Що треба знати про Водохреще: освячена вода, голодна кутя і прощання з колядками

«Христос Хрещається!». Такими словами будемо вітати одне одного 6 січня, на одне з найбільших християнських свят. Про те, що ж означає свято Таїнства Хрещення Господнього, чому в цей день освячують воду, а також про традиції і вірування, християнські і язичеські, читайте у матеріалі Коротко про.

Давні вірування і релігія

Більше двох тисяч років тому у водах тепер вже священної річки Йордан відбулося Хрещення 30-річного Ісуса Христа пророком Іоаном Хрестителем. Як тільки значуще для всього християнського світу дійство завершилося, з'явився Святий Дух в образі голуба. І пролунав голос Бога-Отця, який заявив, що Ісус - його син.

Майже тисячоліття Таїнство Хрещення Господнього святкують українці. Щоправда, наші предки святкували в іншому форматі, аніж сучасники.

Ще у дохристиянські часи вода вважалася однією з головних сакральних стихій. Її сприймали як живу силу, здатну змивати зло, хвороби і негатив. Особливо сильну енергетику воді приписували взимку, коли природа наче завмирає, але водночас готується до нового життєвого циклу. В цей період слов’яни проводили обряди, пов’язані з очищенням водою, окропленням житла, ворожіннями та спостереженнями за природою.

Після Хрещення Русі у 988 році Церква не змогла знищити ці традиції, тож переосмислила їх, наповнивши християнським змістом. Так з’явилося свято Йордана, на згадку про Хрещення Ісуса Христа в річці Йордан. Давні вірування химерно вплелися в нову релігійну практику.

Хоч священнослужителі заперечують, але сучасне українське Водохреще має подвійне коріння: з одного боку - біблійна подія, з іншого - багатовікова народна традиція шанування води як джерела життя.

Водохреще, або, як кажуть у народі, Йордан – це завершальне свято різдвяного циклу. Після переходу Православної церкви України на новоюліанський календар Водохреще тепер святкують 6 січня, а не 19-го, як це було раніше. Для багатьох українців ця дата ще нова, але сенс свята залишається незмінним.

Сила не у воді, а у вірі та молитві

На Водохреще головний символ – вода. Священники освячують її двічі, 5-го і 6 січня, після проведення божественної літургії. Освячена вода нібито стає цілющою, лікує від усіляких хвороб. Таку воду зберігають удома цілий рік, п’ють натщесерце, окроплюють оселю, дають хворим, беруть у дорогу. Вона дійсно довго не псується. Водночас Церква наголошує на тому, що сила не у самій воді, а у вірі та молитві.

Колись освячення води проводили просто неба на березі річок, озер чи джерел. Однією з важливих водохресних традицій в Україні було вирізання хреста з льоду. Робили це міцні парубки напередодні Водохреща. Хрест встановлювали біля ополонки, де пізніше освячували воду. А щоби був помітним і мав сакральне значення, його поливали буряковим соком. Насичений червоний колір символізував життя, жертву та кров Христа. Уявіть собі: на білому снігу яскраво-червоний хрест. Вражаюче!

Тут же і відбувалося велике водосвяття. Люди ставали навколо, запалювали свічки, молилися, а після служби набирали освячену воду. У деяких селах вірили, що поки хрест стоїть на річці, вода в ній залишається «чистою» та захищеною.

Ця традиція була поширена на Поліссі, Поділлі, Гуцульщині та в центральній Україні і зберіглася в спогадах та етнографічних описах. У наш час хрест з криги теж інколи вирізають, якщо, звісно, дозволяє погода. Все ж зими давно не ті, що сто років тому, немає ні тріскучих морозів, ні значних снігопадів.

Лише пісні страви

Зате до сьогодні залишилася традиція збиратися родиною на вечерю напередодні Водохреща. Якраз 5 січня матимемо третю й останню обрядову вечерю різдвяного циклу після Багатої та Щедрої куті. На цей раз – готуємо Голодну кутю.

Вже з назви зрозуміло, що вечір має бути стриманим і тихим. На стіл ставлять лише пісні страви. Та й кількість страв зазвичай скромна, від 5 до 7. Головною серед них залишається кутя, вже не така багата (без горіхів, родзинок), як на Різдво. А ще на столі мають бути узвар, пісний борщ, вареники з картоплею або капустою, квасоля чи горох.

Пам’ятаємо: як і на Різдво, до появи першої зірки не їдять. А після вечері стіл не прибирають, бо ж, за прадавніми віруваннями, вночі до оселі заходять душі предків.

Саме після Голодної куті завершується період свят. Уже наступного дня повертаємося до звичного ритму життя, а різдвяні колядки і щедрівки стихають до наступного року.

До речі

Пірнання в ополонку – зайве на Йордан

Водохреще – найбільш екстремальне свято з усього списку релігійних. Тому що деякі сміливці пірнають у воду! Навіть у морозну погоду. Вважається, що триразове пірнання з молитвою змиває гріхи і додає здоров’я.

Щороку священники нагадують таким затятим вірянам, що пірнання в ополонку – зайве на Йордан, що для Церкви головною залишається молитва, а не екстрим. Але все одно люди йдуть до найближчих водойм «змити гріхи». Принагідно нагадаємо, що категорично не можна пірнати в холоднющу воду людям із серцево-судинними захворюваннями і напідпитку.

Взагалі цей світлий день треба провести у спокої, з молитвою і без сварок, допомогти тим, хто цього потребує. Натомість Церква не схвалює гучні застілля та зловживання алкоголем і перетворення свята лише на «купання для фото».

Цікаво!

Прикмети на Водохреще

Йордан здавна вважали днем, коли зима ламається, а природа готується до весни. Наші предки уважно спостерігали за погодою:

• Якщо ясний день, то буде врожайний рік.
• Падає сніг або мете хуртовина, чекайте на багаті жнива.
• Тріскучий мороз на Водохреще «прогнозує» спекотне літо.