Найдавніший предок людини: вчені з’ясували, що за істота вперше почала ходити на двох ногах

Науковці зробили крок до розгадки походження людства, проаналізувавши рештки істоти Sahelanthropus tchadensis. Нове дослідження кісток підтвердило наявність анатомічних особливостей, які дозволяли цій істоті ходити на двох ногах ще 7 млн років тому.

Про це пише Daily Mail.

Науковці заявляють, що їм вдалося встановити період, коли предки людини здійснили ключовий еволюційний перехід — від пересування на чотирьох кінцівках до прямоходіння. За їхніми висновками, людиноподібна істота, яка мешкала на території Африки близько 7 млн років тому, наразі є найпереконливішим претендентом на статус найдавнішого предка людства, оскільки результати нового дослідження свідчать: її кісткова структура була пристосована до ходи на двох ногах.

Скам’янілі рештки цього виду, відомого як Sahelanthropus tchadensis, уперше знайшли понад два десятиліття тому в пустельній частині Чаду, що розташована в північно-центральній Африці.

Аналіз черепа показав, що він, імовірно, розміщувався безпосередньо над хребтом, і це стало першою підказкою щодо можливого прямоходіння. Водночас детальне вивчення кінцівок підтвердило, що цей вид справді був здатний пересуватися на двох ногах, адже в кістках виявили ознаку, характерну виключно для двоногих істот.

Керівником дослідження став доцент кафедри антропології Нью-Йоркського університету Скотт Вільямс.

Людиноподібна істота нагадувала сучасних шимпанзе та бонобо

«Наш аналіз цих скам’янілостей надає прямі докази того, що Sahelanthropus міг ходити на двох ногах, демонструючи, що двоногість з’явилася дуже рано в нашій еволюційній лінії й походить від предка, який за зовнішністю найбільше нагадував сучасних шимпанзе та бонобо», — розповів Вільямс.

Під час нового дослідження вчені зафіксували у скам’янілих рештках так званий стегновий горбок — анатомічну особливість, що має вирішальне значення для прямоходіння. Саме до цієї ділянки кріпиться найбільша і найміцніша зв’язка людського тіла — клубово-стегнова, яка поєднує таз зі стегновою кісткою та перешкоджає надмірному відхиленню корпусу назад під час стояння та ходьби.

Раніші дослідження також виявили «природний скрут» у скам’янілій стегновій кістці, що сприяє правильному спрямуванню ніг уперед.

Окрім цього, результати тривимірного аналізу показали наявність сідничних м’язів, подібних до тих, що були у наших ранніх предків. Вони забезпечують стабільність тазу та відіграють важливу роль під час стояння, ходи й бігу.

Цей давній вид володів здатністю до прямоходіння

Наукова група наголошує, що поєднання нових даних із попередніми знахідками дає підстави стверджувати: цей давній вид володів здатністю до прямоходіння.

«Sahelanthropus фактично був двоногою людиноподібною мавпою з мозком розміром приблизно як у шимпанзе і, ймовірно, значну частину часу проводив на деревах — у пошуках їжі та безпеки. Попри поверхневу схожість із мавпами, Sahelanthropus був пристосований до двоногої пози та пересування по землі», — пояснив доктор Вільямс.

Це відкриття дозволяє вважати цей вид найдавнішим відомим представником людської еволюційної гілки після розходження з шимпанзе.

З огляду на те, що люди та мавпи розійшлися еволюційно приблизно 8 — 19 млн років тому, результати дослідження свідчать: прямоходіння сформувалося у ранніх людей досить швидко після цього поділу.

Під час роботи команда порівняла знайдені рештки з кістками інших ранніх гомінінів, а також сучасних людиноподібних мавп. Було встановлено, що Sahelanthropus мав відносно довгу стегнову кістку порівняно з кісткою передпліччя, що є ще одним доказом пересування на двох ногах.

Дослідники зазначають, що для мавп типовими є довгі руки та короткі ноги, тоді як у людей і їхніх предків пропорції протилежні — ноги відносно довші.

Двоногість — «ключова адаптація», яка відрізняє людей і їхніх вимерлих родичів від сучасних і викопних мавп

У статті, опублікованій у журналі Science Advances, автори підкреслюють, що двоногість є «ключовою адаптацією», яка відрізняє гомінінів — людей і їхніх вимерлих родичів — від сучасних і викопних мавп.

«Sahelanthropus інтерпретується тут як ранній африканський гомінін людиноподібного типу, який демонструє одні з найперших адаптацій до двоногості», — зазначено в публікації.

На думку вчених, становлення прямоходіння було «процесом, а не подією», у межах якого двонога поведінка формувалася поступово. Це означає, що вид міг пересуватися на двох ногах по землі, але водночас зберігав здатність рухатися деревами, розгойдуючись, як мавпа.

Чи справді Sahelanthropus — прямий предок людини? Сумніви вчених

Водночас деякі фахівці раніше висловлювали сумніви щодо того, чи є Sahelanthropus прямим предком людини. Після відкриття виду 2001 року професор антропології Мічиганського університету Мілфорд Волпофф поставив це під питання.

У листі до журналу Nature він зазначив, що Sahelanthropus «не належить до прямої еволюційної лінії, яка веде до людини». Професор звертав увагу на сліди від шийних м’язів на черепі, вважаючи, що вони свідчать про пересування на чотирьох кінцівках із головою, розташованою горизонтально щодо хребта.

До слова, еволюція людства — це складне мереживо, де Homo sapiens залишився єдиним вижилим серед багатьох видів гомінінів. Дослідження решток Ardipithecus ramidus, Homo georgicus та новихзнахідок із Китаю, як-от «Людина-дракон» (Homo longi), доводять, що шлях до сучасної людини не був прямим. Маловідомі види, як Homo helmei чи Homo gautengensis, досі викликають наукові дискусії: чи є вони окремими гілками, чи ранніми формами вже відомих предків.

У Тернополі чоловік у супермаркеті домагався жінки / © Freepik Наталка Карпа з чоловіком та донькою / © instagram.com/natalkakarpa Риби / © Credits Безпечна їзда на електрокарі в мороз та на льоду — поради для водіїв взимку / © КМДА