Прогнози політологів на 2026 рік: час «чорних лебедів», обвалу нафтових цін та шансу на мир

Минулий рік зав'язав вузли проблем, розв'язка яких очікується вже найближчими місяцями. Поки світові ринки завмерли в очікуванні обвалу нафтових котирувань, здатного знекровити військову машину Кремля, політики готуються до прильоту нових "чорних лебедів" - від непередбачуваних маневрів Дональда Трампа до глобальної економічної кризи.

Про те, чому 2026 рік може стати часом найсерйознішого випробування для Європи і коли в Україні відкриється реальне вікно можливостей для світу, журналісту Коротко про розповіли провідні українські політологи.

Тарас Загородній: Якщо в Росії обвалиться тил, то це наблизить перемогу України

- Україна перехопила стратегічну ініціативу у війні та почала знищувати російську нафтогазову промисловість. Отже, навіть сама російська статистика підтверджує фронтальний обвал російської економіки. А це означає, що цього року можливі дуже цікаві та приємні для України події, які будуть пов'язані з тим, що російська економіка просто почне обвалюватись, на прикладі Радянського Союзу.
Це буде збільшення дефіциту російського як федерального, так і регіональних бюджетів. Нафта стала збитковою для Росії, це підтверджується фактами, що Путін дає пільги «Роснафті» та «Газпрому». Ці процеси вже мають лавиноподібний характер, і ніщо Росії допомогти не зможе, бо ніхто їй грошей давати не збирається. Що створює для України передумови для перемоги над Росією.

Але це залежить виключно від інтенсивності наших ударів по Росії та блокування експорту, тобто тиску на Кремль таким чином, що там можуть початися дезінтеграційні процеси. Більше того, за такої економічної політики, яку сповідує Трамп (створюючи контроль над нафтовим ринком у світі), у цій конфігурації немає місця РФ як нафтовидобувної країни. І це перспектива не в майбутньому, а цього року. Якщо в Росії обвалиться тил, це наблизить перемогу України.

Тому не виключено, що російські еліти будуть змушені прибирати Путіна, щоб не в'їхати своєю економікою в бетонну стіну на швидкості 220 км/год, а хоча б 120 км/год. Але це не дуже їм допоможе, тому що експорт нафти - головна артерія російського бюджету, яку зараз перерізають американці, фактично знищуючи Росію. Звісно, ​​не через любов до України, а захищаючи свої інтереси.

Але Україні це на руку, і треба й надалі змушувати Дональда Трампа діяти у наших інтересах. Як Ізраїль, який нічого не просить у американців, але ставить їх у таке становище, коли вони змушені самі давати.

Так і ми маємо діяти. По-перше, використати факт відсутності бажання миру з боку Росії як фактор тиску на Трампа. Тим більше, що американські виборці симпатизують Україні і не люблять Росію. Нам потрібно буде тиснути на його марнославство, мовляв, якщо він не вплине на Росію, то виглядатиме не дуже сильним лідером. Нам і надалі треба буде змушувати його продавати нам більше зброї. Але й самим нарощувати виробництво. Чим більше ми вироблятимемо власної зброї, тим більше даватимуть нам те, що ми не виробляємо.

Олег Саакян: Продовжиться взаємне змагання України та Росії на виснаження

- Якщо дуже коротко сказати, російсько-українська війна продовжиться. Крапка біфуркації – приблизно червень. До цього жодних разючих змін не станеться. І далі продовжуватиметься взаємне змагання України та Росії на виснаження. Плюс дипломатичне виснаження, запущене Трампом, як нас, так і РФ.

Щодо Європи, то 2026 рік буде роком зростання європейської суб'єктності та складання іспиту на власну самостійність у всьому, відмови від залежності від США. Якщо Європа буде здатна на це, то вона продемонструє це саме у 2026 році. Також варто очікувати на продовження падіння трансатлантичної єдності, стагнації. А Китай, навпаки, продовжуватиме проводити проактивну зовнішню політику.

У США наприкінці 2026 року відбудуться проміжні вибори до Конгресу, і вся американська внутрішня політика буде скута цими виборами.

Володимир Фесенко: Непослідовність Трампа й надалі ускладнюватиме мирні переговори

У 2026 році нам треба чекати підвищеної турбулентності як у міжнародних відносинах у зв'язку з фактором Трампа, так і нових підлянок від Путіна. На жаль, війна продовжуватиметься, але паралельно з нею відбуватимуться переговорні процеси. Причому може проявитися як ескалація війни, так і активізація переговорного процесу. Як це не парадоксально, це можуть бути взаємозалежні процеси. Зокрема, я думаю, що 2026 року вперше з'являться реальні шанси на завершення війни.

Це стане можливим, якщо нам вдасться стабілізувати військову ситуацію та погіршиться фінансова ситуація в Росії. Зокрема, 2026 року всім потрібно буде стежити за таким важливим показником, як ціна на нафту. Вона стане одним із вирішальних факторів, який може вплинути на переговорний процес. Зниження ціни на нафту дасть більше шансів на те, що Путін не одразу, але може погодитись на припинення війни.

Якщо нам вдасться вистояти цієї зими-літа і будуть не дуже позитивні для Путіна тенденції з ціною на нафту, тоді до кінця року з'являться більш реалістичні шанси на завершення війни. Але якщо Путін продовжить уперто вимагати односторонніх поступок України, то, на жаль, війна може продовжитися і 2027 року.

Велика ймовірність появи цього року різних «чорних лебедів», тобто непередбачених подій у світовій політиці. Зокрема є ризик глобальної економічної кризи. Але хоч як це парадоксально, це теж може сприяти завершенню війни в Україні, оскільки глобальна економічна криза може знизити споживання нафти, що знову ж таки вдарить по економіці Росії.

Але це все залежить від поєднання різних факторів. Чинник, який впливає на ситуацію в США і, певною мірою, на Трампа – це наближення проміжних виборів до Конгресу. Багато спостерігачів вважають, що це, як і марнославне бажання Трампа здобути Нобелівську премію миру, підштовхує його до зусиль щодо завершення війни між Росією та Україною. Йому важливо не бути славним слабким світовим лідером.

Але водночас фактор суперечливості Трампа у відносинах з Путіним та щодо переговорного процесу продовжує бути актуальним. Тому непослідовність Трампа скоріше ускладнить мирні переговори та ймовірне завершення війни.

Я думаю, що 2026 року продовжаться внутрішні процеси в Європі. Коаліція наших партнерів має посилитися. Але ситуація всередині Євросоюзу буде складною. І керівництву Євросоюзу цього року доведеться визначатися з тим, як бути з принципом консенсусу (коли всі рішення ухвалюються лише за згодою ВСІХ членів) щодо прийняття рішень ЄС. Тому що «прокляття консенсусу», яке негативно спрацювало і щодо репараційного кредиту (Угорщина, Бельгія, Італія були проти, і тому його не прийняли), у 2026 році може посилитися.

Тому Європейському Союзу, можливо, доведеться переходити до принципу кваліфікованої більшості під час голосування спільних рішень. Вирішальним чинником у цьому може стати ситуація з виборами в Угорщині. Якщо Орбан знову залишиться при владі, кризові тенденції всередині ЄС посиляться.

У 2026 році також вирішуватиметься питання, чи посиляться шанси України на вступ до Європейського Союзу, чи вони можуть бути заморожені. І це для нас стане дуже значущим моментом. Якщо тема членства в ЄС залишиться одним із пунктів мирного договору, тоді шансів на вступ для нас буде більше. Якщо при владі в Угорщині залишиться Орбан, тоді Києву варто розраховувати на вступ до ЄС не раніше 2030 року.