Називав його старшим братом: як Путін «кинув» Мадуро під схвальну мовчанку Китаю

Росія та Венесуела дружили – не дружили – і знову дружили. Побратавшись 1945-го, вже через сім років країни розійшлися як у морі кораблі, обдавши один одного зневагою. Венесуела розірвала дивідносини з СРСР після приходу до влади Маркоса Переса Хіменеса. Новий глава був затятим антикомуністом, хотів дружити зі США, а Радянський Союз розглядав виключно як ідеологічного ворога в контексті початку холодної війни.

Потім, 1970-го, коли у Венесуелі знову змінився глава та уряд, країна милостиво дозволила СРСР відновити із собою відносини. Від Холодної війни начебто вдалося відвернутися, а ідеологія в'янула під тиском економічних та дипломатичних інтересів. Офіційний Каракас тягнув руку дружби Москві аж до 1999 року, але дружба була не особливо активною: Росія в 80-90-ті натурально загиналася, та й Венесуела теж не процвітала, але тягнулася до США та ОПЕК – з ними дружити було цікавіше та вигідніше.

Друзі не розлий…

Розквіт відносин розпочався з приходом до влади Уго Чавеса в одній країні та Володимира Путіна – в іншій. Чавес був прихильником «боліваріанської революції» і активно шукав союзників поза західним блоком. Росія стала ключовим партнером Венесуели, на знак дружби накачуючи її своєю зброєю, проводячи спільні проекти в енергетиці та розвідці ресурсів. Та й у міжнародних організаціях країни «вписалися» один за одного.

Коли біля керма країни в 2013 році став Ніколас Мадуро, Росія продовжила підтримувати Венесуелу проти тиску США, розвивала активну військово-технічну кооперацію і дуже сильно вкладалася в нафтовий сектор Венесуели. Саме в цей період Венесуела стала найближчим союзником Москви в регіоні.

Загальний інтерес у двох країн був один – нафта. Венесуела володіє одними з найбільших доведених запасів нафти у світі. Вона відкрила росіянам доступ до нових родовищ і відчула себе гігантом, що протистоїть Заходу.

Разом із Росією вони дружно перестали «дружити» із Заходом: Росія ділилася з «подругою» озброєнням, вливала неміряні кредити та технології у венесуельські нафтові проекти, а Москва блокувала на міжнародній арені спроби засудити Каракас за порушення прав людини в країні (тут до цієї парочки примикав ще й Китай).

Росія відкрито підтримувала Мадуро під час політичних криз 2019 року, не визнала альтернативних лідерів, наприклад Хуана Гуаїдо, підтриманого Заходом.

Але ви тримаєтеся!

І тут у січні події почали розвивати так раптово, що оторопіли всі – і навіть досвідчений кінь дипломатії РФ – міністр закордонних справ Сергій Лавров – не знайшовся, що сказати. Його відомство висловило акуратне занепокоєння після повідомлень про насильницьке вивезення Мадуро та його дружини з країни – мовляв, США порушили міжнародне право та суверенітет… «Хто вже говорив» – подумали тоді українці.

Можна тільки уявити, як засмучувався скинутий президент Венесуели, адже ще в грудні Путін телефоном запевняв його у підтримці Москви та в бажанні продовжувати дружити країнами та проектами.

«Сьогодні відбулася тривала телефонна розмова з нашим другом, старшим братом, президентом Росії Володимиром Путіним, який висловив захоплення мужністю венесуельського народу, рішуче підтримав президента Мадуро та зусилля на захист суверенітету та миру в латиноамериканському регіоні, – розповів сам Мадуро.

Для президента однієї країни, на якого в той момент тиснув президент іншої країни з вимогою піти у відставку, звичайно, було важливо почути саме це: теплі слова, які нічого не означають, замість реальної пропозиції приїхати з сім'єю і знайти притулок в Росії поряд з Башаром Асадом або на крайній кінець з Віктором Януковичем. Або допомогти навченій армією... ах ні, вся армія РФ штурмує два сараю під українським Покровськом! Або грошей підкинути. Втім, які гроші? Усі вони пішли на армію РФ, яка штурмує два сараю під Покровськом.

Вони не розуміють

Журналісти ВВС з посиланням на Washington Post повідомляють, що ще наприкінці жовтня венесуельський лідер звернувся з проханням про військову допомогу до своїх найкращих друзів – Росії та Китаю. І нібито Венесуела запросила Росії допомогу в ремонті винищувачів, модернізації радіолокаційних систем і придбанні ракет. Але Москва вдала, що не розуміє, про що її просять, і побажала «всього доброго». З нею був повністю солідарний такий самий мовчазний Китай.

Був би Мадуро розумнішим, він би ще три місяці тому зрозумів, до чого все йде, і підготував пару запасних аеродромів у різних півкулях Землі. І вже точно б знав, що ні РФ, ні Китай не виступатимуть у спис США за якогось фальшивого «президента Венесуели». Схоже, вся дружба залишилася тільки в межах заяв, що співчувають, і обіцянки «підставити міцне плече», дану, до речі, Росією.