"Небезпека є": експерт оцінив, чи можуть ЗС РФ масово застосовувати "Шахеди" із ПЗРК

Як розповів під час ефіру телемарафону авіаційний експерт, провідний науковий співробітник Державного музею авіації Валерій Романенко, ідея оснащення дронів ПЗРК виглядає цікаво, але її практична реалізація надзвичайно складна. За його словами, для точного запуску ракети оператор повинен не лише зафіксувати ціль у прицілі, а й утримувати її протягом кількох секунд, що ускладнює ефективне застосування системи.

Також під час розмови із журналістом Романенко пояснив, що перед пуском необхідно охолодити головку самонаведення ракети, а це забирає додатковий час. Через це загроза для швидкісних літаків мінімальна – оператор фізично не встигне відслідкувати їх і здійснити точний пуск.

Водночас експерт зазначив, що для гелікоптерів така модернізація більш небезпечна. Їхня нижча швидкість та менша маневреність дають оператору шанс на успішне наведення, тож прифронтові польоти армійських гелікоптерів можуть стати об’єктом потенційного ураження.

Крім того він звернув увагу на обмежену дальність дії ПЗРК на дроні. За його оцінками, сучасні моделі систем здатні вражати ціль на відстані до п’яти кілометрів.

"Дальність ураження подібних ПЗРК є відносно невеликою. У разі застосування найсучаснішої моделі вона може сягати до 5 кілометрів, оскільки ракета фактично стартує з тієї ж висоти й не витрачає енергію на набір висоти. Водночас для пуску необхідно захопити ціль і забезпечити її супровід оператором, що суттєво ускладнює застосування. Тому, попри наявність ризику, основна небезпека стосується передусім гелікоптерів армійської авіації, які залучені до перехоплення "Шахеда"", — додав фахівець.

Натомість масового використання дронів із ПЗРК , на його думку, не передбачається. Самі комплекси дорожчі за "Шахед", а ефективна робота можлива лише на відстані до 100–150 км від фронту – далі оператор просто не зможе підтримувати керування.

"Не думаю, що це буде масове використання, бо сама по собі ПЗРК дорожча, ніж той "Шахед"… Вони не будуть використовуватися далі, ніж 150 км від лінії фронту, бо інакше оператор не зможе підтримувати зв’язок, й це будуть гроші на вітер", — зазначив Романенко.

Крім того, вні нагадав, що раніше росіяни вже пробували оснащувати безпілотники більш потужними авіаційними ракетами, наприклад Р-73. Ці спроби закінчилися невдало: вага пускової установки та додаткового обладнання перевищувала вагу бойової частини дрона, що значно погіршувало його аеродинаміку і робило застосування неефективним.

Нинішній експеримент із ПЗРК, на думку Романенка, виглядає більш реалістично, але має вузьке застосування. У глибоких тилових районах України така система не працюватиме, а витрати на її застосування будуть марними. Однак у прифронтових районах, де активно діє українська армійська авіація, ризик усе ж існує.

Також експерт зазначив, що Росія має значні запаси ПЗРК, які рідко застосовувалися протягом війни, і це стимулює спроби "прикріпити" їх до дронів. Проте йдеться про локальну загрозу, а не про радикальну зміну балансу сил: для росіян це швидше експериментальна, дороговартісна технологія, ніж масовий бойовий інструмент.

Нагадаємо, що 5 січня фахівець у галузі військових радіотехнологій Сергій "Флеш" Бескрестнов розповів, що бійці ЗСУ вперше зіткнулися з "Шахедом", на борту якого було встановлено переносний зенітно-ракетний комплекс.

Також Фокус писав, що модернізований "Шахед" має можливість передавати відеосигнал та отримати сигнал керування, як FPV.