися про «швидкий мир».

Тим паче, що звіти розвідки США, опубліковані на початку 2026 року, свідчать про те, що Путін не відмовився від своїх планів окупувати частину Європи та вважає, що повна перемога все ще можлива. Згідно зі словами тоталітарного правителя Росії, він не збирається поступатися.

Зрештою, постійна риторика перемоги з боку Кремля мала бути використана притомними американськими політиками та їх європейськими союзниками, щоб закликати адміністрацію Трампа відмовитися від постійних «магічних розмов» з Путіним та визнати його довгострокові агресивні цілі.

Схоже, що на початку 2026 року і до Трампа нарешті вже почало доходити, що російський самодержець поширює завідомо неправдиві дані, перекручує реальність задля власної вигоди, використовує вигадані історії, як аргументи в міжнародній політиці та маніпулює фактами.

Те, що 1 січня 2026 року Дональд Трамп поширив у своїй соціальній мережі Truth Social репост редакційної колонки видання New York Post під заголовком «Блеф Путіна про «атаку» показує, що саме Росія стоїть на заваді миру», публікацію, в якій Росія звинувачується в намаганні зірвати мирний процес, може свідчити про певну зміну в його публічному сприйнятті дій Росії. Та чи довго буде продовжуватися це розчарування президента США діями Москви?

Адже важко зрозуміти на що розраховує Трамп. Коли у 2025 та на початку 2026 року численні міжнародні лідери та геополітичні експерти підтвердили, що президент Росії Путін є ненадійним партнером, якому не можна довіряти. Це судження зумовлене історією порушень РФ договорів, ескалацією Кремля після мирних переговорів та публічними заявами ключових фігур світової політики.

Порушення Російською Федерацією міжнародних угод та режиму припинення вогню є тривалим процесом ігнорування принципів міжнародного права заради досягнення геополітичних цілей. Тому будь-яке майбутнє припинення Москвою вогню може стати для Росії просто паузою, щоб перегрупувати свої сили.

Можна зробити висновок, що використання Путіним «стратегічного обману», який вкладається в російську культурну концепцію брехні, (коли і той, хто говорить, і той, хто слухає, знають, що це брехня, але той, хто говорить, все одно продовжує), є наріжним каменем його геополітичної стратегії.

Цей стратегічний підхід ґрунтується на застосуванні кількох різних методів, коли задіюється складна техніка передачі опоненту спеціально підготовленої інформації, щоб спонукати його добровільно прийняти рішення на користь Росії. Та змусити почати розглядати поточне питання виходячи з російських інтересів.

При цьому московити дотримуються підступної тактики притуплення пильності опонента пропозиціями діалогу, а потім чергують це з ядерним шантажем або псевдопереговорами, щоб паралізувати прийняття рішень Заходом.

У разі виникнення критичної ситуації для Москви, що вже не раз бувало під час переговорів з командою Трампа, Кремль використовує синхронний запуск безлічі пропагандистських заяв по багатьох каналах, і пріоритет надається не їх послідовності, а великій кількості одночасних повідомлень.

І коли на повну потужність запрацював цей конвеєр пропагандистських вигадок Росії, то численні пропагандистські тези, маніпулятивні імперські твердження, потік ідеологічних махінацій, навала шовіністичної риторики перетворюються на дієві інструменти гібридної війни та стають ефективною зброєю в інформаційному протистоянні.

Тривалий час Москва мала перевагу у тому, що це системне тиражування пропагандистських наративів Росії не розуміли на Заході. У 2026 році систематичне поширення російських пропагандистських меседжів залишається критичним викликом для безпеки Заходу та стійкості західних ЗМІ.

У той час як Захід нарешті починає усвідомлювати масштаб інформаційних загроз, що надходять з боку Москви, і західна цивілізація змінює погляд на інформаційну агресію Кремля, кремлівська індустрія дезінформації та операції, що базуються на штучному інтелекті, стали більш професійними, що призводить до того, що російські наративи дедалі важче відрізнити від справжнього внутрішнього дискурсу.

Російська інформаційна стратегія полягає у тому, щоб критично перевантажити медіапростір суперечливою інформацією, щоб правда здавалася недосяжною. Наслідком чого може стати підрив довіри громадськості до влади та експертів шляхом створення інформаційного середовища, де нібито «нічого не є правдою». Споживач такої дезінформації губиться у лабіринтах фальсифікацій, і вже ніяк не здатен відрізнити істину від навмисного створення хибної картини того, що відбувається насправді.

Також інформаційна експансія Москви небезпечна тим, що для її здійснення на державному рівні задіюються операції впливу та поширення дезінформації, які активно підривають основи демократичного управління та глобальної безпеки західних країн.

Метою російських інформаційних операцій є ерозія довіри до демократії, спрямована на використання суспільних розбіжностей, послаблення демократичних процесів та посилення поляризуючих політичних дискурсів усередині країни. Створюючи довгостроковий дефіцит довіри до державних інституцій, ці зусилля нагнітають дестабілізацію в регіонах обраної для розхитування суспільно-політичної ситуації держави, щоб змінити політичні результати на користь проросійських або антиєвропейських настроїв.

При цьому Кремль застосовує дезінформацію як зброю, часто використовуючи фальсифіковані веб-сайти авторитетних новинних джерел, щоб ввести громадську думку в оману. Ця діяльність у «сірій інформаційній зоні» здійснюється неоднозначним чином, та має на меті вивести західні країни з рівноваги та ускладнити їхнім урядам досягнення консенсусу щодо прийняття необхідних рішень. Що вже неодноразово відбувалося при прийнятті рішень щодо допомоги Україні.

Крім того, інформаційна експансія слугує інструментом для досягнення ширшої мети Кремля – відновлення російської сфери впливу. Під виглядом просування «багатополярності», Москва використовує пропаганду, щоб виправдати окупацію українських суверенних територій, чи прив’язати сусідні держави до своїх інтеграційних структур, таких як БРІКС або Євразійський союз.

Путін часто використовує неправдиві історичні посили для виправдання військової агресії проти України. Його історичний ревізіонізм та використання заяв про міфічний «геноцид» російськомовних або необхідність «денацифікації» України, використовується для легітимізації незаконного вторгнення на землі нашої держави.

Путінський режим систематично використовує жорстокість і страх як фундаментальні інструменти влади. Диктатор ще більше зміцнив своє  панування завдяки постійному вживленню страху у свідомість російського населення та ескалацію механізму репресій. Кремль розширив свої правові та фізичні інструменти для повної ліквідації внутрішньої опозиції.

А на окупованих українських територіях тоталітарний московський режим використовує систему «мовчазного терору», яка включає масове розграбування майна українців, насильницьке привласнення їхніх будинків та квартир, примусову працю і ув’язнення тих, хто відмовляється прийняти російське громадянство.

Одночасно російська влада посилила внутрішній військовий контроль, запровадивши кримінальну відповідальність для «добровольців» та «солдатів передової» за дезертирство або непокору. Фактично примушуючи їх, під загрозою тривалого ув’язнення, до продовження геноцидного терору українців.

Захист України не лише морально правильний, але й стратегічно необхідний Америці. Але Дональд Трамп був уражений дезінформацією Путіна щодо України. Через це, у 2025 році, риторика президента Трампа стосовно війни Росії в Україні, часто збігалася з твердженнями, коріння яких явно проростало з російської дезінформації.

Закономірно постає питання, що зробити для того, щоб президент Сполучених Штатів Трамп перестав вірити дезінформації Путіна?

Очевидно, що готовність Америки та Європи різко збільшити витрати для нейтралізації джерел російської дезінформації, посилення санкцій проти Росії, чи стрімке зростання військової допомоги Україні, може фундаментально змінити розрахунки Російської Федерації та зменшити її спроби вплинути на керівництво США.

На додаток для цього, важливо аби розповсюдження правдивої та перевіреної інформації про російсько-українську війну й далі поширювалось через такі інформаційні джерела, як Fox News та New York Post, яким довіряє Дональд Трамп.

У 2026 році геополітичний ландшафт дедалі більше визначатиметься стратегічним протистоянням між Росією та Заходом за вплив на зовнішню політику адміністрації Трампа, зокрема щодо війни в Україні та майбутнього європейської безпеки.

У цій конкуруючій стратегії впливу Російська Федерація, так і західні союзники Америки, й далі активно намагатимуться переформатувати сприйняття президента Трампа, щоб забезпечити для себе сприятливі результати.

Росія прагнутиме впливати на погляд Трампа на війну в Україні, щоб забезпечити територіальні здобутки та вигідні для себе «мирні умови». Для цього Москва вкотре спокушатиме Вашингтон встановленням нового світового порядку, де Сполучені Штати домінуватимуть у Західній півкулі, тоді як Російська Федерація зберігатиме вплив на колишню радянську сферу включно з Україною.

Боротьба за Трампа стане одним із основних чинників протистояння Росії та всього західного світу. І від того, хто переможе в ній – залежатиме не тільки доля України, чи Європейського континенту, а й всієї західної цивілізації.