Серійного вбивцю судили 10 років: що відомо про «язичника з Олександрії» та його календар смерті

Без малого 10 років знадобилося Олександрійському міськрайонному суду, щоб винести вирок за подіями, які в затишному місті на Кіровоградщині згадують мов жахливий сон, хоча все відбувалося насправді. Навесні 2016 року в Олександрії та на околицях почалася серія розбійних нападів, жертвами яких ставали переважно молоді жінки. А потім почали зникати діти…

За низку злочинів був арештований і переданий до суду 46-річний Володимир Никитюк - рецидивіст з 25-річним тюремним стажем. Днями його засудили до довічного ув’язнення - міри, вищу за яку не існує в Україні. Але досі немає відповіді на питання, чи за всі свої звірства ця людина нестиме кару. Що пов’язували з «олександрійським маніяком», що змогли і не змогли довести - у матеріалі Коротко про.

Софійка: на Живин день

У 2016 році Великдень випав на 1 травня. Відсвяткувавши його в сім’ї, 15-річна Софійка Буц ввечері вирушила з друзями на дискотеку. Рідні не заперечували - дівчинка не сама, до клубу в селищі Пантаївка йти було недалеко. Хвилюватися почали, коли настала північ, але вирішили, що Софія залишилася ночувати у подруги. Ранком 2 травня почалися масштабні пошуки дівчини.

Востаннє Софію бачили о десятій вечора 1 травня біля місцевого магазину «Оптовичок», де вона прощалася з приятелями, збираючись додому. Ні поліцейські загони, ні великі волонтерські групи більше не могли знайти слідів. А через п’ять місяців у місцевому лісі, який не раз прочісували вздовж і впоперек, грибники натрапили на людський череп. Пізніше неподалік знайшли фрагменти кісток і дівчачого одягу.

Родичі до останнього сподівалися, що це не Софійка, але експертиза ДНК підтвердила здогади. В лютому 2017-го бабуся Софійки - Валентина Помиткіна поділилася з kp.ua думкою, що онучку вбили в іншому місці, а кістки потім підкинули так, щоби їх знайшли. Але хто це міг зробити і навіщо, поліція не встановила, хоча слідство брала під контроль Генпрокуратура. Не допомогли і маги з «Битви екстрасенсів».

Володимир Никитюк був головним підозрюваним у справі про вбивство Софії Буц, але слідство не знайшло проти нього жодного доказу, тому в переданих до суду матеріалах цей епізод не фігурував.

Є тільки одна деталь, але вона, як кажуть, не для протоколу. 1 травня наші давні пращури вшановували Живин день - свято богині весни, сили і родючості Живи. Відмітка в календарі, знайденого у «олександрійського маніяка», могла бути пов’язана і з цією подією.

«Живий бог» - Даждьбог

В Олександрійський район Кіровоградської області Володимир Никитюк потрапив не з власної волі. У Новому Стародубі розташована колонія №49, де ві відбував покарання за вбивство 16-річної Руслани Книш у своєму рідному селі Довгоноси на Волині. Земляки полегшено зітхнули, коли чолов’ягу вивезли у наручниках в інший регіон. Надто допік він усім своєю немотивованою агресивною поведінкою.

Перший термін Володимир отримав у 1991 році за підпал кімнати в гуртожитку через сварку із сусідом. Смертельні опіки отримала молода жінка, палія засудили на 9 років. Відбувши термін, Никитюк повернувся в Довгоноси, продовжував битися і бешкетувати. За що він вбив Руслану Книш? А виходить, що нізащо. Дівчина приїхала додому на канікули, Никитюк її підстеріг, проломив голову, забрав речі і… спалив. Судово-психіатрична експертиза визнала його осудним.

У колонії №49, за повідомленнями ЗМІ, в’язень відвідував геть усі релігійні служби, не зважаючи на конфесію. Однак щодо іншого поводився не зразково, тому під умовно-дострокове звільнення не підпадав. Трохи виручив горезвісний «закон Савченко», за яким йому зняли останній рік колонії. Дихнувши волі в лютому 2016-го, вирішив залишитися в Олександрії. Вдома його ніхто не чекав - батько помер, сестра виїхала до Франції.

Спершу Никитюк примкнув до церкви протестантів-п’ятидесятників, де йому допомогли знайти прихисток, проте ревним адептом не став. Сам він потім розповість, у тому числі і на суді, що вірив лише у «живого бога» - Даждьбога. У східнослов’янській міфології цей образ уособлював сонце, тепло і добро, але що крутилося у викривленій психиці рецидивіста, знає тільки він сам.

Ілля - на день Василіска

…12-річний житель Олександрії Ілля Макаров зник 22 травня. Сказав батькам, що піде погратися у сусідній двір, пройшов повз школу, де його бачили, але до друзів не дійшов. Повторилася історія з пошуками Софійки - поліція, місцеві жителі, волонтери оглядали всі двори, підвали, закинуті будинки, перебирали сантиметри в парках міста та лісопосадках навколо Олександрії. Все було марно.

Містом почали ширитися тривожні чутки про банду «чорних трансплантологів», які відловлюють дітей на органи. Таку ж версію на суді озвучить і сам Володимир Никитюк. Проти нього, як і у першому випадку, були підозри, але ж доказів знову не було.

22 травня християни відзначають День перенесення мощів Святого Миколая в Бари. За язичницьким календарем вшановують зміїного царя і символ смерті - Василіска.

Криваве Івана Купала

Никитюка арештували 16 серпня 2016 року після пограбування і замаху на вбивство молодої дівчини у парку Олександрії. Жертві дивом вдалося втекти, і вона упізнала свого нападника. У закинутому будинку, де зробив собі житло Никитюк, знайшли речі, які належали 21-річній Дарині Озарко та 12-річному Станіславу Бойко.

Дарина загинула в ніч з 6 на 7 липня - на Івана Купала. Разом з подругою та її хлопцем дівчина вирушила на гуляння до місцевого пляжу і на кілька хвилин залишилася сама, коли закохані відійшли потанцювати. Не побачивши Дарину на місці, подруга набрала її телефон, дзвінок пролунав з кущів. Там же побачили і закривавлене тіло.

Мертвого Станіслава Бойка знайшли в річці Інгулець 2 серпня - в День Перуна, який в християнстві відзначається як День пророка Іллі. Напередодні хлопець вийшов з дому прогулятися і не повернувся. Експертиза встановила, що підлітка жорстоко били та душили мотузкою. Коли кинули у воду, він ще подавав ознаки життя…

Крім речей Озарко та Бойка, у Никитюка при обшуку знайшли календар з позначеними датами вбивств. Чергова відмітка стояла 17 серпня, до неї додавалася адреса. Слідчі припустили, що підозрюваний планував на цей день чергове вбивство, але це так і залишилося версією.

17 серпня за новим календарем християни відзначають День пам'яті святого мученика Мирона. З язичництвом цей день міг бути пов’язаний низькою обрядів, які наші пращури проводили наприкінці літа на честь жнив та збору врожаю.

Чому суд тривав так довго

Суд над Володимиром Никитюком почався наприкінці січня 2017 року. Процес був гучним, і обвинувачений всіляко підігрівав інтерес до своєї особи. Під час тюремного стажу, як з’ясувалося, він добре вивчив Кримінально-процесуальний кодекс і вміло маніпулював своїм правом заявляти протести та відводи суддям або присяжним. Никитюк заявляв про побої в СІЗО та катуванням струмом, на одне із засідань приніс фалоімітатор, мовляв, оце йому вручили жорстокі охоронці, коли попросив у них одяг та їжу.

Психіатри кажуть, що серійним убивцям властивий «синдром Гіппократа» - вони прагнуть розголосу, слави, визнання своєї влади над чужими життями, а тому роблять зізнання. Так «кат із Житомирщини» Анатолій Онопрієнко зізнався у понад 50 вбивствах, скоєних з особливим цинізмом і жорстокістю, а «пологівський маніяк» Сергій Ткач розповів навіть про ті жертви, що про них не відало слідство.

Володимир Никитюк не вписується в такий портрет. Він категорично не визнавав провини, поводився як нудний сутяга, строчив клопотання і скарги, жалівся, що за нього, сироту, немає кому заступитися, і всіляко затримував процес. Суд за перше вбивство - у Довгоносах - він тягнув сім років, а тепер ішов на новий рекорд. Суспільна цікавість до резонансної справи і її фігуранта почала спадати, а далі і зовсім зникла. Тим часом суд тривав - довго і важко.

У вересні 2025 року видання «Гречка» виявило, що Никитюк дев’ятий рік строчить скарги на суддю та прокурора, звинувачує поліцію в катуваннях, а всіх укупі - в кришуванні «міжконтинентальної організованої злочинної групи чорних трансплантологів», підпільного грального та наркобізнесу. Судячи з Єдиного державного реєстру судових рішень, відмови у відкритті кримінальних справ проти своїх ворогів підсудний оскаржував в усі можливі інстанції.

З огляду на таку активність свій вирок - довічне позбавлення волі - «олександрійський маніяк» теж може спробувати скасувати в апеляції, проте навряд чи досягне успіху.