Роздоріжжя Путіна: The Times пояснили, чому 2026 може "поховати" диктатора

Для російського диктатора Володимира Путіна 2026 рік може стати періодом критичних рішень та високих ставок. Його новорічне звернення до росіян виявилося надзвичайно бляклим - без жодних конкретних попереджень чи обіцянок щодо майбутнього.

Як передає "Хвиля", про це йдеться у статті The Sunday Times.

Видання зазначає, що ймовірно, диктатор намагався уникнути зайвих зобов'язань, адже попереду на нього чекає непростий вибір між можливим мирним врегулюванням на його умовах та подальшою ескалацією конфлікту, що несе серйозні ризики.

Військові успіхи, які не вирішують проблем

За минулий рік Росія справді захопила більше української території, ніж у попередні роки війни. Якщо у 2023 році окупанти зайняли менше 600 квадратних кілометрів, то у 2024-му цифра зросла до понад 3000, а у 2025 році - до 4500-5000 квадратних кілометрів. При цьому співвідношення втрат до захопленої території покращилося для агресора.

Український генштаб оцінює російські втрати лише за минулий рік приблизно у 400 тисяч осіб. Росія адаптувалася до українських інновацій у використанні безпілотників, почала масово застосовувати керовані авіабомби для дальніх ударів та інфільтраційну тактику на передовій. Коли Путін погрожує, що може відмовитися від мирних переговорів, оскільки вважає, що досягне своїх цілей продовженням бойових дій, він, ймовірно, щиро в це вірить.

Економічна криза та виборчі ризики

У Москві очікують, що поточний раунд переговорів провалиться, але новий може розпочатися наприкінці весни. Путін може спокуситися дати шанс війні, але його здатність поповнювати армію добровольцями залежить від економіки, яка перебуває у стані спаду. Замість волонтерів використовувати строковиків означає величезні політичні ризики, особливо напередодні парламентських виборів до Держдуми восени 2026 року.

Хоча Кремль сфальсифікує результати, зростаюча критика з боку націоналістів та популістів змушує Путіна остерігатися, щоб не переповнити чашу терпіння довготерпеливого населення. Мінімальну зарплату підвищили на 20,7%, але лідер комуністів вже заявив, що цього недостатньо - потрібно 50%. І ліві, і праві популісти атакують партію Путіна "Єдина Росія", стверджуючи, що еліти збагачуються за рахунок простих людей.

З економікою, що сповзає в рецесію, підвищенням ПДВ на 2%, зростанням рахунків за комунальні послуги в середньому на 12% за рік та кризою в невійськових галузях - такі гасла знаходять відгук у населення.

Трамп: союзник чи загроза?

Путін може втрачати віру в поточний мирний процес, який зайшов у глухий кут через питання територіальних поступок та гарантій безпеки. Хоча російські офіційні джерела та медіа цінують бажання Трампа покращити відносини з Москвою, вони від самого початку попереджали, що американський президент має власний порядок денний.

"Іноді наші інтереси збігаються, але ми чудово розуміємо, що з часом вони розійдуться", - сказав один відставний російський дипломат. Путін продовжує демонструвати прихильність до зусиль Трампа, щоб Зеленський не переграв його у лестощах. Однак в оточенні російського диктатора є люди, які вважають, що Трамп або веде подвійну гру, або занадто слабкий і нездатний контролювати навіть власну адміністрацію.

Повідомлення про те, що ЦРУ відіграло ключову роль у розробці української стратегії далекобійних ударів по російській нафтохімічній промисловості, підігріло путінський наратив про те, що це насправді західна проксі-війна проти Москви. Те, що Трамп, схоже, схвалив це, змушує деяких російських націоналістів сумніватися в мудрості покладатися на нього як на посередника.

Атака на Валдай: помилка чи провокація?

Всупереч твердженням Москви минулого тижня, за даними американської розвідки, жодної спроби українського удару безпілотниками по резиденції Путіна на березі озера Валдай не було. Натомість американці припускають, що це була атака на "військовий об'єкт" у тому ж регіоні.

Це породжує можливість, що заяви Москви були скоріше помилкою, ніж відвертою брехнею - не знаючи справжньої цілі, росіяни зробили логічний для них висновок. Реакція Заходу може ще погіршити ситуацію: якщо атака була, і росіяни вважають, що це був замах на життя Путіна, жодні спростування не змінять цю віру.

Водночас три українські безпілотники влучили в кафе та готель у Хорлах на окупованому півдні України у новорічну ніч, за повідомленнями, загинули 27 російських цивільних. Хоча про це мало писали західні медіа, інцидент розпалює суспільний гнів у Росії та вимоги ескалації замість переговорів.

Громадська думка: фактор, який не можна ігнорувати

Легко припустити, що Путіну ніколи не потрібно турбуватися про громадську думку, але це помилка. Масштабна цензура, пропагандистські кампанії та регулярні спроби підкупити ключові верстви населення відображають його бажання мінімізувати ризик протестів. Як виявив Путін під час заколоту Євгена Пригожина та його найманців Wagner у 2023 році, коли багато силовиків просто стояли осторонь, президент не може автоматично припускати, що вони підтримають його в кризовій ситуації.

Офіційні опозиційні партії в Думі - це другорядні актори в цинічній виставі, які насправді потрібні лише для видимості демократії. Тим не менш, їхні лідери знають: чим більшу частку голосів зможуть набрати їхні потьомкінські партії, тим щедріше Кремль їх винагородить.

Військова авантюра чи нові переговори?

Поки Путін продовжить умиротворяти Трампа і сподіватися на вигідну для себе угоду. Однак малоймовірно, що Зеленський здасть останній шматок Донецької області, як вимагає Путін, і в Москві очікують, що ці переговори проваляться. Що тоді?

Без конкретних гарантій безпеки та реконструкції, які потрібні Україні, Зеленський не має реального вибору, окрім як продовжувати боротьбу. Путін, який вічно уникає ризиків, як не парадоксально, опиниться в ще сильнішій позиції, але водночас перед важчим рішенням.

У російських колах панує віра, що після кількох місяців подальшого наступу Київ буде готовий знову відкрити переговори навесні з більшою готовністю йти на компроміси. Однак це, ймовірно, вимагатиме від Путіна знову покластися на Трампа і ризикнути тим, що переговори затягнуться і проваляться напередодні виборів до Думи. Це також посилить націоналістів, які вже зараз стверджують, що Путін недостатньо рішуче прагне перемоги.

Натомість він може обрати військовий варіант. Це може здатися безпечнішим: у нього є імпульс на фронті, націоналісти заспокоєні, і йому не потрібно покладатися на "зрадливих американців".

Однак це теж ризик. Погіршення економіки вплине на військовий рекрутинг: йому, можливо, доведеться використовувати строковиків або мобілізувати резервістів, якщо Росія продовжить нести поточний рівень втрат, а пул добровольців почне вичерпуватися. Це буде досить неприємно, але в міру того, як життя людей ускладнюється, популістський політичний виклик також стане привабливішим.

Звісно, вибори до Думи будуть сфальсифіковані для потрібного Путіну результату, але чим відвертішою буде підтасовка, тим більша ймовірність протестів. Він засвоїв цей урок у 2011-2013 роках, коли очевидне виборче шахрайство викликало найбільші протести з часів розпаду СРСР.

Як зауважив один політичний інсайдер: "Путін сподівався, що зможе обійтися без масового використання "адміністративного ресурсу" на цих виборах, що "Єдина Росія" зможе провести кампанію на платформі "ми перемогли". Це все ще можливо, але аж ніяк не гарантовано".

У цьому й полягає проблема Путіна: він не любить ризикувати. Весь наступний рік залежить від того, який шлях він вважатиме найбезпечнішим для проходження через 2026-й.

Раніше Politico оцінило шанси завершення війни у 2026 році.