Потурання фантазіям Трампа: Independent проаналізував, коли і де закінчиться війна в Україні

Війна в Україні / © ТСН.ua

Доповнено додатковими матеріалами

Найімовірніше, 2026 рокувійна в Українітриватиме. Річ у тім, що неодноразові обіцянки про близький мир ґрунтуються лише на «сліпому оптимізмі та відчайдушній потребі потурати фантазіям» президента США Дональда Трампа.

Про це пише старший консультант Програми Росії та Євразії Chatham House Кір Джайлз у своїй статті для Independent.

Росія не зупиниться

Росія продовжуватиме намагатися дипломатичними засобами здобути те, чого їй не вдалося завоювати за 11 років війни, і її ключовим інструментом для цього, як і раніше, буде Трамп. Упродовж 2025 року останній здивував європейських лідерів, намагаючись змусити Україну прийняти вимоги Росії під виглядом угоди про припинення вогню.

«Щоразу найгіршої небезпеки вдавалося уникнути після трансатлантичної дипломатичної боротьби, оскільки європейські лідери кидали все, щоб спробувати частково зменшити шкоду. Це може здатися повторюваним циклом, але щоразу Росія покращує свою позицію», — зауважує він.

Так само, як російські війська невпинно просуваються на передовій, Путін і Трамп невпинно просувають межі того, що Україна та Європа змушені прийняти. Російський «план із 28 пунктів», запропонований у листопаді, не був повністю відхиленим, а розглянутий як основа для переговорів. У результаті, наприклад, Європа не відкинула ідею обмеження чисельності збройних сил України, а тепер її схвалила.

«Тим часом, схеми реальних бойових дій в Україні були встановлені місяці, а в деяких випадках і роки тому. Росія продовжує руйнувати українську оборону на передовій, завдаючи величезних жертв, і щоночі вбивати українських мирних жителів за допомогою ударів безпілотників і ракет по її містах, що мають критичну інфраструктуру. Але залишається фактом, що війна не буде вирішена на передовій, і, ймовірно, не в Україні», — наголошує аналітик.

За словами Джайлза, війна триває, адже ні коаліція, яка підтримує Україну, ні та, що підтримує Росію, не вирішили рішуче втрутитися. Для Китаю, Ірану та Північної Кореї існує тонкий баланс між перевагами того, що Росія виснажує як себе, так і своїх західних супротивників, і ризиками перевищення своєї підтримки Москви та спровокування більш масштабної дестабілізації.

Серед прихильників України скорочення підтримки США було цілком передбачуваним, як і обмежена здатність європейських держав компенсувати дефіцит в результаті їхньої відмови в попередні роки готуватися до цього.

Так само європейські країни погано підготовлені до ймовірного 2027 року, коли Сполучені Штати повинні скоротити або припинити підтримку європейської оборони — знову ж таки, тому що ці європейські країни протягом наступних років і десятиліть відмовлялися цікавитися власною обороною.

«Нова Стратегія національної безпеки Сполучених Штатів окреслила можливе майбутнє розподілу американських сил по всьому світу. Якщо її буде виконано, не лише європейські союзники Америки, а й ті, хто живе у Східній Азії, зіткнуться з недружніми регіональними важковаговиками без американських гарантій безпеки, на які вони покладалися поколіннями», — прогнозує Джайлз.

Як підкреслює експерт, бачення оборони півкулі, викладене в стратегії, де США займаються виключно Америкою, а Європа та Східна Азія залишаються напризволяще з домінуючими агресивними державами, породжує перспективу, яку донедавна багато хто міг би знайти лише в антиутопічній художній літературі.

Джайлз пригадує, що у своїй книзі «Хто захистить Європу», написаній у середині 2024 року, він передбачував: це може призвести до того, що решта ліберальних демократій світу зіткнуться з трьома наполегливими автократіями — Росією, Китаєм та Сполученими Штатами.

«Але, щобільше, якщо амбіції Росії та Китаю залишаться безконтрольними, політична географія, яка в результаті цього виникне, буде одразу впізнавана будь-ким, хто читав „1984“ Джорджа Орвелла, де світ буде розділений між Океанією, Східазією та Євразією», — відзначає консультант.

Однак, як зазначає Кір Джайлз, наразі американські війська все ще перебувають у Європі та залишаються інтегрованими в оборонні структури континенту, зокрема НАТО. По всій Європі вони продовжують виконувати свої завдання — доти, доки адміністрація Дональда Трампа не ухвалить рішення змінити цей підхід.

Аналітик наголошує, що непередбачуваність Білого дому має подвійний ефект: з одного боку, вона повинна стимулювати європейських лідерів інвестувати у власну оборону та підвищення стійкості, а з іншого — поки що стримує Кремль від прямої ескалації.

«Немає сумнівів, що Росія не вчинить жодних дій проти країни НАТО, доки не буде повністю переконана, що Сполучені Штати не вживуть жодних заходів у відповідь. І наразі саме непередбачуваність Білого дому Трампа ще не дає Кремлю такої впевненості», — зазначає Джайлз.

Водночас, за його словами, нездатність Європи позбутися глибокої оборонної залежності від США лежить в основі обережної та поступливої поведінки європейських лідерів у відносинах із адміністрацією Трампа, яка була особливо помітною протягом 2025 року.

«Для України та її прихильників це означає вдавати, що повторювані дипломатичні зусилля є „мирним процесом“, а також чіплятися за дивну ідею, що гарантії безпеки США проти Росії матимуть будь-яку реальну цінність за нинішньої адміністрації», — пише аналітик.

Окремо Джайлз звертає увагу на заяви про майже досягнуту мирну угоду. На його думку, президенти Дональд Трамп і Володимир Зеленський можуть щиро вважати, що пройшли більшу частину шляху до домовленостей, однак це не означає близького завершення війни.

«Вони можуть бути на 90 відсотках шляху до угоди між Україною та Сполученими Штатами, але водночас — на нулі відсотків шляху до життєздатної угоди з Росією», — наголошує Джайлз.

Аналітик підкреслює, що Москва неодноразово відкидала пропозиції щодо припинення вогню, які відповідали багатьом її початковим вимогам, що свідчить про простий розрахунок Кремля.

«Росія вважає, що може отримати більше, продовжуючи війну, ніж погоджуючись на здобутки, які їй пропонує Трамп», — зазначає експерт.

За його словами, фундаментальні цілі сторін залишаються незмінними й несумісними: Росія прагне ліквідувати Україну як незалежну державу, тоді як Україна бореться за власне існування. Відсутність будь-якої спільної мови між цими позиціями і стала причиною початку війни у 2014 році та її ескалації у 2022 році. Навіть потенційне припинення вогню, застерігає він, несе серйозні загрози, зважаючи на попередній досвід дій Москви.

«Росія не підписує угод про припинення вогню, які не може порушити у зручний для себе момент або використати для підготовки нового етапу війни», — підкреслює аналітик.

Крім того, будь-яке зниження інтенсивності бойових дій може, на його думку, стати зручним виправданням для європейських лідерів відкласти власне переозброєння.

«Занадто багато європейських столиць досі намагаються вдавати, що проблема зникла, і що нагальної потреби в оборонних інвестиціях більше немає», — зазначає Джайлз.

Він також звертає увагу на те, що Росія вже зараз веде підготовку до майбутніх дій у Європі через саботаж і розвідувальні атаки на цивільну інфраструктуру та логістику. Ці атаки називають «гібридними», альтернатива ж — визнати їх воєнними діями і нарешті ухвалити ті політичні рішення, яких Європа так довго уникає.

Підсумовуючи, Джайлз зазначає, що оцінки щодо строків можливої нової відкритої війни різняться, але мають спільну рису.

«Усі ці сценарії настають раніше, ніж Європа буде готова захищатися», — резюмує він.

Як наголошує аналітик, ще наприкінці 2024 року він попереджав: навіть якщо активні бойові дії в Україні можуть припинитися, це не означатиме завершення ширшої війни Росії проти Заходу.

«Напередодні 2026 року, попри всі заяви про неминучий „мир“, немає жодних підстав вважати, що ця реальність змінилася», — підсумовує Джайлз.

Раніше експерт сказав, за якої умови реально може закінчитьтся війна в Україні. Це — зміна влади в РФ.

«А так, поки що, я дивлюся, що навіть та ж сама „Партія миру“, як її називають Дмитрієі — Ушаков, вони не мають важелі впливу на Путіна. Все одно, виходить Лавров і заявляє, що все залишається, що Україна повинна прийняти всі умови Російської Федерації. Поки не буде зміни влади, там зупинки бойових дій не буде. І друга причина, саме головна — це розгром російської армії на полі бою. Якщо ми почнемо отримувати там перемоги, хоча б на окремих оперативних напрямках, Росія буде перша волати про те, що давайте припиняти вогонь», — каже Олег Жданов.